Наша Земля не є закритою посудиною, проте має повітряну оболонку — атмосферу, яка складається з суміші газів. Виникає питання: чому повітря земної атмосфери не розсіюється в космічний простір? Причиною існування атмосфери є сила тяжіння Землі. Адже вона діє на будь-які тіла, у тому числі й на молекули газів. Чим ближче молекула до поверхні Землі, тим більша сила тяжіння діє на неї.

Прикладами сполучених посудин, якими ми часто користуємося, є чайник, садова лійка та ін. У носику чайника і в самому чайнику рівень води однаковий. Тому, нахиливши чайник і опустивши його носик нижче від цього горизонтального рівня, можемо налити воду в склянку чи чашку.

Один із проявів закону Паскаля — це закон сполучених посудин.

Сполученими посудинами називають посудини, які з’єднані між собою в нижній частині і можуть вільно обмінюватися рідиною.

Дві скляні трубки з’єднаємо між собою гумовою трубкою.

Якщо у пластиковій пляшці у різних місцях проколоти кілька отворів, налити води, закрутити пробку й натиснути на стінки, то в усі боки з отворів почнуть вириватися струмені. Ці струмені біля отворів завжди перпендикулярні до поверхні, незалежно в якому місці й в якому напрямку ви натиснете на пляшку.

Повітря, яким ми надуваємо гумову кульку чи накачуємо камеру велосипеда, чинить тиск на пружні оболонки, збільшуючи їх об’єм. Як пояснити тиск газів?

Відстані між молекулами газів значно перевищують розміри молекул. Тому сили взаємодії між ними малі. Молекули газів хаотично рухаються з великими швидкостями по всьому об’єму посудини, в якій знаходяться.

Досі ми розглядали взаємодію твердих тіл. Проте тверді тіла дуже часто взаємодіють також із рідинами і газами. На відміну від твердих тіл рідини і гази не мають власної форми. Рідина, налита у склянку, набуває її форми, взаємодіє з її дном та стінками, діючи на них по всій поверхні дотику. У цьому можна легко переконатися, наливши рідину у поліетиленовий пакет або пластикову пляшку.

Виникають питання: чому важко різати тупим ножем? Чому комар, маса якого усього 1 мг, легко проколює шкіру людини, яка захищає нас від багатьох зовнішніх впливів?

Щоб забити гвіздок, ставимо його на дошку гострим кінцем, і після удару молотка він легко заходить у дошку. Якщо поставимо шляпкою, гвіздок скоріше за все зігнеться, а в дошці залишиться лише заглибина.

Розглядаючи взаємодію тіл, ми неодноразово звертали увагу на те, що тіла, діючи одне на одне, змінюють свою швидкість та деформуються. При цьому вони можуть набувати різних швидкостей і їх деформації теж можуть бути різними. Чи означає це, що під час взаємодії значення сил, з якими кожне з тіл діє на інше, можуть розрізнятися. Щоб перевірити це, виконайте дослід.

Ще одна сила, яку ми з дитинства постійно використовуємо і враховуємо, — це сила тертя. Таємницю механічного руху, яку намагалися розкрити ще стародавні філософи, було з’ясовано Г. Галілеєм, І. Ньютоном й іншими вченими лише після того, як було виявлено роль тертя. Пересуваючи меблі, катаючись на велосипеді чи ковзанах, малюючи олівцем, взуваючи черевики, йдучи до школи, ми завжди маємо справу із проявами сил тертя.

Вам часто доводиться прикладати силу до того чи іншого тіла. Проте, піднімаючи портфель, чи відро з водою, тягнучи санчата, забиваючи гвіздок ми завжди відчуваємо, що одночасно на ці предмети діють інші тіла. Це, насамперед, Земля, яка притягує до себе усе, що на ній знаходиться, повітря, опір якого ми відчуваємо під час руху, дошка теж чинить опір і діє на гвіздок, коли той забивають у неї.