Для того, щоб зрозуміти, в чому причина електричних явищ, в тому числі й електризації, необхідно розглянути будову речовини. Ви саме так і робили, вивчаючи теплові явища: спочатку спостерігали їх, а потім пояснювали, використовуючи знання про будову речовини. Однак для пояснення електричних явищ знань про те, що речовина складається з молекул і атомів, недостатньо.

Як залежить кут, на який розходяться листочки електроскопа, від наданого йому заряду?

Ви вже знаете, що електричний заряд - це фізична величина, і знаєте одиницю заряду. З’ясуємо, яка природа електричного заряду. Заряджений електроскоп 1 з’єднаємо металевою паличкою, закріпленою в пластмасовій ручці, з незарядженим електроскопом 2.

Електричні явища, що відбуваються в природі, у повсякденному житті, в техніці, добре вам відомі. Розряд блискавки, сухе волосся, що розлітається і потріскує при розчісуванні пластмасовим гребінцем, вогні міст і селищ і т. д. - все це явища, пов’язані з тим, що прийнято називати словом «електрика». Причини цих явищ дуже різні.

Парова турбіна являє собою насаджений на вал 1 (рис. 40) масивний диск 2, на якому закріплені лопаті 3. На лопаті надходить пара із сопла 4.

Працює турбіна наступним чином. Пара, отримана в паровому котлі, має температуру, близьку до 600 °С. Вона прямує в сопло і в ньому розширюється. При розширенні пари відбувається перетворення її внутрішньої енергії в кінетичну енергію спрямованого руху струменя пари.

Розглянемо будову і роботу двигуна внутрішнього згоряння (ДВЗ). Перевагою ДВЗ перед іншими двигунами є те, що паливо згорає всередині циліндра двигуна. Це робить їх більш дешевими і економічними, менш металомісткими.

Існують два типи двигунів внутрішнього згоряння: карбюраторні і дизельні. У карбюраторному' двигуні горюча суміш (суміш палива з повітрям)

готується поза двигуном у спеціальному пристрої і з нього надходить у двигун. У дизельному двигуні горюча суміш готується в самому двигуні.

Теплові двигуни — це пристрої, які здійснюють механічну роботу за рахунок внутрішньої енергії палива.

Розглянемо, як працює найпростіший тепловий двигун. Виконаємо дослід. Наллємо в пробірку воду, закриємо її корком і закріпимо в штативі (рис. 35).

Будемо нагрівати пробірку з водою. Коли вода закипить, пара, що утворилася над нею, виштовхне корок із пробірки.

Для того, щоб приготувати їжу, обігріти приміщення, привести в рух автомобіль, потрібно затратити енергію. Існують різні джерела енергії. Одним із них е паливо. Наприклад, природний газ, дрова, вугілля, нафта тощо.

Паливо містить у своєму складі вуглець. При згорянні вуглецю відбувається хімічна реакція окислення — атоми вуглецю з’єднуються з атомами кисню, що містяться в повітрі, й утворюється молекула діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) CO₂. При цьому виділяється енергія.

Тіла з різними температурами при теплообміні обмінюються між сооою теплотою. Припустимо, що е система тіл, яка не одержує енергію ззовні і не віддає енергією назовні (така система тіл називається ізольованою). Тоді збільшення або зменшення внутрішньої енергії тіл системи відбувається тільки внаслідок теплопередачі. 

Через деякий час у воді з являються бульбашки. Ці бульбашки містять повітря і насичену водяну пару, що утворюється при випаровуванні води всередину бульбашок. При підвищенні температури зростає тиск насиченої пари в бульбашках, і їхні розміри збільшуються. Під дією сили Архімеда бульбашки починають спливати.

Вам не раз доводилося спостерігати, як після дощу висихають калюжі, сохне випрана білизна, кипить вода в чайнику. У всіх цих випадках вода перетворюється з рідкого стану в газоподібний (в пару).

Процес перетворення рідини в пару (газ) називають пароутворенням.

Випаровування може відбуватися по-різному.