Вірш В. Бровченна «Салюти миру»

Скільки щастя мають люди від того, що на землі мир. Не вибухають бомби, не вмирають діти, не голодують старі люди. Як радіють діти мирному салюту, який розпадається на маленькі зірочки! Перемога над війною завжди відзна­чається урочисто, і в травневі дні наша країна по-особливому святкова. Поряд із нами живуть ті люди, які воювали під час Великої Вітчизняної війни. Вони безстрашно проходили тяжкими дорогами, які вели їх до перемоги. А скільки пам’ятників стоїть у кожному місті, в кожному селі! І кожен із них є мовчазним свідком трагічного і суворого часу:

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Свято 9 Травня зустрічає усіх ветеранів білими квітучими садами, теплим со­нечком і урочистим маршем, що розпочинає військовий парад.

Майже кожна сім’я не дочекалася когось із фронту: сина, брата, батька... А скільком приходили страшні листи, які в народі називали «похоронками»! Дехто і досі шукає своїх рідних, які загубились на фронтових дорогах. А ветера­ни перебирають потерті аркуші листів, вдивляючись у кожну літеру. І на стінах висять портрети найрідніших людей — таких близьких і водночас далеких.

їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій.

Як зіницю ока, берегти.

Ми повинні пам’ятати всіх тих, хто віддав своє життя за нас, щоб ми могли навчатися, працювати. І тепер ми дивимось на мирне небо, яке може «розцвіс­ти» тільки салютами миру.