Заповіт Гітчі-Маніто (за поеною Г. В. Лонгфелло «Пісня про Гайявату»)

Видатний американський поет Г. В. Лонгфелло ще за життя досягнув вершин літературної слави. Сімдесятип’ятирічний ювілей, який поет відсвяткував  за місяць до своєї смерті, став справжнім національним святом. Це унікальний І випадок за всю історію Америки.

Найвизначнішим твором Лонгфелло є поема «Пісня про Гайявату». В основу поеми покладено індіанські перекази та легенди, які відображують уявлення  про устрій світу, прагнення до мирного життя корінного населення Північної  Америки.

Перший розділ поеми називається «Люлька Згоди». У ньому лунає палкий заклик до миру та злагоди між людьми різних племен. Головне божество інді І ні п ін — Життя Владика, ГітчоМаніто. Він дав життя всім індіанським племе ннм Щоб люди жили в достатку, Владика дав їм «землю для ловів», «воду для рибальства», дав різних звірів, напустив у річки риби. Просторими й щедрими були індіанські землі, їхніх багатств могло б вистачити на всіх. Та нерозумні Люди ворогували між собою.

Гітчо-Маніто був засмучений такими стосунками між людьми, він дивувася, чому люди вбивають одне одного. Та на суперечності між народами Життя Владика дивиться не як грізний суддя, а як люблячий батько:

Але тихо і ласкаво

Подивився Милосердний

ГітчоМаніто могучий.

Наче батько, подивився

На дитячу ворожнечу.

Стомився ГітчоМаніто від одвічних сварок, незгод і суперечок, кривавих ИІйн, молитов про помсту. Щоб примирити племена між собою, Життя Владика шмалив Люльку Згоди й скликав на раду всі народи:

Йшли Чоктоси і Команчі,

Йшли Гурони і Мендени,

Делавери і Могоки,

Пони йшли і Чорноногі,

Оджибвеї і Дакоти

До Великої Плащини

Перед світлі Божі очі.

Коли зібралися всі разом, то ГітчоМаніто побачив, що. люди налаштовані пороже одне до одного, що ними рухає одвічне бажання помсти:

В їх очах — смертельний виклик.

В їх серцях — звіряча лютість.

І тоді Життя Владика звертається до людей із новим заповітом. Він говорить, що їхня сила — тільки у злагоді, а від ворожнечі буває лише безсилля. Гітчо-Маніто закликає людей до примирення, братерства і дружби.

Щоб допомогти індіанським народам досягти злагоди й миру, ГітчоМаніто посилає на землю Пророка.

І Пророк на землю прийде,

І покаже вам дорогу

До покути, до спасіння.

Проникливі слова Творця знайшли відгук у душах людей.

Змивши фарби, плями бою,

Вояки на берег вийшли

І у землю закопали

Свої палиці і зброю.

Ясною усмішкою зустрів ці дії Гітчо-Маніто і сховався у клубах білого диму під Люльки Згоди, яку за давнім звичаєм на знак примирення між собою запалили індіанці різних племен.

Щастя на землі можливе лише у мирі й злагоді. Про це слід пам’ятати й людям, які живуть у XXI сторіччі.