Кишковопорожнинні

Гідроїдні

Близько 2,8 тис. видів, серед яких є морські і прісноводні, прикріплені і вільноплаваючі. Типовим представником є стеблиста, або бура, гідра.

Зовнішня будова та спосіб життя гідри. Здобич або нападник гідри може з’явитися з будь-якого боку, тому й щупальця в неї спрямовані в різні боки. Тож гідрі, як і всім кишковопорожнинним, притаманна променева, або радіальна, симетрія. Це означає, що через її тіло можна провести нескінченне число площин симетрії, які розходяться радіально.

Гідра — малорухомий організм. Вона повільно переміщується, ковзаючи підошвою по субстрату. Прискорюючись, гідра рухається «сторчака»: згинає тулуб, стає на щупальця, потім знову на підошву.

Внутрішня будова. Тіло гідри, як і всіх кишковопорожнинних, двошарове, складається з ектодерми (зовнішній шар) й ентодерми (внутрішній шар), між якими розташований неклітинний шар — мезоглея. Клітини диференційовані, тобто відрізняються за будовою і функціями.

В ектодермі розташовані шкірно-мускульні, нервові та жалкі клітини, а в ентодермі — статеві, травні та залозисті. Проміжні клітини є в обох шарах.

Жалкі клітини — характерна ознака кишковопорожнинних. З їхньою допомогою ці тварини полюють на здобич і захищаються від ворогів. На зовнішньому боці клітини є чутлива волосина (спусковий механізм). Усередині — спірально закручена нитка із загостреним кінцем. Під час подразнення чутливої волосини спіраль

різко випрямляється, вістря встромлюється в жертву, а по нитці впорскується крапелька отрути. Жалка клітина при цьому гине. Завдяки цим клітинам гідра паралізовує невелику здобич.

У шкірно-мускульних клітинах є м’язові волокна, завдяки погодженому скороченню яких гідра рухається. Нервові клітини проводять нервові імпульси. Вони мають зірчасту форму і з’єднуються своїми променями, утворюючи дифузну нервову систему. Завдяки нервовій системі для гідри характерні прості безумовні рефлекси.

Залозисті клітини виробляють травні соки і виділяють їх у кишкову порожнину, а травні клітини перетравлюють їжу. Статеві клітини забезпечують статеве розмноження. Дрібні проміжні клітини можуть перетворюватися на будь-який вид клітин. Завдяки цьому гідра здатна до регенерації, тобто може відновити будь-яку втрачену частину тіла.

Системи органів гідри. Травна система складається з ротового отвору й гастральної порожнини. Неперетравлені рештки виділяються назовні через рот. Травлення в гідри клітинно-порожнинне: перший етап відбувається в гастральній порожнині, а другий — у травних клітинах. Видільної системи немає, продукти розпаду спочатку виділяються в гастральну порожнину, а потім — через рот назовні. Дихальної системи немає, гідра дихає всією поверхнею тіла. Кровоносної системи немає.

Розмноження гідри. Нестатеве розмноження відбувається брунькуванням. На тілі гідри з’являється випин — брунька. Вона росте, потім на ній утворюються щупальця і рот. Згодом вона відділяється і живе самостійно.

При статевому розмноженні в тілі гідри дозрівають чоловічі та жіночі статеві клітини — сперматозоїди і яйцеклітини. Сперматозоїди виходять у воду, підпливають до яйцеклітин, що знаходяться у тілі гідри, та запліднюють їх. У результаті утворюється зигота, що несе в собі ознаки материнського та батьківського організмів. Із зиготи, яка багаторазово ділиться, утворюється зародок, з якого навесні формуються нові гідри.

Сцифоїдні

Сцифоїдні медузи — мешканці солоних вод. Їхнє драглисте тіло нагадує парасольку і на 98 % складається з води. Сцифоїдні пересуваються за течією або реактивним способом: виштовхуючи воду з-під своєї парасольки, рухаються в протилежному напрямку. За будовою вони нагадують перевернуту гідру; ротовий отвір розташований на нижній частині. У розвитку сцифоїдних медуз відбувається чергування статевого і нестатевого поколінь, причому нестатеве покоління існує у вигляді малорухомого поліпа, а статеве — у вигляді вільноплаваючої медузи.

Представниками сцифоїдних медуз є добре відомі медузи Чорного й Азовського морів — ау-релія та коренерот.

Коралові поліпи

Коралові поліпи ведуть прикріплений спосіб життя. Вони можуть бути поодинокими і колоніальними.

Актинії — поодинокі коралові поліпи без твердого скелета. Їхні численні щупальця всіяні жалкими клітинами, чим користуються інші організми.

▲ Від опіків невеличкої ме-дузи-хрестовичка, що живе біля берегів Японії та Ку-рильських островів, можна захворіти і навіть померти. Особливо небезпечні повторні опіки.

▲ Цікавою але підступною для плавців є фізалія, або португальський кораблик, жителька тропічних морів. Від опіку португальського кораблика виникає сильний біль, через який можна навіть потонути.

Раки-самітники пересаджують актиній на свої будиночки-мушлі для захисту. Актинії також отримують користь від інших організмів: живляться залишками їжі раків. Таке корисне співіснування називають симбіозом.

Корали ведуть виключно прикріплений спосіб життя, їх навіть колись вважали рослинами. Після брунькування дочірня особина не розлучається з материнською — так утворюється колонія.

Шестипроменеві корали зовні інші, їхні скелети за мільйони років утворили рифи й острови. М’яке тіло кожної тварини проживало своє життя і відмирало, а скелет залишався. Ці корали люди добувають і використовують для брукування вулиць, спорудження осель.

Запам'ятайте найважливіше

Кишковопорожнинні — радіально-симетричні багатоклітинні водяні організми. Тіло двошарове складається з екто- і ентодерми. Мають ротовий отвір, кишкову порожнину та щупальця. Є жалкі клітини. Добре розвинута регенерація. Нервова система дифузного типу, дихають усією поверхнею тіла, видільної та кровоносної систем немає. Розмножуються статевим і нестатевим шляхом (брунькування). Класи: Гідроїдні медузи, Сцифоїдні медузи, Коралові поліпи.

Перевірте свої знання

1.    За якими рисами виділяють групу кишковопорожнинних?

2.    Які системи органів є у кишковопорожнинних?

3*. Який взаємозв’язок існує між будовою і функціями клітин кишковоорожнинних?

4**. Як регенерація проявляється у кишковопорожнинних? Відомо, що у високоорганізованих тварин вона проявляється менше. Чому? Аргументуйте свою точку зору.

Це матеріал з підручника Біологія 7 клас Н.В. Запорожець, І.І. Черевань, І.А. Воронцова