Народна Освіта » Географія » § 11. План місцевості

НАРОДНА ОСВІТА

§ 11. План місцевості

Пригадайте, що таке план місцевості.

Основні ознаки плану. Найпростішим видом зображення земної поверхні є план місцевості. Розглянемо поданий план місцевості (мал. 29).

Першого погляду достатньо, щоб зрозуміти, що вигляд місцевості зображується зверху. Звичайно, без істотного зменшення справжньої величини об’єктів, тобто без застосування масштабу, розмістити зображення такої великої території на сторінці підручника не вдалося. Та найбільш незвичним для сприйняття є зображення об’єктів. Будинки, вулиці, площі, сквери, парки позначені на плані умовними знаками.

• Пригадайте, з якими умовними знаками плану місцевості ви ознайомилися в початковій школі.

Основні ознаки плану місцевості:

— план місцевості — це креслення вигляду зверху невеликої ділянки земної поверхні;

— відстані між об’єктами й самі об’єкти на плані місцевості зменшені відповідно до масштабу;

— на плані місцевості всі об’єкти зображуються за допомогою умовних знаків.

Отже, на відміну від малюнка, фотознімка, космічного знімка, на плані місцевості є умовні знаки.

Пригадавши основні ознаки плану, неважко зрозуміти й запам’ятати, що таке план місцевості.

План місцевості — це креслення невеликої ділянки місцевості на площині, виконане в певному масштабі й за допомогою умовних знаків.

Плани охоплюють невеликі території й тому не враховують кривизни земної поверхні.

Умовні знаки. Працювати з планом місцевості, а згодом і з географічною картою, неможливо, не вивчивши «мови карти» — умовних знаків і способів зображення об’єктів і явищ. Умовні знаки — своєрідна «азбука». Не знаючи букв, не можна прочитати книжку, а без знання умовних знаків не можна зрозуміти план чи карту.

На стародавніх планах і примітивних картах природні об’єкти зображували малюнками (наприклад, тварин, на яких полювали). Згодом, із розширенням знань про земну поверхню, виникла потреба зображати більші території з їх природними об’єктами. Довелося запровадити для однорідних предметів спільні позначення. Малюнки поступово замінювалися контуром предмета, а згодом контури були витіснені умовними знаками, які допомагають нам читати карту. Завдяки простоті й однозначності сприйняття умовних знаків картографічні зображення зрозумілі всім.

Умовні знаки — це графічні символи, які застосовують для позначення на планах місцевості та географічних картах розташування різноманітних об’єктів і явищ, їх якісних і кількісних характеристик.

Умовні знаки, якими позначають об’єкти на плані, називають топографічними. Вони вказують на місцеперебування об’єкта місцевості, за їх допомогою ми можемо уявити й описати ці об’єкти. Наприклад, за топографічною картою ми можемо дізнатися про річку. Умовні знаки «розкажуть» нам про те, як вона називається, про швидкість і напрямок течії річки, її ширину та глибину, характер ґрунту дна річки, характеристику моста через річку.

Такі знаки подібні до самих об’єктів. Вони відрізняються не лише конфігурацією, а й кольором (мал. 30).

Виберіть кілька умовних знаків на плані місцевості й визначте, які об’єкти вони зображують.

Кожному природному об’єкту на плані відповідає певний символічний колір: ліс — зелений, річка, озеро, болото — синій.

Умовні знаки поділяються на масштабні, позамасштабні, лінійні та пояснювальні.

Масштабні умовні знаки використовуються для зображення таких об’єктів, які займають площинний характер поширення (луки, озера, ліси, поля тощо), їх величину можна визначити за планом.

Позамасштабні умовні знаки використовують для показу об’єктів, які не можуть бути зображені в масштабі карти (криниця, млин, нафтова вежа тощо).

Лінійні умовні знаки — картографічні умовні знаки, що використовуються для зображення об'єктів лінійного характеру, довжина яких виражається в масштабі карти (залізниці, річки, лінії електропередач).

Пояснювальні умовні знаки (значки, стрілки, штрихування, написи й буквено-цифрові позначення) дають додаткову якісну й кількісну характеристику географічних об’єктів.

Для зображення місцевості за допомогою умовних знаків потрібно дотримуватися правил їх нанесення.

Визначення напрямків орієнтування на плані. З попередніх тем вам уже відомо, як орієнтуватись і визначати сторони горизонту на місцевості. Подібні дії можна виконати й на плані місцевості. На планах напрямок на північ часто позначають стрілкою. Якщо стрілки немає, то напрямок «північ-південь» потрібно визначати за вертикальними сторонами рамки плану. Північ на плані завжди вгорі, південь — унизу, ліворуч на плані — захід, праворуч — схід. Знаючи основні сторони горизонту, легко визначити проміжні.

Наприклад, за планом місцевості потрібно визначити, у якому напрямку від вітряка знаходиться залізнична станція. Напрямок на північ на схемі сторін горизонту зіставляємо з північним напрямком на плані. Скористаємося прийомом уявного накладання схеми сторін горизонту на вихідну точку — вітряк. Лінія від вітряка на залізничну станцію й покаже нам потрібний напрямок. Отже, від вітряка залізнична станція знаходиться приблизно в південно-східному напрямку.

Складання плану за допомогою окомірного знімання. Найпростіший план місцевості можна скласти за допомогою окомірного знімання.

Під час окомірного знімання визначають напрямки й вимірюють відстані. Для цього потрібно підготувати нескладне обладнання: планшет із компасом, візирну лінійку, олівець, гумку, шпильку. Планшет виготовляють із фанери або цупкого картону, у верхньому куті закріплюють компас (лінія «північ-південь» має бути паралельною до довшої сторони планшета). Для креслення напрямків використовують тригранну (візирну) лінійку. Відстані до них вимірюють кроками й відкладають на відповідних напрямках у певному масштабі.

Оскільки під час окомірного знімання відстані вимірюються кроками, то для відкладання пройдених відстаней на планшеті завчасно можна побудувати лінійний масштаб кроків.

Починаючи знімання, потрібно пам’ятати, що для зображення окремих дерев, стовпів, криниць, невеликих будівель достатньо нанести одну точку. Для позначення прямолінійних предметів — доріг, парканів, ліній електропередач, канав — потрібно не менше як дві точки, які потім з’єднуються прямою. Якщо об’єкт має звивисті обриси (берег річки або озера, струмок, контур лісу), на план треба нанести точки поворотів, а потім через них провести лінію контуру.

Окомірне знімання невеликої ділянки місцевості (мал. 31) виконують у такому порядку:

1. Ознайомлюються з ділянкою місцевості й обирають точку знімання (полюс).

2. Обирають масштаб знімання.

3. За допомогою компаса орієнтують планшет, прикріплюють аркуш паперу і креслять лінію «північ-південь».

4. Спрямовують візирну лінійку від точки знімання, що позначена на аркуші, на предмет, який потрібно зобразити на плані.

5. Креслять олівцем лінію візування на цей предмет.

6. Вимірюють відстань від точки стояння до предмета й відкладають її в обраному масштабі.

7. Креслять топографічний знак об’єкта. У такій самій послідовності позначають усі інші обрані для знімання об’єкти.

 

 

Повторимо головне

 

Найпростішим видом зображення земної поверхні є план місцевості. План місцевості — це креслення невеликої ділянки місцевості на площині, виконане в певному масштабі й за допомогою умовних знаків.

Умовні знаки, якими позначають об’єкти на плані, називають топографічними.

Умовні знаки поділяються на масштабні, позамасштабні, лінійні та пояснювальні.

Плани місцевості люди широко використовують у професійній діяльності й у повсякденному житті.

Найпростіший план місцевості можна скласти за допомогою окомірного знімання.

 

Запитання та завдання

 

1. Що таке план місцевості?

2. Чим відрізняється план місцевості від малюнка, фотознімка, космічного знімка?

3. Для чого проводять окомірне знімання місцевості?

4. Яке обладнання потрібне для окомірного знімання плану місцевості?

5. Опишіть послідовність дій під час окомірного знімання місцевості з однієї точки.

6. Складіть план знайомої вам місцевості, використовуючи умовні знаки.

7. Запитайте в батьків, якими топографічними картами користуються члени вашої родини. Яке їх значення? Ознайомтеся з ними. Яка інформація на них зображена?

В*. Придумайте завдання на визначення напрямку за планом місцевості в атласі.

Э*. Назвіть об’єкти, які знаходяться на півночі, півдні, заході та сході вашого населеного пункту.

За планом місцевості (с. 51) визначте: а) у якому напрямку від струмка Гримучого знаходиться стадіон; б) у якому напрямку від озера Щука знаходиться школа; в) у якому напрямку через місцевість протікає річка Змійка.

Поділіть за групами умовні знаки, зображені на плані.

 

Скарбничка дослідника

 

Сучасні умовні знаки з’явилися не відразу. Спочатку об’єкти місцевості показували за допомогою малюнків. На картах малювали прапори із зображенням гербів, міста із стінами та баштами, дороги й ліси. У середині XVIII ст. малюнки стали замінювати такими зображеннями об’єктів, якими вони виглядають зверху, а пізніше — умовними знаками.

Особливості географічної карти. Географічна карта має багато спільних ознак та особливостей із планом місцевості, але має й принципові відмінності.

Карта, як і план, — зменшене зображення земної поверхні.

Друга важлива особливість — умовність зображення, тобто, як і на плані місцевості, усі об’єкти та явища показано на карті умовними знаками. Умовні знаки поділяються на масштабні, позамасштабні й лінійні. Позамасштабних знаків на географічній карті значно більше, ніж на плані, їх кількість зростає із зменшенням масштабу.

Третя особливість — це генералізація зображення. Генералізація — це процес відбору й узагальнення змісту карти відповідно до її призначення, теми та масштабу. Пригадайте особливості зображення поверхні на фото- й аерознімку. Одним з основних недоліків цих зображень є їх перевантаження дрібними, другорядними об’єктами, що ускладнює роботу з ними. На плані місцевості другорядних об’єктів немає, бо під час складання теж застосовують відбір та узагальнення. Оскільки карти охоплюють дуже великі території, без відбору загальних і найважливіших об’єктів створити придатну для використання карту неможливо. Щоб проілюструвати цю властивість, порівняйте зображення однієї місцевості на картах, що мають різні масштаби.

Порівняйте зображення річки Дніпра та кількість позначених міст на карті півкуль і карті України.

При складанні географічних карт також виникає проблема переходу від сферичної поверхні Землі до площини.

Як часто вам доводиться користуватися картами? Яку інформацію ви можете з них дізнатися?

 

Це матеріал з підручника Географія 6 клас Т.Г. Гільберг, Л.Б. Паламарчук

 

Категорія: Географія

Автор: admin от 12-11-2014, 21:01, посмотрело: 6478