Віра автора роману «Робінзон Крузо» в силу людського розуму

Я вже не пам’ятаю, в якій книзі прочитав про дивака, який у складних обі півинах життя звертався до книги про незвичайні пригоди Робінзона Крузо. І там той чоловік знаходив собі корисну пораду і духовну підтримку.

І це здається смішним чи дивним тільки з першого погляду. Бо ця книга Дефо про постійні людські невдачі вчить нас не втрачати бадьорості духу. Що б не починав робити Робінзон, кожна нова авантюра завжди закінчується катастрофою. То корабель зазнає аварії, то сам герой стає рабом у піратів, то взагалі доводиться жити на ненаселеному острові.

Але знов і знов Робінзон знаходить собі порятунок. Вірніше, автор завжди рятує свого героя, бо наділив його наймогутнішим чарівником на Землі. Цей чарівиик — розум. Розум навчить, як утікати від алжирських піратів. Розум спланує чергову «операцію», а коли вона з Божої волі провалюється, то не через Власну недолугість, а внаслідок обставин.

Найбільшим випробуванням для Крузо стали 20 років на острові. Він не розгубився, а коли минув перший відчай, дуже тверезо «прорахував», що сталося. Пін перебуває на ненаселеному острові, і це погано, але інші потонули, а він живий... І так він аналізував кожну свою біду — почав жити, створювати власну цивілізацію. Щоправда, він ніколи не залишався з природою сам на сам. З ним було людство — у вигляді різних речей. Бо кожна сокира і кожний цвях кимось були винайдені і вдосконалені десятками поколінь трударів. Тільки один із людських винаходів так і не знадобився одинакові — гроші.

Ось він іде з рушницею у руках і сокирою за поясом. Для захисту від тропічного сонця він самотужки зробив шкіряну парасолю, та ще й бідкається, що нона не може складатися. Він навчився багато чого, майже всіх ремесел, які були потрібні у його «первісному» житті. Вистачило розуму.

Він винайшов засіб, щоб вести підрахунок прожитих на острові діб. Тобто удосконалив християнське літочислення для своїх умов і потреб.

Робінзон, аби не забути людську мову, навчив папугу вимовляти слова: «Бідолашний, бідолашний Робін Крузо».

Узагалі, немає перешкоди, якої б він не подолав. Усе стає справою часу. Наміть побудова човна, яким можна було б дістатися берега, що видніє вдалині, нже не лякає його. Він робить усе, що знає. А чого не знає, то повторює винахід людства.

І якось воно так виходить, що славетний Робінзон Крузо завжди протистоїть власній долі і зрештою виграє двобій. Він перемагає тільки завдяки силі своїй розуму. А ще йому завжди допомагають риси розумної людини: віра у власні сили й оптимізм.

Мабуть, саме через це і шукає підтримки у героя роману Д. Дефо той дивак, про якого я колись читав.

Розум, віра, оптимізм повинні вести людину через небезпеки життя.