Народна Освіта » Історія України » § 11. Рукотворні свідки минулого

НАРОДНА ОСВІТА

§ 11. Рукотворні свідки минулого

Яку інформацію про життя українського народу приховиють у собі пам'ятки минулого?

Століття відділяють сьогодення від княжих часів. Здавалося б, час знищує пам’ятки минулих років. Але це не так. Сотні церков, монастирів, тисячі книг, ікон, знарядь праці, предметів побуту, прикрас, монет - усе це та багато іншого свідчить про наполегливу працю наших пращурів. Коли ви уважно вдивляєтеся в образи святих, майстерно змальовані на стінах стародавніх соборів, обережно гортаєте сторінки давніх рукописів, розглядаєте в музейних вітринах експонати, яким більше тисячі років, спробуйте уявити їхніх творців. Хто вони?

Символи Київської Русі. Після офіційного запровадження християнства почали в Русі зводити церкви та монастирі. Першість у цьому будівництві належала Києву.

У 1051 році на Дніпрових схилах виникає Києво-Печерський монастир. Спочатку він знаходився в природних та викопаних печерах, поруч з якими стояла дерев’яна церква. Згодом тут з’являється кам’яна споруда Успенський собор, у якому фрескові розписи виконував один з найталановитіших майстрів минулого — Алімпій. Трагічною виявилася доля цієї споруди. У 1230 році вона була пошкоджена під час землетрусу. Її перебудовували та відновлювали після пограбувань і пожеж.

А в 1941 році - підірвали й остаточно знищили. Лише в роки незалежної України будівничі вдихнули нове життя в цю споруду й відродили її заново.

Інші міста Русі не поступалися Києву величчю соборів і монастирів. Приваблювали фресковим розписом, різьбленими шиферними плитами, численними орнаментами із цегли Спасо-Преображенський собор у Чернігові (1036 p.), невеликий за розмірами Михайлівський собор у Видубичах (1070-1088 pp.), урочистий Успенський собор у Переяславі (1098 р.) та багато інших церков. Усі вони є символами Київської держави, її минулим і сьогоденням.

Поміркуймо

Чому і* наші дні відбудовують і відновлюють стародавні храми, монастирі, будівлі?

Слово про «Слово». Відомо, що руська княжна Анна Ярославівна (донька Ярослава Мудрого) у 1049 році одружилася з

французьким королем. Залишаючи Київ, Анна повезла до Франції книгу - Євангеліє:, яку пізніше подарувала Реймському собору.

У Київській державі шанували книжне слово і тих, хто його створював. «Людиною доброю, скромною і вченою» характеризував літописець відомого церковного діяча, письменника, історика XI століття Іларіона. Він належав до найближчого оточення князя Ярослава Мудрого. Мав неабиякий авторитет у князя. Сучасні історики вважають, що саме йому доручив Ярослав Мудрий супроводжувати до Франції свою доньку Анну, яка пізніше стала королевою цієї країни.

Літописець називав Іларіона «муж... книжен». І це дійсно так. Ьларіон є автором багатьох творів. Писати він почав відтоді, як став монахом і пізнав мудрість слова. До наших днів дійшов один з найвідоміших його творів - «Слово про закон і благодать». «Слово...» Іларіона сповнене вірою в мир і злагоду між християнськими народами^ вдячністю за діяння руських князів Володимира Великого Tfi Ярослава Мудрого. Завершує твір молитва за рідну землю.

Поміркуймо

Чому Іларіона літописець назвав «муж книжен»?

Повсякденне життя. За стінами монастирів і церков, за вікна' ми келій, де ченці, Зігнувшись над столом, старанно записували події або переписували книги, вирувало звичайнісіньке жит тя. Щоденне життя впліталося в круговерть подій, залишаючи спогади про те, що їли, у що одягалися, як проводили дозвілля.

Одяг часів Київської Русі й Галицько-Волинської держави практично не зберігся. Дані про одяг ми черпаємо з писемний джерел, малюнків і розписів того періоду. Чоловіки НОСИЛИ КО'

ротку підперезану сорочку. Полотняні штани заправляли в широкі чоботи. Простий селянський одяг називали «рубищем» (назва походить від грубої фактури тканини* з якої його виготовляли). На сорочку в прохолодну пору року накидали грубий одяг з вовни. Узимку носили шуби, кожухи - теплий одяг з хутра тварин. Основним елементом жіночого одягу також була сорочка. На неї нашивали однотонні кольорові стрічки. На селі поширеним взуттям були личаки - вироби з лика (кори липи). У місті носили здебільшого шкіряне взуття. Ознакою князівського й боярського одягу став плащ. Він застібався фібулою біля правого плеча. Чоловіки з князівських родин взували високі чоботи з м’якої кольорової шкіри. Голови покривали сферичними шапками, оздобленими хутром.

Жінки прагнули внести різноманітність до свого одягу ї часто використовували прикраси: стрічки, намиста, ланцюжки з підвісками, браслети, сережки, скроневі кільця.

ІДо їли русичі? Основою харчування був хліб. Випікали хліби, хліби з медом і маком, ковриги. Каші варили з вівса, гороху, пшениці. Вживали чимало м’яса домашніх тварин, свійської птиці та дичини. М’ясо готували різним способом: варили, запікали, смажили, в’ялили, сушили. Чимало споживали молока та продуктів з нього, риби, киселів, узварів. З овочів, які входили до тогочасного раціону, писемні джерела згадують лише капусту, ріпу, часник та цибулю. Вживали мед. З меду готували напої, приправи. З літопису дізнаємося, що русичі пили пиво, вино, медовуху, квас. Улітку & восени їли яблука, груші, сливи, вишні, а жителі південних районів - виноград. Певна річ, що склад їжі залежав також від можливостей людей, від пори року, релігійних приписів та природних умов.

Поміркуймо в групах

1.    Чим одяг часів Київської Русі відрізняється від сучасного одягу?

2.    Яка їжа переважала в русичів? 3. Яка їжа була кориснішою і здоровішою - часів Київської Русі чи сучасна? 4. Що в одязі та їжі не змінилося з часів Київської Русі?

Словник

Цікаво знати

Відомим лікарем у часи Київської Русі був Агапгт. Не було рівних йому в поверненні людини до життя. Він добре знався на травах та їхніх чудодійних властивостях. Сам збирав і сушив зілля. Відварами та настоями лікував безліч хвороб. Зцілював хворих і словом. Слово Агапіта заспокоювало, вселяло надію, що хвороба відступить і людина знову буде радіти сонцю, щебету птахів, шелесту трав. Агапіт був цілком безкорисливою людиною. Розповідають, що з хворих він ніколи не брав винагород за свою роботу. Більше того, вважав навіть саму думку про винагороду великим гріхом.

Запишіть до робочого зошита

-    Іларіон - це ...

-    Агапіт - це ...

-    Алімпій - це ...

Кблія - житло ченця, окрема кімната в монастирі або будинку.

Скрбневі кільця - металеві кільця з бронзи й срібла, що впліталися жінкам у волосся або чіплялися до головних уборів.

Фібула - металева застібка, шпилька.

Фрбска - картина, написана фарбами по свіжій вогкій штукатурці (тиньку).

Домашнє завдання

*    Прочитайте §11. Рукотворні свідки минулого.

*    Дайте відповідь на запитання:

1.    Чому пам’ятки архітектури та писемності Київської Русі називаємо символами нашої держави?

2.    Хто і як залишає пам’ять про минуле?

*    Виконайте завдання:

1. Складіть коротку розповідь на одну із запропонованих тем: «Кни-жен муж Іларіон», «Одяг часів Київської Русі», «Харчування русичів». 2. Спробуйте обґрунтувати, чому параграф має назву «Рукотворні свідки минулого». Чи відповідає назва змісту параграфа?

 

Це матеріал з підручника Вступ до історії України 5 клас В. Мисан

 

Категорія: Історія України

Автор: admin от 15-07-2014, 18:50, Переглядів: 2913