Причини, що зумовлюють флористичне багатство фітоценозу

Флористична насиченість фітоценозів залежить від багатьох чинників. Розглянемо головні з них.

Геологічне минуле і фізико-географічні умови місцевості.

Відомо, що в тропічних і субтропічних зонах, де збереглися види третинного і ранньо-четвертинного періоду, флористична насиченість фітоценозів вища, ніжу зоні помірного клімату.

Цдафічні умови місцезростання. Грунт для рослин є не тільки місцем, на якому вони зростають,а й середовищем, з якого вони отримують поживні речовини. Тому видова насиченість фітоценозів залежить від багатства (родючості) грунту. В угрупованнях на багатих чорноземах вона буде вища, ніж на дерново-підзо- листих або засолених грунтах. На рухливих пісках або в прирусловій частині річок, де заплава щороку покривається піщаними намулами, росте обмежена кількість видів (куничник наземний (Calamagrostis epigeios), пирій повзучий (Elytrigia repens), осока рання (Сагех ргаесох) тощо,які легко пробиваються крізь шар піску чи рухляку,здатні швидко наростати і покривати відкриті місця. В результаті в подібних едафічних умовах виникають бідні, з часом одновидові угруповання.

Зміна екологічних умов. Зміни, особливо різкі, можуть спричинити зміни видового складу фітоценозу та його флористичної насиченості. Так, під впливом меліорації з травостою зникають гіпергідрофільні квіткові види,наземний моховий покрив; в місцях вирубки лісу (на лісосіках) зменшується кількість тіньолюбних і тіньовитривалих видів, а натомість з’являються і згодом домінують світлолюбні види, котрі внаслідок конкуренції в подальшому змінюються одновидовими заростями, наприклад кремени білої (Petasites albus).

Зміни екологічних умов протягом вегетації фітоценозу впливають на розвиток окремих компонентів. В широколистяних лісах ранньою весною поки не розпустилися листки деревних порід, тобто поки достатньо світла, а в поверхневих шарах — вологи, рясно ростуть неморальні види: анемона жовтецева (Anemone ranunculoides), ряст Галера (Corydalis halleri), медунка темна (Pulmonariaobscura), фіалка дивна (Viola mirabilis). Зі зміною світлового режиму (внаслідок розвитку світлової поверхні дерев і затінення грунту) під наметом деревостану з’являються нові або збільшують свою участь тіньовитривалі види — копитень європейський (Asarum europaeum), переліска багаторічна (Mercurialis perennis), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria).

Ценотичні властивооті видів істотно впливають на флористичну насиченість фітоценозу. Ценотична дія його окремих компонентів набуває вигляду конкуренції за світло, вологу,поживні речовини. Наприклад,вимогливі до азотного живлення рослини — кропиви — швидко і майже повністю покривають відкриті торфові кар’єри вздовж меліоративної мережі, а вимогливий до води очерет звичайний (Phragmites australis) і різні види осок утворюють суцільні зарості на торфових виробках.

Алелопатичний ефект видів також може впливати на видову насиченість фітоценозу. Наприклад, у сумісних посівах кормових культур поєднують овес і вику,тимофіївку лучну (Phleum pratense) і конюшину лучну (Trifolium pratense) тощо. Оскільки в таких комбінаціях зазначені види краще ростуть унаслідок стимулюючого взаємовпливу речовин, які виділяють корені цих рослин. Аот волоський горіх (Juglans regia), навпаки, виділяє токсичні для вівса або тимофіївки речовини і тому пригнічує їхній розвиток. У ризосфері деревію майже звичайного (Achillea submillefolium) міститься більше азотфіксаторів (азотобактера і синьозелених водоростей), ніжу ризосфері королиці звичайної (Leucanthemum vulgare). При інших рівних параметрах це забезпечує деревію більшу конкурентну спроможність. Ще більший алелопатичний ефект виявляють метаболіти сапрофітів, які містять сапрокрини — органічні сполуки, здатні пригнічувати або стимулювати розвиток живих організмів,у тому числі рослин, що вкорінюються.