Народна Освіта » Українська мова » 5.1. Лексика з погляду значення: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми

НАРОДНА ОСВІТА

5.1. Лексика з погляду значення: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми

Слова повнозначні й неповнозначні

Повнозначні (самостійні)

Неповнозначні (службові)

Слова, що мають лексичне значення, виражаючи його основою й виконуючи в мові функцію називання предметів, дій, ознак або вказівки на них тощо. У морфології це іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники.

Слова, що не мають незалежного від повнозначних слів лексичного значення, виконуючи службові функції сполучення слів і речень, формотворення, підсилення тощо. У морфології це прийменники, частки, сполучники.

Специфічними словами мови є вигуки. На відміну від повнозначних слів, які виражають раціональний зміст, вони призначені для вираження емоцій, а тому описати їх значенням поза контекстом дуже важко. На відміну від неповнознач-них слів, які виконують службові функції, вигуки самостійно функціонують, тобто виражають певне емоційне значення.

Однозначні (моносемічні)

Багатозначні (полісемічні)

Слова, що мають у мові одне значення. Графічно однозначне слово можна зобразити так:

Слова, що мають у мові більше, ніж одне, значення. Графічно багатозначне слово можна зобразити так:

Тут біле коло — звуко-буквена форма,

за якою закріплене лише одне значення,

показане сірою тінню.

Однозначними найчастіше є:

•    терміни: суфікс, іменник, радіус, мікроскоп, синус, геодезист-,

•    власні назви: Україна, Київ, Тітікака, Сиваш, Тарас Григорович Шевченко-,

•    слова іншомовного походження: дервіш, сибарит, комп’ютер-,

•    назви рослин, тварин: вільха, опеньок, іво/іга, мустанг;

•    назви чисел: п’ять, сорок, сто.

Тут біле коло — звуко-буквена форма слова, спільна для всіх значень, а сірі тіні — значення. При цьому всі значення мають щось спільне (на відміну від омонімів, які за значенням ніяк не дотичні).

Наприклад, слово «голова», маючи певний спільний смисловий компонент, у кожному окремому значенні має додаткові значення: голова — 1) частина тіла;

2) керівник, старший; 3) передова частина чогось; 4) розум; 5) одиниця обліку.

Більшість слів у мові багатозначні, що зумовлено дією закону економії мовленнєвих зусиль: людина намагається одним словом виразити якомога більше значень, щоб менше напружуватися. Кожне конкретне значення багатозначного слова при цьому легко розпізнається в контексті, порівняйте:

Моя голова боліла. — Голова загону захворіла.

Слова в прямому й переносному значенні

Пряме значення

Переносне значення

Значення, із яким слово звичайно вживається в мові й сприймається як ней-тгальне, вільне, незалежне від зв’язку з іншими словами, тобто значення, яке асоціюється зі словом і в контексті, і поза контекстом.

Це значення вважається первинним: фіксується в словниках.

Наприклад, слово «книга» в прямому позначає предмет, який складається з аркушів і містить надруковану чином інформацію, призначену для сприйняття людиною.

Значення, яке з’являється в слові в результаті його образного, фігурального вживання в певному контексті у зв’язку з іншими словами, що нетипові для поєднання з ним.

Це значення вважається вторинним, яке виростає на основі первинного й звичайно не фіксується в словниках. Наприклад, слово «книга» в поєднанні зі словом «життя» означає вже не конкретний предмет, а образну назву життя людини зі сторінками-днямії.

Системні відношення в лексиці

Специфіка значень і форм слів зумовлює їх здатність до групування за певними ознаками, що сприяє виникненню певних системних відношень у лексиці. Групування слів здійснюється завдяки таким явищам, як синонімія, паронімія, антонімія, омонімія.

Явище

Результат

Графічне

зображення

Приклади

Синонімія

Синоніми — різні слова, що належать до однієї частини мови, якими можна виразити однакове або близьке значення.

Плакати — голосити — ревти — ридати — рюмсати — хлипати

Паронімія

Пароніми — схожі, але в чомусь відмінні слова, які можуть виражати схожі, інколи синонімічні, або зовсім різні значення.

Гуманний — що пройнятий турботою про благо людини, людяний.

Гуманістичний — що пов’язаний із турботою про благо й гідність людини.

Антонімія

Антоніми — тематично поєднані, але різні слова, які виражають протилежні значення.

Верх — низ = крайні точки по вертикалі.

Лівий — правий = протилежні по горизонталі відносно центру.

Омонімія

Омоніми — однакові слова, якими виражаються ніяк не пов’язані між собою значення.

Крона — верхня гілляста частина дерева.

Крона — грошова одиниця.

Названі явища характерні не лише для лексичного рівня мови. Так, у синонімічні й антонімічні відношення можуть вступати одиниці інших рівнів. Наприклад, синонімія може виявлятися:
на фразеологічному рівні: яблуку ніде впасти — ніде курці стати — як оселедці в діжці;
на словотвірному рівні: жвавіший — більш жвавий; сміливий — сміливець; антикризовий — протикризовий; річечка — річенька;
на морфологічному рівні: Селяни зібралися на з’їзд. / Селянство зібралося на з’їзд; Не палити! / Не паліть! / Не палили б;
на синтаксичному рівні: Виконавши домашнє завдання, хлопець дивився телевізор. — Після того, як хлопець виконав домашнє завдання, він дивився телевізор. — Після виконання домашнього завдання хлопець дивився телевізор.

Крім цього, у синонімічні відношення можуть вступати мовні одиниці різних рівнів: пекти раків — соромитися — червоніти від сорому.

Синоніми

Синоніми (від гр. synonymos — однойменний) — це слова, які частково або повністю різняться формою й водночас мають однакове чи майже однакове значення.

Ознаками синонімів є: здатність позначати те саме поняття; наявність спільного чи тотожного основного значення; наявність додаткових значеннєвих відтінків; різниця в емоційному забарвленні, стилістичній належності; відмінність у сполучуваності з іншими словами в реченні; неоднаковий рівень поширення та активності в мовленні

Група слів-синонімів утворює синонімічний ряд, у якому одне слово є стрижневим, або домінантою. Слово-домінанта — найуживаніше з-поміж інших, звичайно стилістично нейтральне та таке, що найточніше й найповніше виражає значення всього ряду. Наприклад, у ряду синонімів повідомлення, звістка, вістка, вість, інформація, інформування, поголоска, реляція, повістка, оповіщення, доповідь, відчит, реферат, рапорт, донесення, депеша, бюлетень словом-домі-нантою є повідомлення, яке має значення «те, що доводять до чийогось відома, сповіщають комусь». Усі інші слова, крім цього значення, мають певні смислові, стилістичні, функціональні відмінності.

За повнотою збігу значень синоніми поділяються на:

 

абсолютні, або повні, — це слова, які повністю рівнозначні й не різняться сферою вживання, стилістичною маркованістю тощо: мовознавство = лінгвістика; біографія = життєпис; алфавіт = абетка

квазісиноніми, або неповні, — це слова, які схожі за значенням, але мають відмінності у сферах уживання, забарвленні, поширеності тощо: говорити — нейтральне; балакати, патякати — забарвлені

 

За характером додаткових відтінків синоніми поділяються на:

 

семантичні — це слова, різниця між якими полягає в обсязі значень, що їм властиві, і наявності певних значеннєвих відтінків: говорити — промовляти

стилістичні — це слова, які різняться сферою вживання та емоційно-оцінним забарвленням, що їм характерне: говорити — базікати

семантико-стилістичні —

це слова, що різняться і обсягом значень, і оцінним забарвленням: говорити (постійно) — бовкати (час від часу)

 

За формою (будовою) синоніми поділяються на:

 

різнокореневі — це слова, що, маючи зодібні чи однакові значення, цілком г зняться формою й становлять ядерну групу синонімів: гарний, красивий, вродливий, славний, ладний, гожий

однокореневі — це слова, що різняться словотвірними частинами, зокрема префіксами, суфіксами, значення яких і видозмінює значення синоніма в цілому: гарний, прегарний; красивий, красний

 

За незалежністю / залежністю від контексту синоніми поділяються на:

 

гагаяьномовні, або постійні (вільні . — типово сприймаються мовцями як синоніми: холодний, морозний; сумний, невеселий; мовчазний, неговіркий, німий

контекстуальні, або ситуативні, — набувають значеннєвої близькості лише в певному контексті: Ліс обгортав їх, холодний, сумний, мовчазний (М. Коцюбинський).

Омоніми

Омоніми (від гр. homos — однаковий, опута — ім'я) — слова, що мають однаковий звуковий склад, але цілком відмінні за своїми значеннями.

Омоніми виникають завдяки: 1) набуттю запозиченим словом такого вигляду, який уже мало в українській мові інше слово; 2) запозиченню в українську мову слів із різних джерел; 3) розходженню значень полісемантичного слова до межі, за якою зв’язок між колись спорідненими словами втрачається, стає далекий, неявний; 4) творенню слів різними шляхами або способами.

Омоніми поділяються на:

лексичні омоніми — це слова, що однакові за формою в усьому (однаково наголошуються, однаково змінюються, мають однакові граматичні значення)

гостра коса — дівоча коса пара водяна — пара волів топити в печі — топити молоко лев (тварина) — лев (болгарська монета)

омоформи — це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах (найчастіше це слова різних частин мови)

коло хати — велике коло рідна мати — мати можливість чорна коса — коса дівчини три (числівник) — три (дієслово)

омофони — це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться по-різному

мріяти — мрія ти сонце — сон це?

вдень тепло — в день народження потри мак — розкладай по три біль — білль

омографы — це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом

приклад — приклад засипати — засипати плачу — плачу в’язка — в’язка

Антоніми

Антоніми (від гр. префікса anti, який означає протилежність, протидію, та опута — ім'я, назва) — це найчастіше слова, які об'єднані певною значеннєвою спільністю, тобто об'єднані родовою (тематичною) приналежністю, але максимального протиставлені за значенням, тобто протилежні за видовою ознакою, наприклад: добрий — поганий, від — до.

В антонімічні відношення можуть вступати слова різних частин мови: іменники: багач — бідняк, столик — столище; прикметники: багатий — бідний, сміливий — боягузливий-, займенники: усі — ніхто, цей — той; прислівники: багато — мало, низько — високо; дієслова, а також його форми — дієприкметники, дієприслівники, безособові форми на -но, -то: кращати — гіршати, багатіти — бідніти, одружуватися —розлучатися; говірливий — мовчазний, одружившись — розлучившись, збито — розбито; прийменники: у (що-небудь) — із (чого-небудь), до (чого-небудь) — від (чого-небудь) тощо.

Лексичні антоніми розподіляють на декілька різновидів:

1.    Градуальні, що позначають два цілком протилежні видові поняття певного родового поняття. Це переважно поняття якості (багатий — бідний, яскравий — тьмяний, холод — тепло, брюнет — блондин), кількості (багато — мало, кожний — жодний, усі — ніхто), дії (поспішати — зволікати, палати — тліти), ознаки дії або якості (дуже — злегка, надто — недостатньо). Такі антоніми називаються гра-дуальними тому, що між ними можуть існувати проміжні ланки, пор.: холодний — прохолодний — теплий — гарячий, любов — приязнь — неприязнь — ненависть).

2.    Комплементарні, або доповнювальні, що позначають два таких видових поняття, що взаємодоповнюють одне одного для вираження родового: жінка — чоловік, брат — сестра, мертвий — живий, мир — війна, рух — спокій, разом — окремо, є — немає, так — ні. Для антонімів цієї групи не характерна наявність проміжних ланок.

3.    Векторні, що позначають дві протилежно спрямовані або взаємозворот-ні дії (явища, ознаки, напрями тощо): підніматися — спускатися, кращати — гіршати, світати — смеркати, прибічник — противник, запитувати — відповідати, вперед — назад, за — проти, життя — смерть, шлюб — розлучення, знайти — втратити.

4.    Координатні, що позначають дві протилежні точки певного просторового або часового відрізка: тут — там, правий — лівий, колись — тепер, ранок — вечір, ніч — день, старт — фініш.

Способи утворення антонімів

1.    Різними словами: батько — матір, ніч — день, перемога — поразка.

2.    Одним словом або основною слова, до якої додаються:

•    спеціальні антонімічні префікси: в’їхати — виїхати, зацвісти — відцвісти-,

•    спеціальні антонімічні суфікси: морозець — морозище, вітерець — вітрюган;

•    специфічні префікси та суфікси іншомовного походження: революція — контрреволюція, реальний — ірреальний, людинофіл — людинофоб;

•    заперечна частка не в ролі префікса: воля — неволя, розбірливий — нерозбірливий-,

•    префікс без-: бородатий — безбородий, плідний — безплідний.

3.    Одним словом або основою слова, до яких додаються спеціальні закінчення або суфікси на позначення родової (статевої) різниці: кум — кума, доярка — дояр, професор — професорка.

4.    Одним словом, від якого утворюються складні слова завдяки частинам із антонімічним значенням: глибоководний — мілководний, високорослий — низькорослий.

За допомогою префіксів не- та без- не завжди утворюються антонімічні пари, пор.: молодий — немолодий — старий-, корисний — безкорисний — шкідливий. У такому разі антонімічними слід вважати лише слова з максимально протилежним значенням.

Хоча явище антонімії найвиразніше виявляється саме на рівні лексики, однак характерне воно й для інших мовних рівнів: фразеології, словотвору, морфології, синтаксису.

Пароніми

Пароніми (від гр. рага — біля, поряд і дпута — ім'я) — слова, близькі за звуковим складом й однакові за частиномовною належністю, але різні за значенням, вимовою,написанням.

За спільністю / відмінністю коренів пароніми поділяються на:

спільнокореневі

гуманний — гуманістичний — гуманітарний

різнокореневі

досвід — дослід, проникливий — пронизливий

За специфікою творення спільнокореневі пароніми поділяються на такі, що виникли внаслідок:

додавання різних префіксів

доглядати — наглядати

творення за допомогою різних суфіксів

сильний — силовий, комунікативний — комунікаційний

оформлення різними закінченнями

гарнітур — гарнітура

фіксації відмінностей в оформленні кореня

компанія — кампанія

За характером смислових відношень, що виникають між словами, пароніми можна розподілити на:

синонімічні

тяжко — важко, привабливий — принадливий

антонімічні

адресант — адресат, прогрес — регрес, еміграція — імміграція, еволюція — революція, густо — пусто

значеннєво подібні

приносити — проносити, пролазити — прилазити

тематичні

абонемент — абонент, адрес — адреса, апендикс — апендицит, пам’ятка — пам’ятник

Явище паронімії, використане зі спеціальною художньо-стилістичною метою, називається парономазією.

 

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури

 

Категорія: Українська мова

Автор: admin от 23-07-2014, 15:15, Переглядів: 29224