Народна Освіта » Українська література » Павло Тичина «Ви знаєте, як липа шелестить...», «Арфами, арфами...», «О панно Інно» - аналіз твору, критика

НАРОДНА ОСВІТА

Павло Тичина «Ви знаєте, як липа шелестить...», «Арфами, арфами...», «О панно Інно» - аналіз твору, критика

Павло Григорович Тичина

(1891-1967)

«Ви знаєте, як липа шелестить...»

Історія написання: молодий Тичина емоційно переживає навколишній світ, передчуваючи зміни, що наближаються, у результаті народжуються поезії про гармонію й душевний неспокій через кохання, через революційні події, що в результаті сформують збірку «Сонячні кларнети» як цілісний філософський поетичний текст.

Рік створення: 1911.

Збірка: «Сонячні кларнети».

Перша збірка Павла Тичини «Сонячні кларнети» (1918), що складається із 44 поезій, уважається вершинною в його творчості, де у віршах поєдналися три музи — Музика, Поезія й Живопис.

У назві збірки символ сонячних кларнетів, який якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини («кларнетизм»). Ним поет підкреслював сонячно-музикальний характер своєї творчості, указував на синтез у ній животворного сонячного тепла й світла з музичними ритмами Всесвіту, що єднають людину з природою. Назва збірки — це поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту, яка твориться музикою сфер — «сонячними кларнетами». Щоправда, чим далі від центру (сонця, неба), тим світ стає все менш гармонійним (на землі йде війна, революція), одначе ця дисгармонійність — це час гармонізації, де з хаосу боротьби й бою витворюється нове гармонійне життя.

Твори збірки умовно можна поділити на три тематичні групи: 1) лірика з пейзажними та любовними мотивами («О панно Інно...», «Арфами, арфами...», «Ви знаєте, як липа шелестить...»; 2) вірші про народне горе, спричинене Першою світовою війною; 3) вірші про Україну й революцію.

Рід: лірика.

Жанр: вірш.

Тематичний різновид: інтимно-пейзажна лірика.

Тема: кохання; природа.

Ідея: оспівування краси ночі, напоєної любов’ю.

Мотиви: «кохання як неминуща цінність»; «краса природи».

Образи: таодей: ліричний герой; уявний співрозмовник, кохана; природи: липа, гаї, тумани, місяць, зорі, солові; предметів і явищ: шелест, ніч, весна, сон, поцілунок, очі.

Композиція (зміст): ліричний герой захоплено розказує про весняні ночі кохання, звертаючись до уявних співрозмовників.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: нерівностопний ямб.

Строфа: нестрофічна будова.

Римування: непостійне з ознаками паралельного.

Художні засоби виразності: епітет, персоніфікація, метонімія, риторичне питання, звертання, оклик; паралелізм (природа/людина).

«Арфами, арфами...»

Історія створення: молодий Тичина у світі, де визрівають драматичні події першої чветрі XX століття, шукає джерел гармонії — одним із таких, на його переконання, є світ природи, який, на відміну від людського світу, ближчий до ідеального стану «музики сфер»: струни Тичинових арф, які нятягнуті між небом — зосердям повної гармонії, божественної єдності й чистоти — і землею — юдоллю хаосу й нестійкості — стають тим містком, який може допомогти гармонії прийти від свого джерела-неба на землю. У своїй філософській сутності модель світу Тичини, де «музика сфер», чим далі від свого небесного джерела, тим все менш гармонійна (зміни, війна, революція), чимось подібна до філософських поглядів Піфагора, Лейбніца, для яких єдність, гармонія, Бог поступово розчиняються випромінюючись у простір, і там, де «музики сфер» мало, там іде боротьба, там все тягнеться до джерела гармонії. Тичина чує цю музику сфер і тягнеться до неї, пропонуючи й читачеві до неї долучитися.

Рік створення: 1914.

Збірка: «Сонячні кларнети».

Напрям: модернізм.

Течія: поєднання різних стильових тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму; «кларнетизм».

Рід: лірика. Жанр: вірш.

Тематичний різновид: інтимно-громадянська лірика.

Тема: переживання людиною приходу весни.

Ідея: возвеличення весни як символу життя, краси й змін; оспівування кохання; передчуття великих, прекрасних змін у житті.

Мотиви: «весна»; «гармонія й краса природи»; «передчуття бою-змін»; «кохання».

Образи: людей: ліричний герой, який насолоджується приходом весни, кохання й відчуттям бою (змін у житті, нового життя); уявна кохана; природи: весна, квіти, струмочки, жайворон, ниви; предметів і явищ: думи, кораблі, бій, колос вій, сміх, плач.

Символічні образи: весна (символ оновлення життя, кохання, змін); бій (символ життєвих змагань).

Композиція (зміст): арфами обізвалися гаї — іде весна — думами переповнилася блакить — буде бій, сміх буде, плач буде — стану я подивлюся на весну — звернення до коханої одкрити «колос вій» — ствердження, що «сміх буде, плач буде перламутровий».

Система віршування: своєрідне тичинівське ритмізоване віршування.

Віршовий розмір: невизначуваний.

Строфа: своєрідна строфічна будова.

Римування: своєрідне, ледь простежуване.

Художні засоби виразності: епітет, порівняння, метафора, персоніфікація, метонімія; інверсія, антитеза, риторичний вигук, риторичне звертання, повтор; неологізм.

«О панно Інно»

Історія написання: перше кохання вразило Тичину в самісіньке серце — не тільки своїм світлом, а й своїм болем: кохана Наталя помирає від сухот. Серце юнака розбите, у ньому зима, а тут... Інна, яка дуже схожа на Наталлю... Любив...

Рік створення: 1915.

Збірка: «Сонячні кларнети» (у другому виданні).

Напрям: модернізм. Течія: симбіоз неоромантизму й експресіонізму.

Рід: лірика. Жанр: вірш.

Тематичний різновид: інтимна лірика.

Тема: роздвоєність у коханні; любовний трикутник; нещасна, але світла любов.

Ідея: утвердження думки про непостійність і суперечливість кохання як великого почуття; своєрідна сповідь-звернення ліричного героя перед собою про свої почуття.

Мотиви: «нещасна любов», «вибір», «туга, самотність», «сутність кохання».

Образи: людей: ліричний герой; панна Інна; сестра; хтось; природи: сніги; луги; зимовий вечір; небо; гай; предметів і явищ: любов; цвітіння лугів; усміх; тиша; очі; небо; гай; ридання.

Символічні образи: сніги (символ минущості, самотності, душевного холоду); цвітіння лугів (символ насолоди кохання).

Композиція (зміст): самотній ліричний герой звертається до панни Інни, згадує свою любов до її сестри й водночас згадує ніжний образ Інни як рідної душі («А хтось кричить: ти рідну стрів!»), яку так само покохав. Перед героєм вибір: «Сестра чи Ви? — Любив».

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: нерівностопний ямб.

Строфа: нестрофічна будова. Римування: нерегулярне.

Художні засоби виразності: алітерація й асонанс (но-ін); епітет, символ, неологізм; риторичне питання, риторичне звертання.

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

Автор: admin от 21-08-2014, 18:24, Переглядів: 48785