Народна Освіта » Українська література » Зимовий вечір (українознавча змістова лінія)

НАРОДНА ОСВІТА

Зимовий вечір (українознавча змістова лінія)

Вечір... Ліхтарі торкають дивним світлом усе навкруги. Світло нерухомо лежить на снігу, плутається в гіллі голих, побілених інеєм дерев. Світло торкається машин, що проїжджають. Машини шумлять: деякі гудуть тихо й зачаровано, а деякі — різко й нервово, ніби кожна розповідає свою історію. Світло зазирає у вічі перехожим і дарує кожному щось таємне.

Синьо-чорне зимове небо розслаблено вигнулося. Світло ліхтарів ллється та зникає далеко-далеко в глибині неба. Дерева завмерли, мов у казці. Здається, я потрапила у нову, чарівну, казкову країну, яка зникне, коли я розплющу очі. Як це може бути? Дуже просто! Зараз навколо мене мільйони діа- I минтів — нанизуй їх на гілочку й роби корону. Уявляєте? Ціла корона з діаманті! Або нанизуй їх на будь-яку дротинку й роби коштовні кольє! Чудово! А ще залазь під найбільші дерева й струшуй із них сніг — нехай летить і легеньким Мотиком коронує тебе — свою королівну! Прекрасно! Уяви, що десь за останнім деревом на тебе чекає чарівний принц і він відведе тебе до вашого чарівного палацу!!!

Стій, стій, стій! Не розплющуй очі! Бо вся чарівність зимового вечора зникне. А так хочеться побути ще хоч трохи справжньою королевою. Але... але... Ти повільно розплющуєш очі і бачиш лише зимові дерева, що чіпляються своїм срібним гіллям за світло. А так хочеться сказати магічне слово і назавжди залишитись у казці.

Автор: admin от 18-01-2013, 23:12, Переглядів: 5373