6.2. Класифікації фразеологічних одиниць
У результаті різноаспектного вивчення з’являється можливість класифікувати ФО в різні групи відповідно до низки принципів.
За семантичним принципом (характером смислової злитості слів-компонен-тів у складі) ФО поділяються на:
• фразеологічні зрощення — непохідні й немотивовані із сучасного погляду сполуки, значення яких не випливає зі значень слів, що до них увіходять: бити байдики («нічого не робити»); топтати ряст («жити»); з’їсти собаку («бути майстром у чомусь»); пекти раків («соромитися»); у рот води набрати («мовчати»); замилювати очі («обманювати, приховувати щось від когось»);
• фразеологічні єдності — сполуки, смисл яких частково вмотивований значенням окремих компонентів, що входять до їх складу; найчастіше це сполуки, що мають загальномовні омонімічні відповідники, (пор.: розв’язати руки — «виконати дію, спрямовану на звільнення до цього зв’язаних рук» і «дати волю діям, звільнитися від залежності, обмежень у чому-небудь»): п’ятами накивати («утекти»); прикусити язика («змовчати»); тримати камінь за пазухою («таїти зло проти когось»); без ножа різати («ставити когось у скрутне становище»); ні пари з уст («мовчати»);
• фразеологічні сполучення — сполуки, утворені поєднанням компонентів, один із яких характеризується вільним, а другий так званим зв’язаним значенням. Наприклад, дієслово їсти може поєднуватися з багатьма словами (їсти борщ, кашу, овочі; швидко, багато), однак лише при поєднанні зі словом поїдом виникає ФО — їсти поїдом: брати участь; збіг обставин; брати до серг^я («перейматися чимось»); насупити брови («сердитися»), на світ благословляється («світає»), жаль бере («шкода»), майстер на всі руки («хтось беручкий»), обірвати на півслові («несподівано зупинити чиєсь мовлення»);
• фразеологічні вислови — сполуки, компоненти яких є значеннєво й формально виділюваними; найчастіше це урізані частини образних висловів, побудованих за моделлю речення: моя хата скраю (я нічого не знаю), кум королю (і сват міністрові), часом з квасом (порою з водою), чи пан чи пропав (двічі не вмирати), стелити м’яко (та твердо спати); яблуко від яблуні (недалеко падає);
За структурно-граматичним принципом (з огляду на граматичну організацію) ФО поділяються на організовані за моделлю:
• словосполучення: за тридев’ять земель («далеко»); ні сіло ні впало («несподівано»);
• речення, за подобою якого організовані прислів’я, приказки та крилаті вислови (афоризми): Вовків боятися — в ліс не ходити; Дай серцю волю — заведе в неволю; Хто не працює, той не помиляється; Без надії сподіваюсь;
• прийменниково-відмінкової конструкції (словоформи): від Адама («з початку»); на носі («невдовзі»); під боком («поруч»); до нитки («ущент»); за трьох («інтенсивно»).
За морфологічним принципом (з погляду належності опорних (стрижневих) слів до частин мов) ФО поділяються на:
• дієслівні: очима кліпати («ніяковіти»), розправити плечі («почуватися впевнено»), рвати пупа («працювати надсилу»), шилом патоки вхопити («не отримати нічого»);
• іменникові: ахіллесова п’ята («уразливе місце»), камінь спотикання («суперечлива проблема»), сіль землі («основа»);
• прислівникові: з ранку до ночі («увесь час»), рано чи пізно («неодмінно»), коротко і ясно («вичерпно, лапідарно»);
• прикметникові: важкий на підйом («вайлуватий»), гострий на язик («дотепний»), черевика не вартий («нікчемний»);
• вигукові: аж гульк, от тобі й на, єй же єй, чи ба, ще б пак.
За генетичним принципом (з огляду на походження) ФО поділяються на:
• питомо українські, що сформувалися на спільнослов’янському, спільносхіднослов’янському та власне українському ґрунті: з пуп’янка («від появи»); де Макар телят не пас («невідомо де, ніде»); за царя Панька («давно, невідомо коли»);
• запозичені: авгієві стайні («щось дуже занедбане»), альма матер (навчальний заклад), гордіїв вузол («нерозв’язна проблема»), альфа й омега («початок і кінець»), крокодилячі сльози («удаване співчуття»), ієрихонська труба («гучний голос»), піррова перемога («щось даремно здобуте надзусиллям»), езопівська мова («алегорична мова»), кадити фіміам («вихваляти когось»), геркулесові стовпи («край, межа»); синя панчоха («неординарна людина»).
За стилістичним принципом (з огляду на сферу функціонування) фразеологізми поділяються на:
• літературні, що охоплюють нейтральні: засукавши рукава, розправити крила; книжні: перейти рубікон, піднятися над своїм часом; розмовні: аж очі вилазять, до третіх півнів;
• нелітературні, характерні для усного й художнього мовлення: трясця що, ляпати язиком, хай тебе лихий поб’є, а бодай тобі толку не було, товкти морду (пику), заткнути рота.
За принципом системності фразеологізмам властиві явища, що в цілому притаманні лексико-фразеологічному корпусу мови, а саме: полісемії, або багатозначності, синонімії, антонімії, омонімії.
Близькі мови мають багато спільного у фразеології, але й чимало особливого, національного. У цьому можна переконатися, спробувавши перекласти поданий далі текст українською мовою.
Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури
Автор: admin от 23-07-2014, 15:39, Переглядів: 3432