Продовження пригод улюблених героїв

Першим ілюстратором «Аліси в Країні Див» був сам Льюїс Керролл. Він підготував тридцять вісім аматорських малюнків. Однак для професійного оформлення першого видання книжки було запрошено художника Джона Тенніела. У творчій співпраці з автором Тенніел намалював сорок дві чорно-білі ілюстрації, які нині вважаються класичними.

«Капелюх Чарівника» - лише одна з казок про Мумі-тролів та їхніх друзів. Інші, не менш захопливі пригоди цих чудер-

нацьких істот Янсон описала у творах «Маленькі тролі і велика повінь», «Комета прилітає», «Мемуари Тата Мумі-троля», «Не- ^ безпечне літо», «Зима-чарівниця», «Невидиме дитятко», «Тато і море», «Наприкінці листопада». Ви можете продовжити знайомство з веселим товариством, прочитавши, наприклад, казки «Комета прилітає» та «Зима-чарівниця».

У 1994 р. Фінляндія святкувала вісімдесятирічний ювілей Туве Янсон -авторки легендарних книжок про Мумі-тролів. День народження письменниці перетворився на свято державного значення. Привітальні заходи супроводжувалися феєрверками й велелюдними процесіями. Тисячі співвітчизників -від наймолодших читачів до поважних представників влади - висловлювали пані Янсон свою любов і вдячність.

У 1910 р. вісімнадцятирічна дівчина принесла до друкарні рукопис віршової збірки. Шансів, що її доробок зацікавить читачів, було небагато: авторка ж бо молода й недосвідчена, а публіка надзвичайно вимоглива. Справді, знаменитих поетів у тогочасній Росії вистачало, тож шанувальники мистецтва віршування мали великий вибір. І все ж таки тоненька збірочка «Вечірній альбом» не залишилася без уваги.

Сама собою склалася звичка говорити про цього письменника як про двох зовсім різних чоловіків. Перший - професор математики, занурений у формули, автор наукових праць. Другий -фантазер і жартівник, автор чудернацьких казок, що уславили його як «короля нісенітниці». Перший - похмурий і відлюдь-куватий джентльмен, який не терпів втручань у своє самотнє життя й ретельно дотримувався встановленого розпорядку дня.

Коли 1913 р. на полицях американських книгарень з’явилася повість «Полліанна», ніхто й гадки не мав, що невдовзі вона сколихне всю країну. Тим часом зворушлива розповідь про дівчинку з дивним ім’ям захопила читачів різного віку. Наклади книжки про Полліанну сягнули мільйона примірників, але й цього не вистачило, щоб задовольнити попит на неї.

Творами, що розповідають про пригоди Тома Сойєра та його друга Гекль-беррі Фінна, от уже понад сто років захоплюються хлопчики й дівчатка з усього світу. У них панує атмосфера щирого сміху, дух внутрішньої свободи й романтики.

Цікаво, що описані в цих книжках кумедні й зворушливі історії про веселі, а часом і небезпечні витівки двох американських хлопчаків, не були цілковитою вигадкою автора - відомого американського письменника Марка Твена.

У той час, коли Джон Кітс оспівував «поезію» рідної землі у віршах, його талановитий співвітчизник Джон Констебл (1776-1837) увічнював її в чудових живописних полотнах. До цього художника в англійському малярстві природа була лише тлом для зображуваних сцен і постатей. Констебл же зробив її головною темою своєї творчості.

Бажаєте більше дізнатися про життя тварин? Скористайтеся «Літературним навігатором». Його рубрика «Книжка за книжкою» підкаже вам, які твори Сетона-Томпсона треба для цього прочитати.

«Тварини, яких я знав» - так називалася перша книжка Сетона-Томпсона. Темі, зазначеній у заголовку цієї збірки, письменник був відданий упродовж усього життя і саме їй завдячує славою взірцевого живописця світу природи. Збірка оповідань «Тварини, яких я знав», за словами автора, «започаткувала новий, реалістичний напрям у літературі про тварин». «У ній уперше, - зазначав письменник, - правдиво змальовано поведінку тварин. До цього часу були відомі лише байки, казки про тварин та оповідання, де тварини розмовляють і поводяться, як люди, вдягнені в шкури звірів».