Юрій Яновський «Вершники», «Подвійне коло», «Шаланда в морі» - аналіз твору, критика

Юрій Іванович Яновський

(1902-1954)

«Вершники»

Історія написання: у перші роки творчості Ю. Яновський захоплюється давньою історією українських земель, пишучи, наприклад, такі твори, як «Прекрасна Ут», «Маму-тові бивні», у яких прозирається ідея про материнське начало як осердя світобудови; пізніше ж митець, спостерігаючи за навколишньою революційною дійсністю, доходить думки про зміну цивілізаційного типу суспільства — на зміну м’якій, жіночій приходить ера «заліза» — залізної (твердої) прекрасної людини. Цей погляд митець утілив у романі «Вершники», сповненому образів «залізних» у волі й діях людей.

Рік створення: 1935.

Напрям: модернізм.

Течія: «романтика вітаїзму», експресіонізм із яскраво вираженими ознаками імпресіонізму; водночас наявні риси неореалізму.

Рід: епос.

Жанр: роман у новелах, який містить також ознаки народної думи, героїч-:: поеми; крім того, відомі й інші думки про жанр твору: цикл новел, героїчні -: 5 с ти, балади в прозі, поема в прозі.

Тематичний різновид жанру: соціально-психологічний роман із елементами героїчного.

І Юрій Яновський увів в українську літературу такий жанр, як роман у новелах. «Вершники» — роман із восьми новел: «Подвійне коло», «Дитинство», «Шаланда в морі», «Батальйон Шведа», «Лист у вічність», «Чубенко, отаман полку», «Шлях армії», «Адаменко». Кожна новела — цілком самостійний художній твір, своєрідна картина громадянської війни, і водночас усі новели становлять єдине ідейне та композиційне ціле, де наскрізною думкою проходить возвеличення нового типу людини — людини залізної волі, здатної на подвиг і жертовність. Обставини й герої новел різні, але є персонажі, що їх об’єднують (родина Половців). Сюжет роману розвивається в довільній послідовності, із забіганням наперед і поверненням у минуле.

«Подвійне коло» (новела перша з роману «Вершники»)

Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з елементами героїчної.

Тема: суперечливі, трагічні події громадянської війни 1919 р. в Україні на прикладі родини Половців.

Ідея: утвердження думки про зміну ціннісних орієнтирів у новому суспільстві — на зміну роду як цінності приходить клас; приховане засудження братовбивства; оспівування величі нового світотворення.

Мотиви: «нова людина»; «братовбивство»; «розпад роду»; «нове світотворення»; «громадянська війна»; «природа й людина».

Образи: людей: (у порядку появи) Андрій Половець — командир загону армії Денікіна; Оверко Половець — командир «купи кінного козацтва головного отамана Петлюри»; Мусій Половець — батько родини; Панас Половець — махновець; Сашко Половець — найменший брат (був із Панасом, залишився з Іваном); Іван Половець — червоногвардієць, командир загону інтернаціонального полку; природи: вітер, коні, буря, хмари, земля, пил, дощ, ліс, кавун-, предметів і явищ: убивства, шаблі, тачанки, крики, зойки, стрілянина.

Символічні образи: брати Половці (символи різних ідеологій); блакитні вежі (символ містичного зв’язку світів, духовного прозріння); кавун (символ смерті, яку не поважають); Мусій Половець (символ батьківства); подвійне коло (символ (І) вічного повернення — на кожну дію є своя антидія; (2) двох світів — людського, де відбувається буря людських пристрастей, і природного, де розгортається справжня буря; (3) існування людини між двох «сфер» — родинною й суспільною, родинною й ідеологічною).

Час подій: серпень 1919 р. Місце подій: під Компаніївкою на Одещині.

Композиція: опис степу (експозиція) — двобій Андрія і Оверка — поранений Андрій опинився в полоні в брата — Оверко запитує в нього, що йому згадується; той відповідає батьковими словами: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду» — Оверко з погордою каже: «Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає» — убиває брата — старий Половець згадує синів — у двобої зійшлися Оверко та махновець Панас із наймолодшим братом Сашком — Панас перемагає — зупиняє Сашка, який хоче добити пораненого Оверка — Оверко нагадує братам слова батька, на що Панас каже: «Рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття!» — убиває Оверка — копають яму братам — з’являється Іван, бере братів у полон — Іван говорить їм, що «скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних», славить радянську владу й Червону Армію — Панас згадує дитинство, матір, нагадує слова батька — Іван каже: «От бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс» — Панас стріляється — комісар Герт сказав, що брати, хоч і одного роду, та не одного класу — епічне завершення, подібне до прологу.

Художні засоби виразності: епітет, порівняння, уособлення, метафора, гіпербола; риторичні питання, оклик; інверсія, антитеза, повтор; екзотизм.

«Шаланда в морі» (новела третя з роману «Вершники»)

Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з елементами героїчної.

Тема: довге чекання дружиною повренння свого чоловіка зі штормового моря.

Ідея: утвердження краси людських почуттів; возвеличення жіночої відданості й стражденності, а водночас стійкості й твердості духу; оспівування чоловічої сили волі й твердості духу, які допомагають протистояти «бурі» морській і життєвій; утвердження родини як неминущої цінності.

Ідея новели «Шаланда в морі» виступає своєрідною антитезою до ідеї новели

«Подвійне коло».

Мотиви: «сильна людина»; «родина як цінність»; «сила кохання»; «малість і велич людини»; «боротьба»; «воля до життя»; «природа й людина».

Образи: людей: Мусій Половець — чоловік, рибалка; Половчиха — віддана дружина; односельці-рибалки; природи: море, буря, хвилі, вітри, берег-, предметів і явищ: шаланда, лахміття, артіль.

Час подій: січень чи лютий 1919 р.

Місце подій: берег Чорного моря на Одещині.

Композиція: трамонтан (вітер) дмухає з берега, море замерзле на сотню метрів, хвилі — насувається шторм — на березі стара Половчиха, яка виглядає чоловіка Мусія — море зажерливо реве, схопивши її чоловіка — здається, цілі віки минули, поки нарешті з’являється шаланда в морі, яка то виринає, то зникає, як у безодню — у шаланді Мусій Половець із якимось чоловіком борються зі стихією — збирається вся артіль, діти, усі хвилюються — шаланда наближується, але ламається весло й вона перевертається — на поверхні моря з’являється лише одна голова — ледь живого чоловіка, у якому Половчиха впізнає Чубенка, рятують рибалки — «Товариші, — каже Чубенко через силу, — я плачу за героєм революції, що визволив мене з французької плавучої тюрми» — усі йдуть від моря, лише стара Половчиха стоїть на березі й згадує ті далекі щасливі роки, коли вони з Мусієм побралися, коли народилися їхні сини, такі різні, про яких, крім Івана, який «робить революцію», вона вже давно нічого не чула — Полов-чисі здається, що шаланда ніби наближається — стара рибачка міркує, що треба б витягти шаланду, бо без човна риби не наловиш — за шаландою бачить якесь чорне лахміття («Ну що ж, — думає вона, — буде хоч над чим потужити» — зне

нацька обзивається Мусій, який, виявляється, хотів урятувати артільне майно (шаланду) — удвох витягують під крижаним вітром шаланду, як робили це все життя — «І подружжя Половців пішло до домівки. Вони йшли, преніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено і дружно, як ходили ціле життя» — хай там хто що говорять про «дві правди», у них вона одна на двох, бо вони — родина.

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури