У Центральній та Східній Азії на березі трьох морів (Жовтого» Східнокитайського і Південнокитайського) розташована країна давньої культури — Китай, що подарувала світові величезну кількість мистецьких надбань і наукових відкриттів.

Японія — одна з високорозвинених країн світу. Вона розташована на островах (майже 7000), що огинають східну частину Азії, на яких проживає 130 млн населення. При надзвичайному рівні розвитку технічного прогресу мешканці цієї країни люблять і шанують давні традиції. Здатності японців зберігати національну культуру в процесі швидкого поступу цивілізації можна тільки повчитися.

Однією з найдавніших індійських пам’яток, що дійшла до наших часів, є книжка «Панчапіантра». Вона написана мовою давніх індійців — санскритом¹, у якій знаходяться витоки багатьох європейських мов, у тому числі й української. Історія виникнення «Панчатантри» достеменно не відома, як і її оригінал, оскільки вона збереглася в кількох варіантах (без авторства).

Одним із провідних жанрів фольклору є казка. Саме слово казка утворилося від того кореня, що й слова казати, переказувати, казкар, оскільки казкові твори тривалий час існували, як і інші жанри фольклору, в усній традиції. В англійській мові слово казка звучить як folktale, тобто воно споріднене зі словом фольклор. Казки бувають народними й літературними.

Майже 100000 років тому, коли ще не було писемності й художньої літератури, у давніх людей, як тільки вони навчилися спілкуватися один з одним, з’явилася потреба повідати в слові про свої почуття й думки, про побачене та пережите, ставлення до природи й до інших людей, про свої сподівання й жахи.

Чи замислювалися ви колись, для чого ми читаємо книжки?.. Звичайно для того, щоб про щось дізнатися, долучитися до того, чого ніколи не бачили й не чули. Отже, забезпечувати процес людського пізнання, надання інформації — це основна функція книжок.

В евеличке містечко Веймар у Німеччині відоме тим, що наприкінці XVIII ст. воно стало визначним центром культури. Тут жили видатні митці. Сюди в 1780-х роках приїхали письменники Йбганн Вбльфганг Ґете і Фрідріх Шйллер, котрі переймалися долею всього людства й думали про те, як зробити світ духовно досконалішим.