Рік створення: 1879. Уперше надрукована в журналі «Правда». Перед цим автор клопотався про дозвіл її видання в Росії, але царська цензура забороняла. Тільки 1886 року дозвіл на друкування повісті був даний за умови вилучення «в ней автором всех неудобних мест» (було змінено початок і кінець твору). 1887 року повість вийшла в Києві з низкою цензурних купюр, авторських переробок і скорочень.

Історія написання: як прихильник романтичної естетики, що на той час панувала в багатьох європейських літературах,

П. Куліш звертається до історичної тематики, щоб там знайти справжніх національних героїв, які б слугували взірцем, ідеалом для наслідування українцями, викликали б захоплення, трагічна доля яких би показувала причини, що зумовили не-ідеальність тогочасного суспільного устрою.

Історія написання: проблема жінки-матері, жінки-покритки хвилювала поета з самого початку, бо у світоглядній концепції Т. Шевченка саме з жінкою пов’язується світле майбутнє України («І буде син, і буде мати, і будуть люде на землі»), а не з чоловіками, які скомпрометували себе, перетворившись на «землячків», «забудьків», «братопродавців».

Справжнє ім’я письменниці: Марія Олександрівна Вілінська

Історія написання: тема кохання в нерівності хвилювала письменницю, зважаючи на нелегку долю самої письменниці; твір був написаний у Немирові й увійшов до першого тому оповідань Марка Вовчка, що був виданий П. Кулішем.