Остап Вишня «Моя автобіографія», «Сом» - аналіз твору, критика

Остап Вишня

(1889-1956)

«Моя автобіографія»

Справжнє ім’я: Павло Михайлович Губенко

Історія написання: 1955 р. великий гуморист був реабілітований після 22 років життя в ролі «ворога народу»; за рік до смерті він нарешті дописує гумористичну автобіографію, у якій «сяє сміх крізь сльози».

Рік створення: 1927-1955.

Напрям: модернізм, реалізм.

Течія: неореалізм.

Рід: епос.

Жанр: гумореска, автобіографія.

Тематичний різновид жанру: соціально-побутова гумореска, автобіографічна гумореска.

Тема: найяскравіші події життя автора й окреслення становлення характеру.

Ідея: утвердження думки про надзвичайний вплив дитинства, освіти, природи, рідної мови на формування людини; утвердження думки про щастя як обов’язкову умову людського існування.

Мотиви: «гармонія в житті», «краса дитинства», «освіта», «батьки», «рідна мова», «становлення митця».

Образи: людей: оповідач; батько; мати; діди («швець, жив у Лебедині, другий, хлібороб, у Груні»); «сімнадцятеро дітей»; Іван Максимович — старенький учитель, який учив сумлінно, інколи застосовуючи лінійку; пані-«експлуататорша»; природи: корова; картопля, коноплі, бур’яни; кінь; предметів і явищ: народження, криниця, колиска, їжа, город, ямки; черкеска або восьмерика; ліжко; школа, лінійка; падіння з коня; поцілунки руки, класова свідомість; навчання; робота; газета; писання.

Символічні образи: лінійка, яка виробляла літературний стиль письменника; книга «Катехізис» Філарета, яку треба було не просто читати, а знати напам’ять; книга «Руський паломник», що його років двадцять підряд читала мати (символи негуманної освіти).

Час і місце подій: 1 листопада (за ст. ст.) 1889 р. містечко Груні Зіньківського повіту на Полтавщині, точніше хутір Чечва, поблизу Груні в маєткові поміщиків фон Рот; пізніше Лебедин — Груня — город — ліжко — пізніше школа «Міністерства народного просвещенія», яку закінчив 1903 р. — маєток фон Рот — Чечва — 1903 р. фельдшерська школа в Києві — 1919 р. Харків — 1921 р. редакція газети «Вісті».

Композиція: народження — генеалогія роду — дитинство — природа, її роль у формуванні майбутнього письменника — падіння з коня, коли автор усвідомив, що бути йому письменником — спогади про першого вчителя та його методи навчання — народження «класової свідомості» — навчання на фельдшера — згадка про нудну роботу — згадка про роботу перекладачем у газеті.

Художні засоби виразності: плеоназм («моя автобіографія»), епітет, порівняння, гіпербола; засоби творення комічного (гумор, іронія, сарказм).

«Сом»

Історія написання: Остап Вишня дуже любив мисливство, але не через можливість мати здобич, а через можливість приємного спілкування з друзями, яке й стало мотивом для створення «Мисливських усмішок».

Напрям: реалізм (або модернізм). Течія: соціалістичний реалізм.

Рік створення: 1956.

Збірка: «Мисливські усмішки». Присвята: «Максиму Рильському».

Рід: епос. Жанр: усмішка.

Тематичний різновид жанру: соціально-побутова, гумористична усмішка.

Тема: розповідь про сомів за царських часів і за радянських.

Ідея: утвердження любові до рідної природи, змалювання її казкової краси; висміювання марновірства й обмеженості; прихована насмішка над владою.

Образи: людей: оповідач; дід Панько; пан; Христя; рибалка; письменник Сабанеев; природи: річка, сом, гуси, собака Джой; предметів і явищ: човен, катер, риболовля, розповідь.

Час: царські часи — радянські часи (20-ті роки XX ст.). Місце подій: заплава річки Оскіл за славним містом Енськом на Харківщині.

Композиція: опис краси природи на річці Оскіл — розповіді діда Панька про великих сомів, яких той ловив із паном, про зникнення й віднайдення панського собаки Джоя, про відомого письменника Сабанеева, який описав сома з Уфимської губернії, що проковтнув ведмедя — розповідь про сома й катер — порівняння сомів колишніх і радянських — «Інтересна риба сом!».

Художні засоби виразності: увесь арсенал, особливо епітети, порівняння, гіперболи, а також засоби творення комічного (гумор та іронія).

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури