Народна Освіта » Всесвітня Історія » § 6. Арабський халіфат

НАРОДНА ОСВІТА

§ 6. Арабський халіфат

1. Аравійський півострів та його населення

 

Більша частина величезного Аравійського півострова, площа якого дорівнює чверті Європи,— це пустелі й степи. Аравія поділяється на кілька різних за природними умовами областей. На південному заході півострова простягнувся Ємен із родючими землями, багатою тропічною рослинністю. Населення півострова здавна займалося рільництвом і садівництвом. Середина півострова — неджд — величезне посушливе плоскогір’я, де можливе лише кочове скотарство. Річок тут немає, лише сухі русла, що інколи заповнюються дощовими потоками. Життєдайну воду людям дають виключно криниці. Довга смуга вздовж Червоного моря — Хіджаз — придатна хіба що для рільництва в окремих оазах. Безмежні простори, особливо на околицях плоскогір’я, залишаються незаселеними.

Природні умови Аравійського півострова спричинили те, що більшість арабів були кочовиками — бедуїнами («мешканцями пустелі»), які розводили кіз, овець і верблюдів. Життя бедуїна неможливо уявити без верблюда. Ця тварина — постійний супутник і засіб існування кочових арабів.

Бедуїни жили племенами, які поділялися на роди й сім’ї. У них існувала знать — шейхи і саїди, які мали великі отари, рабів та отримували більшу частку здобичі під час війн. Усі члени одного племені вважали себе родичами. Більшість арабів поклонялися різним племінним богам: єдиної релігії в них не існувало. Найшанованішими були бог війни та родючості Астар, богиня місяця Сін, богиня-мати Лат. Уособленнями своїх богів араби вважали рукотворних кам’яних ідолів і природні кам’яні стовпи. Траплялися й нечисленні прихильники іудаїзму та християнства.

Через Хіджаз, уздовж Червоного моря, пролягав старовинний торговельний шлях із Середземномор’я до Африки та Індії, на якому з’явилися великі торговельні центри, які згодом перетворилися на міста — Мекка, Ятриб та ін. Особливо велике значення мала Мекка, що виникла в головному місці зупинки караванів.

Її мешканці жили у великих мурованих будинках. Щовесни в Аравії на чотири місяці припинялися війни, розбійницькі напади, і встановлювався загальний мир. У цей час усі араби могли відвідати головне святилище Мекки — Каабу (у перекладі з арабської — «Куб»), у стіну якого було вмуровано чорний метеорит. У цей же час у місті влаштовувалися різноманітні змагання й великий ярмарок.

Наприкінці VI ст. арабське суспільство охопила криза. Кількість населення півострова збільшилася, бракувало землі.

Торгівля занепала через напади іранців, які прагнули, щоб торговельні шляхи проходили узбережжям Перської затоки і збагачували їхню країну. Погіршення умов життя підштовхувало арабів до думки про необхідність об’єднання, щоб разом вести боротьбу за краще існування, але на заваді цьому стояли різні племінні вірування.

Де розташована батьківщина арабів? Якими були природні умови цього регіону? Розвитку яких занять вони сприяли?

 

2. Виникнення ісламу та об’єднання арабів

Об’єднанню арабів сприяла поява нової релігії — ісламу (у перекладі з арабської — «покірність»). Людей, які сповідують іслам, називають мусульманами.

Засновником цієї релігії став Мухаммед (570—632).

Це ім’я означає «натхненний», «пророк». У Європі його називали Магометом.

Мусульманин — людина, яка сповідує іслам.

Мешканець Мекки Мухаммед належав до бідної родини. У шість років він залишився сиротою і став пастухом. Згодом Мухаммед улаштувався вести торговельні справи багатої вдови Хадіджи й почав мандрувати з купецькими караванами. Незабаром він одружився зі своєю господинею і розбагатів. Через деякий час Мухаммед став казати, що чує голос Бога, який наказує йому залишити торгівлю і проповідувати нову релігію. Му-хаммед стверджував, що він — знаряддя Боже, наступник пророків Авраама, Мойсея та Ісуса. Близько 630 р. він розпочав проповідувати іслам. Проте не всім жителям Мекки сподобалися заклики Мухаммеда віддавати своє майно бідним і звільняти рабів, тому він був змушений перебратися до міста Ятриба — суперника Мекки. Ятриб, жителі якого в 622 р. прийняли Мухаммеда, почали називати Мединою — містом пророка. Відтоді, із року Хіджри, як називають його мусульмани, ведеться відлік часу в мусульманських країнах. Учення Мухаммеда швидко поширювалося, і 630 р. він переможцем повернувся до Мекки. У 632 р. Мухам-мед помер. Його могила в Медині, як і Кааба, є найбільшою святинею мусульман. За релігійною легендою, після смерті пророк разом зі своїм конем знісся на небо.

 

 

Мухаммед стверджував, що основні положення нової віри йому передані Богом. Учні й послідовники записували його слова, а після смерті Мухаммеда всі ці записи було зібрано в одну книгу — Коран (у перекладі з арабської — «читання»).

Основною релігійною вимогою Мухам-меда до арабів була відмова від поклоніння різним племінним богам і визнання існування єдиного бога — Аллаха. «Немає бога, крім Аллаха, і Мухаммед — пророк його» — головна релігійна формула ісламу. Вплив на іслам іудейської та християнської релігій виявляється у визнанні Мойсея та Ісуса пророками й попередниками Мухаммеда. Священне місто іудеїв і християн — Єрусалим — визнавалося й мусульманами.

Для того щоб бути мусульманином, потрібно було визнати та виконувати п’ять основних положень:

1. Вірити в існування єдиного бога — Аллаха.

2. П’ять разів на день виконувати обов’язкову молитву.

3. Раз на рік дотримуватися обов’язкового посту — рамазану — від світанку до заходу сонця.

4. Витрачати п’яту частину прибутку на милостиню, щоб звільнитися від гріхів.

5. Один раз за життя здійснити паломництво (відвідання святих місць) до Мекки й Медини.

Мухаммед виклав і «заповіт священної війни». Він вирізнив іудеїв і християн як людей, котрі володіють писанням (Святим Письмом), із якими треба вести шляхетні суперечки, а язичників закликав знищувати.

На початку свого проповідництва Му-хаммед засуджував багатіїв, але згодом відмовився від цього. У Корані зазначено, що нерівність серед людей установлена Богом, і мусульманин не повинен заздрити тому, хто багатший за нього.

Мовою документа Хадиси (висловлювання й настанови) пророка Мухаммеда

1. Той, кого молитва не стримує від поганих справ, далеко відійшов від Бога.

2. Задоволення від малого — невичерпне багатство.

3. Рай — під стопами матерів.

4. Сором — од віри.

5. Сухість очей — ознака жорстокого серця.

6. Найкращі з вас ті, хто закликає до блага.

7. Велика це зрада, якщо ти нічого не сказав брату, і той (повіривши),

підтвердив сказане тобою, а ти збрехав йому.

8. Аби стати брехуном, достатньо повторювати все те, що почув.

9. Аби стати невігласом, достатньо казати все, що знаєш.

10. Приязність до людей — половина розуму.

11. Добре спитати — половина знання.

12. Шукай знання навіть у Китаї, прагнення до знань — обов’язок кожного мусульманина й мусульманки.

13. Учитель і учень — друзі в добрій справі.

14. Кожен, хто загинув, захищаючи своє майно, — святий мученик.

15. Майно мусульманина — кров мусульманина.

16.  Бідність — поріг зневіри, а заздрість може змінити призначення людини. Яке ваше ставлення до настанов Мухаммеда його прихильникам?

Чи містять настанови пророка загальнолюдські ідеали, яких мають дотримуватися люди незалежно від їхніх релігійних переконань? Доведіть свою думку.

Після вигнання з Мекки Мухаммед почав виступати за об’єднання всіх арабів у єдину громаду мусульман. Між Мединою і Меккою розгорнулася війна. Більшість простих жителів підтримували пророка, тому знать була змушена підкоритися Мухаммеду і впустити його до міста. У 630 р., після повернення пророка до Мекки, більшість арабських племен визнали владу Мухаммеда і прийняли іслам.

Так під прапором ісламу Мухаммед об’єднав арабські племена. На час смерті Мухаммеда під його владою перебувала більша частина племен, що населяли Аравію.

Хто вважається засновником ісламу і чому? Де розташована головна святиня арабів? Як вона називається? У якому році відбулося об’єднання арабів під зверхністю Мухаммеда? Як називається священна книга мусульман?

Приїхавши до Мекки, Мухаммед попрямував до головного святилища — Кааби. Об’їхавши її на коні сім разів, він доторкнувся посохом до чорного каменя і промовив: істина прийшла, хай зникне неправда!» Далі наказав знищити майже 300 різних племінних ідолів, що оточували Каабу. Мухаммед оголосив Ка-абу головним святилищем усіх мусульман, заборонив відвідувати її невіруючим арабам, іудеям та християнам. Кожен мусульманин, за словами Мухаммеда, повинен хоча б раз у житті побувати в Каабі. Головним святилищем її було визнано тому, що, за арабськими переказами, Каабу побудував «праотець євреїв» Авраам для свого сина Тзмаїла, якого араби вважали своїм родоначальником. Авраам, як і мусульмани, вірив у єдиного бога, якому й присвятив цей храм, а язичники, на думку Мухаммеда, згодом опоганили святиню.

Тепер Кааба розташована в центрі мечеті аль-Харам — кубічної кам’яної споруди заввишки у п’ятиповерховий будинок. У ній зберігається «чорний камінь», подарований Богом Адамові — першій людині на землі.

 

3. Завоювання арабів за часів перших халіфів

Після смерті пророка між його старими прихильниками і знаттю Медини почалися суперечки про спадкоємність. Адже річ була не тільки в тім, хто буде релігійним вождем, а й у тім, хто очолить створену ним державу. Урешті було вирішено, що державою керуватимуть халіфи — «заступники пророка». Надалі кожен правитель арабів називав себе саме так. Перші чотири халіфи, які правили в 632—661 рр., були близькими друзями і родичами Мухаммеда.

Халіфи закликали народ рушати в похід за поширення ісламу, обіцяючи кожному винагороду як за життя, так і по смерті. Світ ісламу перейшов у наступ: розпочалася доба арабських завоювань.

Найзначніші загарбання було здійснено за правління другого халіфа — Омара (634—644 рр.). Араби відвоювали у Візантії Сирію, Палестину, Єгипет і Лівію, а в Ірану — значну частину його західних земель аж до Закавказзя. За переказом, після завоювання Єгипту халіф Омар наказав знищити славнозвісну Алексан-дрійську бібліотеку, сказавши: «Усе, що відповідає Корану в стародавніх книгах, є в ньому, а те, що не відповідає, не потрібне мусульманам».

Воєнним успіхам арабів сприяли переваги у військовій тактиці. Вони створили першокласну легку кінноту, що стрімкими атаками наводила жах на піхоту противника і не менш успішно атакувала важких кіннотників ворога. Її поява стала можливою завдяки винайденню китайцями стремен. Саме спершись на них, арабські вершники розрубували шаблями ворогів майже навпіл. Значну роль відігравало й те, що завоювання арабів мали форму «священної війни в ім’я Аллаха». Кожен загиблий на цій війні, як казали халіфи, опинявся в раю й отримував вічне блаженство. Воєнні успіхи надихали на нові походи. У завойованих країнах араби насамперед захоплювали майно багатіїв, тому більшість поневолених бачили в них визволителів. Араби давали релігійну свободу населенню завойованих країн, але водночас різними пільгами заохочували перехід місцевих жителів у мусульманську віру. Унаслідок завоювань виникла величезна держава — Арабський халіфат.

Уже за перших халіфів в Арабському халіфаті розгорнулася боротьба за владу. Вона особливо посилилася за старого й безвольного третього халіфа — Османа (644—656 рр.) і четвертого халіфа — Алі (656—661 рр.). Їх обох убили змовники. Після цього престол захопив намісник Сирії Муавія з роду Омейя. Він став засновником нової династії Омейя-дів. Так розпочався новий період в історії Арабського халіфату.

Які території були захоплені арабами за час правління перших халіфів? Яку назву мала держава арабів? Розкрийте зміст понять і термінів: бедуїн, емір, халіфат.

4. Омейяди та Аббасиди

Муавія відмовився жити в Мецці чи Медині та залишився в Дамаску, що перетворився на столицю халіфату. Дамаський халіфат Омейядів проіснував близько 90 років (661—750 рр.). За цей час араби значно розширили свої володіння. До кінця VII ст. арабські завойовники підкорили частину Вірменії, Південний Азербайджан, частину Північної Африки. До 711 р. вони захопили всі африканські володіння Візантії на захід від Єгипту (сучасні Лівія, Алжир, Туніс, Марокко) і дали їм арабську назву Магриб — «Захід».

У 711 р. араби розпочали завоювання Іспанії, де жили вестготи. Полководець Джебель аль-Тарік із військом у 7 тис. кіннотників переправився через протоку Геркулесові стовпи, названу пізніше його ім’ям (Ґібралтар). Він розгромив вестготів і дуже швидко підкорив майже всю Іспанію.

Араби спробували підкорити і Франкське королівство, проте зазнали поразки під Пуатьє. На сході арабські полководці просунулися вглиб Середньої Азії, оволоділи Хівою, Бухарою, Самаркандом, завоювали Афґаністан і північно-західну частину Індії до річки Інд. Три рази здійснювали араби походи на Константинополь, у 717—718 рр. протягом року тримали його в облозі, однак підкорити так і не змогли.

Унаслідок завоювань кордони халіфату Омейядів простяглися від Атлантичного океану на Заході до Китаю та Індії на Сході. За своїми розмірами Арабський халіфат перевищував Римську імперію за часів її розквіту чи державу Александра Македонського.

У 750 р. Омейядів скинула іранська та іракська знать, невдоволена засиллям сирійсько-арабських можновладців. Халіфом став Абул-Аббас Кривавий, за наказом якого було знищено всіх Омейядів. Він заснував нову династію Аббаси-дів, що правила в 750—1055 рр. Столицю халіфата було перенесено до Баґдада в Іраку. Багдадський період історії халіфату називали «золотим віком Аббасидів», часом небаченої розкоші халіфів.

Столиця Аббасидів уражала сучасників своїми розмірами, численними палацами, парками халіфа та його наближених.

На величезних ринках Багдада можна було зустріти купців із найвіддалені-ших країн світу — візантійців, китайців, індійців, малайців. Тут продавали шовкові тканини з Китаю, екзотичні пахощі з Індії, хутра з далеких слов’янських країн. Купці й мореплавці розповідали про дивовижні далекі землі. Не дивно, що і ті часи, і сам баґдадський халіф Гарун аль-Рашид стали прототипами героїв казок «Тисяча і одна ніч».

Назвіть династії правителів арабської держави.

 

5. Суспільний лад халіфату

За перших чотирьох халіфів державою керувала вища релігійна особа, яку обирали з друзів і родичів Мухаммеда. Після приходу до влади Омейядів посада халіфа стала спадковою. Халіфат перетворився на теократичну монархію, що набула рис східної деспотії — форми державного устрою, за якої монарх має необмежену законодавчу і судову владу, ні перед ким не відповідає за свої вчинки, тримається на насильстві й терорі.

Арабський халіфат був державою, створеною внаслідок завоювань різних народів. Утримувати їх у покорі можна було лише силою. Для цього халіфи створили величезну постійну армію — до 160 000 вояків, а для власного захисту — палацову гвардію.

Як і всі попередні імперії, створені в результаті завоювань, Арабський халіфат занепав і розпався. Причин розпаду Арабського халіфату було декілька.

По-перше, халіфат силою об’єднав народи, які мали різну історію та культуру.

Відтоді, як вони опинилися під владою арабів, їхня боротьба за незалежність не припинялася. По-друге, влада халіфів, що жили в розкоші, а управління державою доручали своїм наближеним, що далі, то більше слабшала. Еміри (намісники халіфів), які управляли на місцях, намагалися зробити свої володіння і владу спадковими, щоб бути незалежними від халіфа.

Усе це призвело до того, що від кінця VIII ст. до початку XI ст. халіфи втратили більшість своїх володінь. У 1055 р. Багдад завоювали турки-сельджуки, і халіфат припинив своє існування.

Скільки років проіснував Арабський халіфат?

За арабськими законами вся земля належала халіфам, які лише тимчасово поступалися її частинами своїм слугам. Після смерті вельможі все його майно переходило до скарбниці халіфа, і лише від бажання і прихильності халіфа залежало, чи отримає нащадок померлого якийсь спадок.

Величезна кількість чиновників стежила за сплатою податків до скарбниці халіфа. Тснували три основні види податків: харадж — земельний податок; джизія — подушне, що сплачували нему-сульмани; зякят — десятина, що надходила в розпорядження халіфа. Судочинство здійснювалося на основі Корану і Сунни — книги доповнень до Корану. Проте не всі араби вважали Сунну священною книгою, рівною за значенням Корану. За часів Омейядів мусульманський світ розколовся на сунітів, які визнавали Сунну і підтримували халіфа, та шиїтів, які не визнавали Сунни і не підтримували Омейядів.

 

6. Культура халіфату

Доба Арабського халіфату збагатила світ визначними культурними досягненнями. Хоча ми й називаємо цю культуру арабською, це не зовсім правильно, оскільки вона увібрала в себе культури народів, підкорених арабами. Араби проявили рідкісну здатність засвоювати знання і традиції підкорених народів. Більше того, вони змогли поєднати культурні досягнення різних країн в одне ціле на основі ісламу та арабської мови. Арабська мова стала офіційною: на ній складалися документи, велися переговори і правили молитви. Крім того, вона стала мовою науки і культури всього мусульманського Сходу.

Найвагоміший внесок зробили араби в розвиток природничих, точних наук, філософії та медицини. Вони вивчали й перекладали арабською мовою праці Арістотеля, Гіпократа, Евкліда, Птолемея. У Баґдаді, Кордові, Каїрі існували вищі школи, у яких поряд із Кораном вивчалися світські науки. Ці вищі школи стали зразками для майбутніх західноєвропейських університетів. У Каїрі, Кордові та інших містах існували величезні бібліотеки, де було зібрано сотні тисяч книг. Швидкому поширенню книг сприяло те, що у VLQ ст. араби запозичили з Китаю мистецтво виготовлення паперу. У Баґдаді, Дамаску, Самарканді діяли великі обсерваторії. Арабські астрономи відкрили багато зірок і склали карти зоряного неба, визначили окружність Землі.

Арабські математики створили алгебру; саме вони стали широко використовувати цифри, що були винайдені в Індії, але відомі нам як арабські.

Араби першими стали робити вівісекцію — розтини живих тварин із метою дослідження функцій частин організму і причин захворювань. У галузі медицини особливо уславився Ібн Сіна (980—1037 рр.), відомий у Європі під ім’ям Авіценна. У своїй головній праці «Канон медичної науки» він використав досвід античних, індійських і середньоазійських лікарів. Ця праця багато століть була настільною книгою лікарів Сходу і Заходу.

Арабські мандрівники (Ібн Фадлан, Аль-Масуді, Ібн Русте та інші) першими відвідали країни, що не були навіть відомі у Європі. Залишили вони й унікальні описи життя східних слов’ян у IX—X століттях.

У IX ст. жив співак і музикант Зірйяб.

Він співав і музикував у багдадському палаці знаменитого халіфа Харуна ар-Ра-шида. Пізніше музикант переселився до Іспанії.

Арабським мандрівникам (Ібн Фадлан, Аль-Масуді, Ібн Русте та ін.) був відомий значно більший світ, ніж європейцям. Для морських мандрівок араби створили зручний і надійний корабель — дау, точні карти і навігаційні прилади.

Нарешті, для всіх часів і народів неперевершеною пам’яткою арабської літератури залишається збірка казок «Тисяча і одна ніч», що ввібрала в себе казки різних народів арабо-мусульманського світу.

Швидко розвивалися різноманітні жанри поезії. Одним із найвідоміших поетів був Фірдоусі. Він створив величезний епос «Шахнаме» («Книга царів»), у якому описуються діяння персидських шахів.

Розквіт Арабського халіфату відзначився значним будівництвом. Зводилися величні мечеті, дворці халіфів, мавзолеї-гробниці, фортеці.

Араби вміли організувати свій побут. Поєднавши традиції античності, Візантії, Персії, вони створили витончену східну розкіш — найтонші тканини, кераміку, скло, прикраси, зброю. Великих успіхів арабська культура досягла в прикрашанні палаців і вирощуванні садів. Уміли араби організувати й дозвілля: полювання й застілля, шахи й нарди, музика й танці. Арабам належить винахід такого популярного тепер музичного інструмента, як гітара.

Велику популярність в арабів мали лазні, що були не тільки місцем, де милися, а й своєрідними клубами, де зустрічалися друзі. За столом араби запровадили переміну страв, миття рук, користування зубочистками.

Арабська культура мала великий вплив на Західну Європу. Захоплена арабами Іспанія стала джерелом, звідки у європейські країни поширювалися наукові знання. Європейці-християни приїздили вчитися до Кордови, яку вони називали «світлою красою світу, юним дивним містом, сяючим у блиску своїх багатств». Звідси вони привозили до Європи перекладені арабською мовою праці вчених давнини. У європейських монастирях існували центри перекладу праць з арабської мови на латину. Так, завдяки арабам, середньовічна Європа дізнавалася про наукові досягнення різних часів і народів.

Складіть перелік досягнень арабської культури.

 

Головною спорудою мусульманського Сходу була мечеть. Зовні мечеті часто нагадували фортеці, обнесені глухими стінами з мінімумом прикрас. До стін мечетей приєднувалися високі мінарети, із яких п’ять разів на день віруючих закликали до молитви. Проте зовсім інша картина відкривалася віруючим, які ввійшли до мечеті. Спочатку вони потрапляли до прямокутного двору, обнесеного арочними галереями. У центрі двору часто був розміщений фонтан для обмивання. Із двором поєднувався зал для молитов. Стеля залу трималася на рядах колон. У найвідомішій Кордовській мечеті (VIII—X ст.) нараховується близько тисячі мармурових колон. Вона освічувалася 250 люстрами із 7 тис. лампами. Найкрасивішою вважається Каїрська мечеть (XIV ст.). Святим місцем у мечеті є міх раб — ніша в стіні, повернута в бік Мекки, яка прикрашена різьбленням і мозаїкою. Ті, що моляться, завжди повернуті до міх раба. У мечетях немає ані ікон, ані фресок. Іслам забороняє зображати Бога і поклонятися будь-яким зображенням. Проте інтер’єр мечеті прикрашений численними арабесками — переплетеними між собою лініями, геометричними фігурами і квітами. Арабески виконані мозаїкою, різьбленням, інкрустацією. Поряд з орнаментом на стінах мечетей багато написів (вислови з Корану), які самі нагадують орнамент (в’язь). Це мистецтво каліграфії, яким араби володіли віртуозно.

 

Закріпимо знання

1. Визначте причини появи ісламу. Чого навчає мусульманська релігія? Які основні положення ісламу?

2. Чому саме Аравія стала колискою нової світової релігії? Чому іслам досить швидко поширився серед арабських племен?

3.  Куди були спрямовані воєнні походи арабів? Які території їм удалося завоювати? Поясніть, чому арабські завоювання були здійснені відносно швидко і з невеликими силами.

4. За якого халіфа були здійснені найбільші завоювання арабів?

5. Які битви поклали край просуванню арабів у Європу?

6. Що зумовило розпад і занепад Арабського халіфату? Коли припинив своє існування Арабський халіфат?

7. Завдяки чому арабська культура досягла значних здобутків? Які її витоки?

8. Чим суспільний лад халіфату відрізнявся від ладу Франкського королівства за часів Хлодвіґа?

 

Практичне заняття «Вплив перших середньовічних імперій на європейську історію»

Мета. Визначити вплив перших середньовічних імперій на європейську історію.

Хід роботи

1. Розгляньте карту і визначте.

A) Які регіони світу охопили своїм впливу три найбільші держави раннього середньовіччя (Візантійська імперія, імперія Карла Великого, Арабський халіфат)?

Б) Які регіони були перетином їхніх інтересів (впливу)?

B) Яка з імперій проіснувала найдовше?

2. Дайте відповіді на питання.

А) Чи можна вважати конфлікт між імперіями релігійним? Свою думку обґрунтуйте.

Б) Які архітектурні пам’ятки можна вважати символом: Візантійська імперія, імперія Карла Великого, Арабський халіфат?

3. Обговоріть у групах.

Як вплинули три великі держави раннього середньовіччя на подальший розвиток?

A) В релігії.

Б) В державотворенні.

B) В соціальних відносинах.

4. Зробити висновок відповідно до мети роботи.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 7 клас Гісем О.В.

 

Автор: admin от 16-08-2015, 17:25, Переглядів: 11085