7.2.6. Прислівник

Прислівник — це повнозначна частина мови, що відповідає на питання як? де? куди? навіщо? чому? з якою метою? та ін. і називає статичну ознаку (дії (йти швидко), ознаку іншої ознаки (надзвичайно легко, зовсім легкий), ознаку предмета (прогулянка пішки)), виражаючи її незмінюваними формами.

Щоб краще запам’ятати, що таке прислівник (адже його часто плутають із прийменником і прикметником за співзвучністю назв), варто пам’ятати, що колись цю частину мови хотіли назвати придієслівником, оскільки слова цієї частини мови найчастіше виражають ознаку дії, тобто стоять при дієсловах.

Розряди прислівників за значенням

Розряд	Вид	Приклад
Означальні	якісно-означальні	добре, погано, світло
	кількісно-означальні (міри і ступеня)	трохи, ледь, небагато
	способу дії	по-батьківськи, гуртом
Обставинні	часу дії	учора, завтра, завжди
	місця дії	недалеко, праворуч
	причини дії	спересердя, в серцях
	мети	напоказ, на зло
Модальні (безособово-предикативні, категорії стану)	стану природи	тепло, спекотно, ясно
	психічного або фізичного стану істоти	нудно, весело, сумно, душно, тісно
	зумовленості, необхідності, доцільності, порядковості, можливості та ін. дії	треба, слід, можна, до речі, зрештою, певно, можливо, справді, дійсно, очевидно

Синтаксичні функції прислівників

У реченні прислівники можуть бути:

• обставинами часу: Він бачив це щодня;

• обставинами місця: Пісня лунала далеко;

• обставинами способу дії: Він жваво походжав-,

• обставинами міри і ступеня: Вона ледве вимовила слово;

• обставинами мети: Вони це роблять на_зло;

• обставинами причини: Він потягнувся спросоння;

• присудками в безособових реченнях: Мені нудно;

• неузгодженими означеннями (при іменниках): Він вибрав шлях направо.

Творення й будова прислівників

Більшість прислівників — це слова, які можуть утворюватися від усіх самостійних частин мови (іменника, прикметника, числівника, займенника, дієслова, прислівника) різними способами (префіксальним, суфіксальним, префіксально-суфіксальним, осново- й словоскладанням, переходом інших частин мови в прислівник), що викликає труднощі в правописі (див. тему «Орфографія»).

Творення ступенів порівняння прислівників

Прислівники якісно-означального розряду, що утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е, утворюють форми ступенів порівняння так само, як прикметники.

Вищий ступінь		Найвищий ступінь
проста (синтетична)	складена (аналітична)	проста (синтетична)	складена (аналітична)
прислівник + суфікси -Ш-, -іш-	слова більш (менш) + прислівник без суфіксів -Ш-, -іш-	префікс най- + прислівник вищого ступеня порівняння	слова найбільш (найменш) + прислівник без суфіксів -Ш-, -іш-
дешевше	більш дешево, менш дешево	найдешевше	найбільш дешево, найменш дешево

Слід розрізняти прислівники й однозвучні сполуки (прийменників або часток з іншими частинами мови) на зразок:

прислівники	однозвучні сполуки
набагато краще	на багато днів
зробити удень	у день свята
дедалі цікавіше	невідомо, де далі він з’явиться
чимало часу минуло	чи мало вона для нього зробила?
спочатку уважно поглянула туди	з початку семестру
щонайбільше п’ятеро	невідомо, що найбільше їх вразило
вивчити напам’ять	скаржитися на пам’ять
назустріч супутньому вітру	пішов на зустріч із другом
забагато слів	за багато років щоденної праці
повернути вбік	ткнути в бік
нарешті почалося літо	на решті машин були наліпки
насилу добрели	покладатися на силу
зрадів уперше	кинула в перше відро
передусім слід дочекатися ранку	виступити перед усім колективом
зрештою він замовк	він залишився з рештою селян

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

Категорія: Українська мова

Автор: admin от 3-08-2014, 23:39, Переглядів: 4634