Лідія Компанієць "Від горшечка два вершечки", "Мамин наказ", "Намисто"

Лідія Компанієць

Від горшечка два вершечки
Клопітлива та кмітлива Наша Галочка росте —
Від горщечка два вершечки,
А підлогу замете.
Хай невміло ще тримає Галя віника в руках,
Хай деінде залишає Порошинки по кутках,
Та радіють мама й тато,
Що у них вона така —
Від горщечка два вершечки,
А до праці беручка!

Мамин наказ
Вечірня зіронька сія.».
Ми вдвох удома — пес і я,
І пес не іграшковий —
Живий,
Білоголовий!
Він по кутках не ловить гав,— Вартує біля шибки,
Зачує кроки і j-pi “гав-гав!”,
І шерсть на спині ш- дибки.
Мені уже лягати час,
А пес не буде спати:
Від мами має він наказ Мене охороняти.

Намисто

З шипшини зірвав я

Рясні ягідки,

Зробив я намиста

Червоні разки.

Регочуть дівчатка:

- Ото насмішив!

Хто ж бачив, щоб хлопчик

Намисто носив?

- Ви певно, дівчатка,

Забули про те,

Що в мене сестричка

Маленька росте.