Бароко (від італ. Ьагоссо — вибагливий, химерний, перлина неправильної форми) — художній напрям у європейській культурі й мистецтві XVI ст. (в Італії) до кінця XVIII ст. Батьківщина бароко — Італія (Рим, Мантуя), меншою мірою Венеція і Флоренція (тут є перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі).

XVI—XVII століття — складна, бурхлива, сповнена внутрішніх суперечностей і водночас важлива, а для деяких країн — переломна епоха в розвитку суспільного життя. Це період значних досягнень у художньому пізнанні дійсності. Творча спадщина майстрів слова XVII ст. доводить, що літературне життя складно підкорити певній схемі, адже складність і суперечливість самої епохи виявилася і в розмаїтті індивідуальних авторських пошуків.

«Свобода... — це одна з найцінніших щедрот, яку Небо дарує людям — із нею не можуть зрівнятися жодні скарби», — так може написати тільки людина, яка особисто пережила всю гіркоту неволі. У житті видатного іспанського письменника Міґеля де Сервантеса Сааведри було багато всього — бідність, війна, тяжке поранення, полон, навіть в’язниця. Але були й залишаються щасливі плоди письменницького таланту, творчої уяви, книжної та життєвої мудрості. Найвідоміший твір митця про Дон Кіхота за кількістю мов, якими його було перекладено, поступається тільки Біблії.

Діяльність: письменник, актор, режиссер.

Основні твори: 17 комедій та 11 трагедій, 5 поем і майже 150 сонетів. Шекспір... Людина-міф, людина-загадка, поетичний геній, у творчості якого кожне покоління відкриває, бачить не лише світ, а й себе. Вій і досі залишається єдиним письменником, кожну фразу якого було ретельно вивчено та розтлумачено істориками, вченими й письменниками. Існує навіть спеціальна наука — шекспірознавство.

Франческо Петрарка народився й провів перші роки життя в мандрах. Його батько, П’єтро ді сер Паренцо, був вигнаний із Флоренції разом із Данте, тривалий час подорожував із родиною містами Тоскани, а 1312 року, коли Франческо було приблизно 9 років, родина осіла у Франції (тому він знав прованську мову та поезію). Тут майбутній поет закінчив школу та вступив до університету Моппельє, а 1320 року здобув правову освіту в Болонському університеті.

Епоха Відродження, одна з найбільш цікавих і повноцінних епох в історії людства,— це синонім особистої свободи, досконалості у мистецтві, краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини...

айже сім століть минуло відтоді, коли прах Данте було укладено у мармуровий саркофаг, встановлений у Равенні в церкві Сан-П’єр-Маджоре, але образ великого поета і його творіння, його «Комедія», вже найближчим поколінням названа «божественною», залишаються високими духовними орієнтирами людства. Кожна нова культурна епоха, приносячи із собою інший світогляд, інше знання, інші цінності, неодмінно зверталася до творчості Данте як до абсолютного зразка й джерела духовної наснаги.

незламні звитяжці, полум’яні патріоти своєї землі. Особливого поширення героїчний епос набув за часів Середньовіччя.

Героїчний епос — збірна назва творів різних жанрів, у яких у легендаризованій формі втілено боротьбу народу проти ворогів, зла, гноблення. У такому епосі прославлено розум, силу, мужність воїнів, богатирів, народних героїв. Витоки героїчного епосу слід шукати в усній народній творчості.

Образ великого поета Сходу Омара Хайяма овіяний легендами, біографія — сповнена таємниць і загадок. Повне його ім’я — Гіяс ад-Діи Абу-ль-Фатг Омар ібн Ібрагім аль-Хайям ан-Нішапурі. Ад-Дін («допомога віри») — традиційне поважне ім’я вченого, Абу-ль-Фатг Омар ібн Ібрагім — власне ім’я Хайяма, ан-Нішапурі (иішапурський) — свідчить про походження з Нішапура, одного з головних міст провінції Хорасан в Ірані. Власне слово Хайям мовою фарсі означає «майстер наметів» — це вказівка па професію його батька або діда.