Народна Освіта » Українська мова » 8.4 Способи передачі на письмі чужого мовлення (пряма та непряма мова)

НАРОДНА ОСВІТА

8.4 Способи передачі на письмі чужого мовлення (пряма та непряма мова)

Пряма мова

Пряма мова — це дослівно відтворене чуже висловлювання, яке зазвичай супроводжується словами автора, де зазначається, ким, коли та за яких умов її вимовлено.

У конструкціях із прямою мовою традиційно виділяються такі частини: власне пряма мова (далі — пм) та слова автора (далі — са). Від розташування частин залежить уживання розділових знаків.

Місце частин

Розділові знаки

Приклад

слова автора перед прямою мовою

Са: «Пм». Са: «Пм!» Са: «Пм?» Са: «Пм...»

Він сказав: «Я тут».

Він вигукнув: «Я тут!» Він запитав: «Я тут?». Він вимовив: «Я тут...»

слова автора після прямої мови

«Пм», — са. «Пм!» — са. «Пм?» — са. «Пм...» — са.

«Я тут», — сказала.

«Я тут!» — вигукнула. «Я тут?» — запитала. «Я тут...» — і змовкла.

слова автора всередині прямої мови, яка є одним простим або складним реченням

«Пм, — са, — пм». «Пм, — са, — пм!» «Пм, — са, — пм?» «Пм, — са, — пм...»

«Я тут, — радісно вигукнула вона, — уже третій день!»

слова автора всередині прямої мови, яка є окремими реченнями

«Пм, — са. — Пм».

«Пм? — са. — Пм!»

«Пм! — са. — Пм...» «Пм? — са. — Пм?» та ін.

«Я тут? — запитав він. — А де ж усі інші?»

слова автора всередині прямої мови, але перша частина слова автора стосується попередньої прямої мови, друга — наступної прямої мови

«Пм, — са: — Пм». «Пм, — са: — Пм!» «Пм, — са: — Пм?» «Пм, — са: — Пм...»

«Я тут, — вимовив тихо, а потім щось згадав і спитав її: — А де всі інші?»

Окремою формою передачі прямої мови є діалог. Коли мовлення передається на письмі у формі діалогу, то кожну репліку починають з нового рядка, перед нею ставлять тире, лапки не вживають. Інші розділові знаки ставлять, як звичайно при прямій мові.

Непряма мова

Непряма мова — це чуже мовлення, яке передається від особи автора за допомогою підрядних речень із певними скороченнями. Зазвичай при передачі чужого мовлення непрямою мовою слова автора стають головним реченням, а пряма мова — підрядним, порівняйте: Народ каже: «Літній місяць рік годує». — Народ каже, що літній місяць рік годує.

У непрямій мові необхідно узгоджувати особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Порівняйте:

«Яка ти розкішна, земле, — думала Маланка. — Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом». / Маланка думала про те, яка земля розкішна і що весело засівати її хлібом, прикрашати зелом.

Якщо питальне речення прямої мови передається підрядним у конструкції

з непрямою мовою, то знак питання не ставиться. Порівняйте: «Коли приїде комісія?» — цікавилися працівники відділу. / Працівники відділу цікавилися, коли приїде комісія.

Цитата

Цитата — це точний, дослівний уривок із якого-небудь тексту, що використовується для підтвердження власної чи чиєїсь позиції або для спростування суперечливих, неправильних позицій. Зазвичай цитата супроводжується вказівкою на джерело. Цитування може бути у формі прямої та непрямої мови.

Цитата у формі прямої мови вводиться словами автора, де вказується на автора або джерело цитованого та ін., і оформлюється як пряма мова: Пам’ятайте дуже доречну підказку Марка Твена, який радив: «Щоб підготувати хорошу промову, слід витратити тижні три».

Цитата у формі прямої мови може тісно входити до авторських слів, тоді вона пишеться з малої букви й береться в лапки: Як влучно зауважив Л. Кравчук, ми «маємо те, що маємо».

При цитуванні слід правильно вживати розділові знаки й велику/малу букву. Порівняйте:
Як влучно зауважує Леонід Кравчук, «маємо те, що маємо».
Леонід Кравчук влучно зауважує, що «маємо те, що маємо».
Леонід Кравчук влучно зауважує: «Маємо те, що маємо».

Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск позначається крапками: «У драмі-феєрїї Леся Українка подає розлогі ремарки на зразок: «Дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах є щось дитяче, убраний ... в полотняну одежу...».

Якщо цитується віршований текст, що подається суцільним рядком, то його оформлюють як звичайну цитату, наприклад:

Слаба фізично, але сильна духовно, Леся Українка гордо заявляє: «Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні!».

Якщо цитується текст, що подається віршем, то його не беруть у лапки, наприклад:

Слаба фізично, але сильна духовно, Леся Українка гордо заявляє:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

 

Категорія: Українська мова

Автор: admin от 6-08-2014, 11:05, Переглядів: 5780