Народна Освіта » Біологія » Роль українських вчених у розвитку геоботаніки та вивченні рослинності України

НАРОДНА ОСВІТА

Роль українських вчених у розвитку геоботаніки та вивченні рослинності України

Внесок українських вчених у розвиток геоботаніки та вивчення рослинності України є досить суттєвим, що потребує окремого розгляду.

Українська школа геоботаніків сформувалася в процесі становлення та розвитку самої дисципліни. Видатними представниками її були такі відомі вчені, як Й.К. Пачоський, В.Г. Висоцький, котрі сформували основні засади сучасної фітоценології. На їхніх працях виховувалось наступне покоління геоботаніків — Д.К. Зе- ров.П.С. Погребняк.Є.В. Алексєєв.Є.М. Лавренко.Ю.Д. Клеопов та інші.

У післявоєнні роки з'явилася нова група геоботаніків,які досліджували природну рослинність України та розробляли рекомендації щодо поліпшення й підвищення її продуктивності. Ці питання та близькі до них вивчали Г.І. Білик, Д.Я. Афанасьєв, О.Л. Бельгард,Є.М. Брадіс та інші.

В 60-90-ті роки перед геоботаніками постало нове завдання — на фоні подальших досліджень різних екосистем природної рослинності розробити нові форми та методи її вивчення,відтворення й раціонального використання природних ресурсів. Ці завдання вирішують Ю.Р. Шеляг-Сосонко, К.А. Малиновський. М.А. Голубець,В.І. Комендар.С.М. Стойко, Я.П. Дідух.Д.В. Дубина та багато інших учених. Разом з колегами вони мають вирішувати важливу проблему глобального дослідження рослинності, охорони та відтворення природних екосистем в умовах широкомаштабного техногенного навантаження.

Здобутки українських вчених — геоботаніків добре ілюструє персональний вклад їх у розвиток фітоценології та вивчення рослинного покриву України.

Юзеф Кондратович Пачоський (1864-1942),польський вчений, котрий тривалий час працював на Україні і вивчав її флору та рослинність. Основоположник фітоценології, найкращий знавець південних українських степів, лісів Східної Європи та рослинності Польщі. Стадії розвитку флори запропонував виділити в окрему науку про рослини й угруповання — “флорологію”, або “геоботаніку”. На його думку,флоролопя — це наука про генезис,життя, розвиток і поширення рослинних асоціацій (формацій). В 1891 р. він запропонував замінити термін “флорологія" на “фітосоціо- логія”. Виділив фітоценотипи, компоненти та інгредієнти. Йому належить відкриття фітосоціологічного закону,або фітоценогенезу, під яким розуміється багатовіковий розвиток фітоценозів від простих давніх до сучасних складних.

Євген Михайлович Лавренко (1900-1987) талановитий український та радянський геоботанік, який віддав багато сил вивченню степової рослинності. Неперевершений знавець українських степів, степів країн Європи та Азії, що дало йому можливість розробити їхню класифікацію і розділити степи на зони та провінції Європейсько- Азіатської області; ним виділені північні строкаті дерновинно-ковилово-різнотравні та південні дерновинні ковилово-житнякові біднорізнотравні степи. Під його керівництвом здійснено геоботанічне районування колишнього СРСР, видано “Польову геоботаніку", “Рослинність СРСР” і багатотомну “Геоботаніку”. Вперше ввів поняття про фітосферу як частину біосфери, заселену рослинними організмами. Чимало праць присвятив вивченню історії флори та рослинності.

Дмитро Костянтинович Зеров (1915-1971) — відомий український вчений,який зробив значний внесок у розвиток геоботаніки. Ним вперше детально вивчені болота України, розроблено фізіономічну класифікацію рослинності та класифікацію видів торфу, виділені болотні рослинні комплекси. Йому належить першість у виділенні долинних і староруслових боліт, самостійного алкалітрофного типу видів торфу, властивого для боліт лісостепової та степової зон України. Такожперший дав якнайповніше уявлення про торфово-болотний фонд, сформував основні напрямки його вивчення та використання в народному господарстві країни.

Юрій Дмитрович Клеопов (1902-1942) — геоботанік,фундатор відділу геоботаніки в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАЙ України. Вперше детально вивчив рослинність Лісостепу та Степу, застосував методику геоботанічного опису ділянок лісів і степів, якою користуються дотепер. Степи поділяв на південні сухі, середні перехідні та північні вологі варіанти. З'ясував поширення та можливі рефугіуми реліктових видів, відстоював гетерогенність рослинності і міграційний характер її формування. Започаткував у геоботаніці флороценогенетичний напрямок, довів зв'язок четвертинного геоморфогенезу України з розвитком її рослинного покриву.

Петро Степанович Погребняк (1900-1976) розробляв практичні питання лісівництва, зокрема, запропонував способи заліснення нижньодніпровських пісків, визначив типи лісових культур для різних географічних умов. Засновник української школи лісо- типологів. Ним вперше розроблена класифікація лісів за ознаками трофності і вологості (розглядаючи ступені (0-5) і трофності (А,В,

С, О) та наочно представивши їх у вигляді едафічної сітки). В геоботанічній літературі вона відома як едафічиа сітка Погребняка, або сітка лісорослинних умов. Ним описані типи лісу та лісові асоціації Лівобережного і Право-бережного Полісся.

Микита Васильович Куксін (1914-1984) — відомий лукозна- вець, детально дослідив природні кормові угіддя України, дав їх флористичну, типологічну та господарську характеристику, розробив заходи з поверхневого та докорінного поліпшення цих угідь. Створив струнку виробничу номенклатуру природних кормових угідь для оцінки Тх у конкретних господарствах.

Дмитро Данилович Лавриненко (1913-1979) перший детально розробив типологію лісів Українського Полісся на основі едафічної сітки П.С. Погребняка.

Данило Якович Афанасьєв (1902-1990) — відомий український геоботанік. Все своє життя присвятив вивченню лучної рослинності. Він розробив еколого-фітоценотичну й типологічну класифікацію лук України, виділивши справжні,остепнені,болотисті,торф'янисті і пустищні класи за екологічними умовами місцезростання. За систематичними та біоморфологічними ознаками серед них виділені формації й групи асоціацій та їх відміни.

Єлізавета Модестівна Брадіс (1900-1980) — відомий український геоботанік, болотознавець, фітогеограф, невтомний дослідник боліт України. Нею описано понад 300 боліт,які були включені в “Торфовий фонд України”. Для України виділила п'ять типів боліт. Розвивала думку про самостійність і єдиний тип болотної рослинності. Вперше розробила класифікацію болотної рослинності за еколого-ценотичним принципом, виділивши на першому етапі класи формацій за характером мінерального живлення (трофністю).а на другому— групи формацій та формації за життєвими формами головних едифікаторів, обгрунтувала виділення надгрунтових формацій. Вперше розробила основні принципи геоботанічного районування рослинності України, а також основи охорони рідкісних видів боліт та болотних видів і рослинних угруповань.

Микита Дмитрович Рижутін (1901-1980) — відомий геоботанік і флорист. Предметом його дослідження були природні кормові угіддя південно-східної України, степова рослинність Донецького кряжу, а також рослинність цілинних степів Луганщини та прилеглих районів Росії.

Володимир Олексійович Поварніцин (1899-1962) — відомий геоботанік,який написав монографію “Ліси Українського Полісся”. Інші його праці також присвячені результатам дослідження лісів України. Він описав типи лісу,їхню будову,дав лісівничу, флористичну й ценотичну характеристику, визначив основні напрямки господарського використання лісів. Розробив класифікацію лісів та встановив основні закономірності їхнього географічного розподілу й мінливості провідних таксонів.

Микола Іларіонович Косець (1908-1966) — геоботанік,лісозна- вець. Вперше в Україні дав найповнішу характеристику букових лісів Закарпаття й Прикарпаття. Ряд праць присвятив питанням геоботанічного і ботаніко-географічного районування Карпат та Західного Поділля, а також рослинності нижньодніпровських пісків.

Гаврило Іванович Білик (1904-1985) — відомий геоботанік, завдяки зусиллям якого виконано перше обстеження рослинності засолених грунтів та степової рослинності України.

Федір Олександрович Гринь (1902-1960) — геоботанік, чудовий знавець флори Півдня України. Детально дослідив флору постгляціальних рефугіумів в Україні та показав їхню роль у формуванні бореальних елементів. Ним досліджено листяні ліси (дубові та дубово-грабові) Лісостепу та Полісся, їхню структуру, будову,синтаксономічну різноманітність.

Ганна Федорівна Бачуріна (1908-1987) — відомий бріолог і болотознавець. Описала понад 300 боліт різних регіонів України, які були включені до кадастру “ТорфовсЗго фонду Української PCP”. Нею детально досліджені болота Середнього Дніпра між Києвом і Переяславом-Хмельницьким.а також на Поліссі; описано види торфу та будови покладу, історію розвитку боліт на основі спорово-пилкового аналізу. В класифікації рослинності дотримується фітоценотичного підходу. Болота розглядає як групу типів боліт: лісового, чагарникового, чагарничкового, трав’янистого і мохового.

Юрій Романович Шеляг-Сосонко (нар. 1933 р.) — відомий геоботанік. Вперше висунув і обгрунтував існування трьох рівнів еволюції рослинності і на цій основі запропонував генетичну класифікацію широколистяних лісів України,зробив істотний внесок в теорію фітоценотипів, розробив ієрархічну класифікацію фі- тоценотипів та популяційну структуру ареалів видів,заклав основи популяційної геоботаніки, розробив наукові принципи створення перспективної мережі збереження гено- і ценофонду України, створив продромус домінантної класифікації рослинності України. Вперше обгрунтував і започаткував можливість застосування в геоботаніці дистанційних методів дослідження рослинності, запропонував новий напрям — дистанційну геоботаніку. На думку вченого, основним об'єктом геоботаніки як субстанціональної науки нині є не фітоценоз, а фітострома, яка уособлює цілісну систему знань про рослинний покрив.

Олександр Люціанович Бельгард (1902-1992) — чудовий знавець флори та рослинності Півдня України. Ним вперше започаткований новий розділ геоботаніки — лісорозведення, засноване на засадах біогеоценотичного підходу.

Костянтин Андрійович Малиновський (нар. в 1919 р.) — відомий геоботанік та еколог. Вперше досліджував рослинність високогір'я Українських Карпат. Ним розроблено класифікацію рослинності, методи оптимізації біогеоценотичного покриву високогір'я, рекреації верхньої межі лісу. Рослинність вивчається ним на видовому та популяційному рівнях. Вперше визначив ряд напрямків вивчення рослинності — генетико-еволюційний, морфологічний, ценотичний. Ним виділено континуальні та ізольовані популяції, виявлено стратегію поведінки популяцій.

Степан Михайлович Стойко (нар. в 1920 р.) вперше в Україні сформував і очолив відділ охорони природних екосистем, розробив шкалу інтегральної та фітосозологічної оцінки різних видів і фітоценозів, розробив мережу національних та регіональних природних парків України, застосував ідеї зонування природоохоронних територій,розробив шкалу підвищення біологічної стійкості лісів. Основоположник нової наукової дисципліни — созології.

Василь Іванович Комендар (нар. в 1926 р.) увійшов у геоботаніку як дослідник рослинності Карпат. Ним вивчено динаміку верхньої межі лісу й криволісся розроблено схему їхніх сукце- сійних змін та принципи монографічного вивчення ефемероїдів на популяційному рівні. Започаткував стаціонарне вивчення рослинності полонин, дослідження рідкісних видів і рослинних угруповань Українських Карпат.

Іван Михайлович Григора (нар. в 1928 р.) зробив істотний внесок у вивчення лісових боліт України. Розвиває новий напрямок — лісове болотознавство. Вперше виділив стадії і фази генезису боліт,обгрунтував роль морфотектогенезу в процесах,що передували болотоутворенню. Розробив класифікацію лісо- болотної рослинності та її змін і вперше виділив прогнозні зміни. Запропонував класифікацію видів торфу і торфових покладів, розчленував змішаний тип покладів на змішаний перехідний і змішаний верховий типи. Свій погляд на закономірності широтної та вертикальної зональності виклав у праці “Ботаніко-географічні зони України”, а еколого-ценотичні та географічні особливості рослин і рослинності тропіків і субтропіків — у монографії “Тропічна ботаніка”. За його участю вивчаються недеревинні рослинні ресурси лісів і природні кормові угіддя та їхня динаміка під впливом антропогенезу.

Лев Сергійович Балашов (нар. в 1929 р.) зробив вагомий внесок у вивчення типології лук України Та з'ясування можливостей поліпшення їх. Написав ряд праць присвячених вивченню боліт долини р. Десни та Поліського державного заповідника. Ним вперше за градієнтним аналізом розроблено фітоіндикаційний метод визначення ступеня осушення боліт, запропоновано концепцію та принципи створення оптимальної мережі природоохоронних територій.

Тетяна Леонідівна Андрієнко (нар. в 1938 р.) — геоботанік, созолог. Вперше грунтовно вивчила болота Українських Карпат. Чимало її праць присвячено питанням охорони рідкісних ботанічних об'єктів, проблемам зонування, статусу індивідуальної й ценотичної охорони, екологічної та соціальної значущості природоохоронних об'єктів України,створенню екологічної мережі охорони й відтворення рідкісних і зникаючих видів та фітоценозів в умовах антропогенного пресу.

Олексій Олексійович Лаптев (нар. в 1922) — ботанік, еколог. Ним детально досліджені питання газонознавства в Україні. Розроблена еколого-біологічна характеристика основних видів газоноутворюючих трав та їх еколого-біоморфологічна класифікація, а також районування газоноутворюючих трав та рекомендованих травосумішей для грунтово-кліматичних зон України.

Анатолій Павлович Травлєєв (нар. в 1929 р.) — геоботанік, еколог, грунтознавець. Розвиває вчення багатофакторних взаємозв'язків і взаємообумовленості компонентів степових екосистем у процесі їхнього генезису та динаміки під впливом антропогенних факторів. Розробляє проблеми рекультивації та освоєння техногенних територій, а також зміни їх в умовах інтенсивного використання рослинно-грунтових ресурсів.

Яків Петрович Дідух (нар. в 1948 р.) — геоботанік,еколог. Ним вперше детально досліджена диференціація фітоценосистем Гірського Криму, сучасний стан та динаміка букових лісів, томілярів, гірських степів,лук,хвойних лісів, показані флористичні й еколого- ценотичні особливості головних синтаксонів південного та північного макросхилів у висотнозональному аспекті. В ряді монографій яскраво розкрито основні принципи флористичних, цено- тичних і соціально-економічних аспектів охорони природи в умовах інтенсивного антропогенного навантаження. Ряд праць присвячено розробці теоретичних питань флорогенезу, класифікації й ординації рослинності України, а також питанням фітоіндикації та прогнозу екологічної оцінки різних типів рослинності.

Дмитро Васильович Дубина (нар. в 1949 р.) — геоботанік. Ним детально досліджена водна рослинність України та рослинність ряду районів приморської смуги України.

Категорія: Біологія

Автор: admin от 6-01-2013, 01:08, посмотрело: 5950