— Оті залишився останній клас — солі.

— Навколо нас дуже багато солей: харчова сода — cLib, крейда — сіль, навіть мило — сіль! А найголовніша — кухонна сіль!

— От дивися, дві структурні формули:

— Дивися, у газованій воді бульбашки — карбон(ІУ) оксид...

— А от пісок — силіцій(ІУ) оксид...

— А я знаю, що в дорогоцінному камені смарагді є берилій оксид...

— Що таке класифікація й навіщо класифікувати всі ці сполуки?

— Справа в тому, що деякі речовини подібні між собою, тому їх об’єднують в одну групу — клас.

— Усе одно не дуже зрозуміло.

За хімічними рівняннями можна обчислити масу, кількість речовини й об'єм реагентів, а також продуктів реакції. Задачі такого типу най частіше трапляються в шкільному курсі хімії. Для їх розв'язання слід ураховувати, що коефіцієнти, які стоять перед формулою речовини, показують число моль цієї речовини, що бере участь у реакції.

Відношення маси певного об’єму одного газу до маси такого самого об’єму іншого газу (за однакових умов) називають відносною густиною першого газу за другим і позначають літерою D.

ЗАКОН ГЕЙ-ЛЮССАКА

Важливим внеском у встановленні й розумінні такої величини, як моль, стали роботи хіміків із газами. Загалом саме вивчення газів підштовхнуло хіміків до математичних розрахунків.

Масу одного моля структурних одиниць називають молярною масою (M). Чисельно молярна маса дорівнює відносній молекулярній (атомній, формульиій) масі, але вимірюється у г/моль або кг/кмоль.

Для розрахунків за хімічними реакціями починаючи з XIX століття хіміки використовували масові співвід ношення реагентів. Такі співвідношення були дуже зручні: вимірюючи масу речовин у грамах, учені ніби оперували молекулами.

Відгадай, про яку речовину йдеться. Ця речовина може бути:

1. Твердою, прозорою, безбарвною.

2. Рідкою, безбарвною, без запаху й смаку.