План викладу

1. Поняття, характеристики та функції культури

2. Базисні елементи культури

3. Культурне розмаїття. Види культури

4. Етноцентризм і культурний релятивізм

Наукова неспроможність теорії стадій економічного зрос­тання полягає у несистемному розгляді сучасного світу. Всі країни зображуються в них як бігуни на довгу дистанцію, де положення кожного залежить від нього самого — його сили, витривалості, наполегливості тощо, які визначають, чи попаде він у групу лідерів, середняків, чи буде у числі відстаючих, які мріють уже не про перемогу, а про те, щоб не зійти з дистанції. У багатьох з нас такий підхід, таке трактування сучасного світу їм ішкликає протесту. І шкода.

Протягом багатьох років у вітчизняній соціології термін «соціальні зміни» не вживався. У суспільних науках і практичній політиці у нас культивувалося поняття «соціальний розвиток», що позначає лише певний вид соціальних змін, які миють спрямованість у бік поліпшення, ускладнення, удоскона­лення. Однак існує безліч інших соціальних змін, які немож­ливо визнати змінами у бік удосконалення, як, наприклад, ви­никнення, становлення, зростання, зникнення, перехідний період і т. д. Тому й одержало популярність більш широке по­няття «соціальні зміни», яке не містить оціночного компонен­ті, охоплює широке коло соціальних змін безвідносно до їх спрямованості. Під соціальними змінами мають на увазі не будь-які зміни, що відбуваються у певній сфері (економічній, політичній, духовній), а зміни соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних спільнот, соціальних процесів, інс­титутів, організацій, їх взаємодії.

Існують такі теорії суспільства:                                                          

Атомістична теорія. Відповідно до цієї теорії, суспільство розуміється як сукуп­ність діючих особистостей та відносин між ними. Згідно з цією теорією, кожна людина представляється сидячою у центрі витканої нею павутини, яка зв'язує її безпосередньо з деякими іншими членами суспільства й опосередковано — з усім світом. У сучасній соціології цей підхід представлений «мережною теорією». У ній основний акцент робиться на діючих індиві­дах, які приймають соціально значущі рішення ізольовано один від одного. Розкриваючи механізми соціальної взаємодії людей, атомістична теорія є основою вдосконалення систем впливу на поведінку людей — менеджменту, реклами, піартехнологій тощо.

План викладу

1.Суспільство та основні теорії його вивчення

2.Соціальні зміни в суспі льстві

3.Україна в світ-системному вимірі

...Окрема людина слабка, але ми знаємо також, ідо ціле — це сила.

К. Маркс

У 20-х роках XX ст. в Україні активно розроблялися теоре­тичні питання соціології, проводилися соціально-історичні та соціально-етнографічні дослідження, висувалися соціологічні концепції побудови незалежної української держави. На той час у країні ще існувала певна свобода політичної думки. Пред­ставниками прогресивної інтелігенції були вчені, письменни­ки, політичні діячі. Володимир Винниченко, Роман Роздоль- ский, Борис Крупницький, Павло Христюк, Микола Хвильо­вий; Володимир Затонський, Павло Любченко та багато інших розробляли проблеми державності в Україні, відстоювали ідеї її суверенності й соборності. Погляди прогресивної українсь­кої інтелігенції відображали різноманітні політичні процеси, які відбувалися тоді в Україні — від ліберально-демократич­них, націоналістичних до соціалістичних.

Серед представників національної інтелігенції, які істотно вплинули на розвиток соціологічної думки в Україні, можна назвати М. Драгоманова, І. Франка, Б. Кістяковського, М. Грушевського, М. Шаповала, В. Липинського.