НАРОДНА ОСВІТА

7.2.4 Займенник

Займенник — це самостійна частина мови, яка узагальнено вказує на предмет (хто? що?), ознаку (який? чий?), кількість (скільки?), не називаючи їх. Така особливість цих слів відбилася в їх назві — «займенник», тобто замість імен, ознак, кількостей предметів. Заміщаючи слова інших частин мови, займенники наслідують їх категорійні значення.
У мові займенники вживаються для: уникнення повторів одного й того ж слова в реченні або в контактних реченнях; поєднання частин складнопідрядного речення; зв'язку між реченнями в тексті.

Групи займенників за значенням

За значенням розрізняють дев’ять груп займенників.

 

Назва групи

Значення

Особа

 

Рід

Зразки

однина

множина

Особові

указують на

адресанта мовлення (мовця)

1-а

_

я

ми

адресата мовлення (співрозмовника)

2-а

ти

ви

вони

особу (предмет), про яку йде мова

3-я

ч.

ж.

с.

він

вона

воно

Присвійні

указують на

належність предмета комусь, чомусь

1-а

мій

свій

наш

2-а

твій

ваш

3-а

ч.

ж.

с.

його

її

його

їхній

Зворотний

указує на

особу, яка виконує дію

себе

Указівні

указують на

предмет далекий

ч.

ж.

с.

той

та

те

ті

предмет близький

ч.

ж.

с.

цей

ця

це

Ці

ознаку предмета

ч.

ж.

с.

такий

така

таке

такі

кількість

стільки

Означальні

указують на

ознаку кількості, якості предметів

 

ч.

ж.

с.

увесь, усякий, кожний, жодний, інший, сам, самий

 

предмети

хто? що?

Питальні

виступають

у ролі питань про

ознаки предметів

ч.

ж.

с.

який?чий? яка? чиє? яке? чия?

які?

чиї?

порядок предметів

ч.

ж.

с.

котрий?

котра?

котре?

котрі?

кількість предметів

скільки?

Відносні

виступають у ролі засобів зв’язку між частинами складнопідрядного речення

так само, як питальний

ті самі, що й питальні

Заперечні

заперечують наявність предмета, ознаки, кількості шляхом додавання до питальних займенників частки ні-

так само, як питальний

ніхто

ніщо

ніякий

нічий

ніскільки

ніякі

нічиї

Неозначені

указують на неозначеність предмета, ознаки, кількості, творяться за допомогою часток хтозна-, бозна-, казна-, будь-, -небудь, невідь-, аби-, -сь, де-, що додаються до питальних займенників

так само, як питальний

хто-небудь, що-будь скільки-небудь абиякий, деякий, деякі, хтось та ін.

 

1. В особових займенниках він, вона, воно, вони після прийменників і в орудному відмінку з’являється звук [н]: до нього, біля неї, у них, ним, нею, ними. 2. У займеннику
ці в непрямих відмінках пишеться -и-\ цих, цим, цими, цих, а в займеннику всі--і-:
всіх, всім, всіма, всіх. 3. Присвійний займенник їхній на сьогодні вживається паралельно з формою родового відмінка особового займенника вони — їх: їхня справа — їх справа.
4. Займенники, утворені за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, пишуться через дефіс: хтозна-скільки та ін. 5. Названі частки пишуться окремо від займенників, коли між ними стоїть інше слово: казна з ким та ін. 6. Займенники, до складу яких входять елементи аби-, де-, -сь, ні-, ані-, пишуться разом: абихто та ін.
7. Названі елементи пишуться окремо від займенників, коли між ними стоїть інше слово: аби до кого. 8. Відмінкові форми займенників можуть мати варіанти, наприклад: на ньому — на нім, на чому — на чім, на моєму — на моїм, на чиєму — на чиїм — на чийому, той — отой, кожний — кожен, у жодному — у жоднім тощо. 9. Займенник себе не має форми називного відмінка. 10. У реченні відносний займенник що в ролі сполучного слова можна замінити на який (на відміну від омонімічного сполучника що) й поставити до нього питання.

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

Категорія: Українська мова

Автор: admin от 2-08-2014, 16:38, Переглядів: 2172