XIX ст. в інтелектуальній історії Заходу — час майже загаль­ного захоплення успіхами природознавства і розквіту пози­тивістсько-натуралістичного світогляду, який визначав розви­ток тодішньої соціології. Сукупність соціологічних шкіл, що по­яснювали розвиток суспільства, виходячи із законів біології та природи, спираючись на методи і засоби природознавства, одер­жала в історії соціології назву «натуралістична соціологія» (від латин, natura — «природа»). У рамках натуралістичної соціоло­гії можна виділити такі напрями як соціальний дарвінізм, ор- ганіцизм, географічний напрямки.

Еволюційна теорія Ч. Дарвіна, що з'явилась в 1853 р., зробила справжній пе­реворот у біології, вплинула на світогляд взагалі й на багато галузей знання зокрема. Соціологія не була виключенням.

Значний внесок у розвиток соціологічної думки вніс Карл Маркс (1818-1883). К. Маркс створив концепцію суспільної формації, в основі якої ле­жить матеріалістичний підхід до історії. «Вся людська історія є історією класової боротьби». Джерелом соціальних змін виступає напру­женість між антагоністичними класами. Всі ін­дивіди належать до певних соціальних класів, поділ на які відбувається за ознакою володіння засобами виробництва (фабриками, заводами, землею, обладнанням тощо) і розмірами винагороди, одержу­ваної з цього володіння.

Ідеї О. Конта одержали подальший розвиток у працях видатного англійського філософа та соціолога Герберта Спенсера (1820-1903).

У соціології Г. Спенсера можна виділити основні елементи — еволюціонізм і органіцизм.

Огюст Конт (1798-1857) увійшов в історію як ро­доначальник нової пози­тивної соціальної науки, яка мала звільни­ти наукове знання від умоглядної філософії (метафізики) і теології. Позитивна соціаль­на теорія, на його думку, повинна опирати­ся на наукові методи, які б дозволили ре­зультати одного дослідника перевірити ще раз і підтвердити або спростувати іншик дослідником, як це має місце в природничо-наукових теоріях.

Ключові поняття й терміни: соціологічний позитивізм, закон трьох стадій, соціологічний органіцізм, історичний матеріалізм, натуралізм, психологія народів і натовпу, теорія наслідування, інтеракціонізм, інстинктивізм, механічна солідарність, органічна солідарність, аномія, формальна соціологія, «розуміюча» соціологія, соціальна дія, цирку­ляції еліт, залізний закон олігархії.

1. У чому полягає відмінність між об'єктом та предметом науки?

Засновники соціології вважали, що її призначення полягає в тому, щоб відкрити дійсні, об'єктивні закони функціонуван­ня та розвитку суспільства задля того, щоб за допомогою на­укового знання свідомо здійснювати суспільні перетворення та використовувати його у політичній, економічній діяльності, законотворчості та інших важливих сферах суспільного життя.

Сучасна соціологія як наука являє собою органічну єдність та збалансованість двох напрямків, притаманних кожній на­уковій дисципліні, — теоретичного та емпіричного методів вивчення соціального.

По-третє, необхідність виявляти соціальну обумовленість явищ потребує від соціолога особливих якостей мислення, яке можна назвати «соціологічною уявою». Концепція соціологіч­ної уяви була запропонована американським соціологом Чарльзом Райтом Міллсом (1916-1962). У своїй книзі, яку він так і назвав — «Соціологічна уява», — він писав, що «дослідник, який має соціологічну уяву, вміє зв'язати розвиток нафтової промисловості і сучасної поезії, прибутки родини та світовий бюджет». Р. Міллс пропонував розвивати соціологіч­ну уяву, виявляючи зв'язок та взаємний вплив людини і суспільства, біографії та іс­торії, особистості та світу.

Вплив суспільства на життя людини ілюструють і дані, пов'язані з динамікою самогубств. На перший погляд, що може бути більш інтимним і особистим, ніж рішення покінчи­ти життя самогубством? Однак французький соціолог Еміль Дюркгейм (1858-1917) довів, що суспільство впливає і на цей, здається цілком приватний акт самознищення.