Сполучник — це службова частина мови, призначена для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не змінюються, не мають лексичного значення, не є членами речень, не відповідають на питання. За будовою сполучники поділяються на: прості (і, й, та, а, але, чи, бо, як, копи, хоч), складні (якби, щоб, зате, немов, нібито), складені (тому що, для того щоб, дарма що).