§ 7. Чому мова є джерелом знань про минуле
1. Які свідчення минулого можна знайти у мові.
2. Що повідомляє про минуле усна народна творчість.
3. Як можна дізнатися про минуле з пам’яток усної народної творчості.
Які свідчення минулого можна знайти у мові
Читаючи текст, знайдіть речення, що підтверджують вислів німецького мовознавця XIX століття Якоба Гримма: «Наша мова є також наша історія».
Слова, як і все інше, мають свою історію. І вона така ж захоплююча, як історія людей, адже перше — невід’ємне від другого. Уче-ні-мовознавці цікавляться походженням слів, які ми вживаємо щодня, здебільшого навіть не замислюючись над тим, коли саме і як вони виникли.
Наприклад, з’ясовуючи походження слова «хліб», дослідники висунули декілька версій щодо цього. Одні вважають, що це слово прийшло з іранської мови, інші — що воно вперше з’явилося у давніх мовах народів Кавказу. Слово «хата», на думку мовознавців, могло прийти з давньоугорської, давньогерманської або з давньоіранської мов. Незважаючи на кількатисячолітню історію, ці слова є частиною нашої повсякденної мови й донині.
Мова не є застиглою, вона змінюється упродовж століть і десятиліть. Поступово з’являються слова на позначення нових предметів, речей або явищ, іноді нові слова запозичуються з інших мов. У 1961 році Юрій Гагарін став першою людиною, яка полетіла в космос. Відтоді нам відомі слова «космонавт», «космічний корабель» , «ракета». Ваші бабусі та дідусі в дитинстві не вживали такі звичні сьогодні слова, як «комп’ютер» або «супермаркет».
Коли з життя зникають певні явища чи предмети, зникають
і слова, що їх позначають. Так, сьогодні вам треба пояснювати такі поширені колись слова, як «п’ятирічка» або «трюмо».
У розвитку мови відображається світогляд, культура і традиції людей у різні часи. Використовуючи мову як історичне джерело, вчені можуть дати відповіді на такі важливі запитання: які народи проживали на території нашої країни та які народи були нашими сусідами у давнину? Як пов’язані мова та зміни у державному, господарському та культурному житті нашого народу?
Наприклад, голландське слово «матрос» з’явилося в українській мові лише тоді, коли українці почали нести службу на кораблях Російської імперії у XVIII столітті. А поява у нашій мові таких звичних тепер слів, як «тротуар» (із французької) чи «трамвай» (з англійської) стала можливою лише наприкінці XIX — на початку XX століття, коли життя мешканців українських міст збагатилося новими видами транспорту.
Прочитайте наведені у схемі іншомовні слова. Як ви вважаєте, за яких обставин в минулому кожне з них могло закріпитися в українській мові? Обговоріть, про що свідчить наявність у нашій мові такої великої кількості іншомовних слів.
Є у нашій мові і слова, які тісно пов’язані з певними подіями чи періодами в історії, наприклад, воєвода, князь, полюддя — з історією Київської Русі1, а отаман, гетьман, курінь — з історією козацтва. Вище наведені слова пов’язані з історією, тому їх називають історизмами. Знання історизмів допомагає зрозуміти старовинні
Ознайомитися з цими словами детальніше ви зможете у наступних параграфах.
літописи, твори письменників, написати підручник з історії, відтворити картину життя у попередні століття.
Отже, вивчаючи мову, ми не тільки ознайомлюємося з історією слів, а й з історією у словах.
Що повідомляє про минуле усна народна творчість
Які види усної народної творчості слугують історичними джерелами? Наведіть приклади.
Історія значним чином відображена в усній народній творчості, чи фольклорі.
Фольклор (з англійської — «народна мудрість») — усна та музична народна творчість, обряди та звичаї, що мають давнє походження.
Прислів’я, казки, балади, історичні думи та пісні розповідають про працю і побут, родинні стосунки, обряди й звичаї, вірування і цінності народу. Наприклад, повагу наших предків до знання відображає прислів’я: «Голова без розуму — як ліхтар без свічки», а про значущість для них ремісничих умінь й інструментів говорить прислів’я: «Без сокири — не тесляр, а без голки — не кравець».
Передавання відомостей про минуле «з уст в уста» зберігає пам’ять народу про давні події і разом із письмовими та речовими історичними джерелами розповідає про життя народу в минулому. Недаремно два століття тому українські історики почали досліджувати думи, билини, пісні, укладати словники, аби довести, що існує окрема мова — українська, окремий народ — українці, який зберігає свою історію в усній народній творчості.
Нам відомі схожі сюжети казок у різних народів. Це свідчить, що люди всюди мають подібні турботи. Недаремно у багатьох народів є схожі казки про злу мачуху і недобрих сестер; про лісових та домашніх тварин; про чарівних помічників у боротьбі з лихими персонажами чи ворогами.
Як можна дізнатися про минуле з пам’яток усної народної творчості
Досліджуючи усні народні твори як історичне джерело, скористайтеся інструкцією.
Як працювати з пам’яткою фольклору — історичним джерелом
Аналізуючи текст фольклорного твору, намагайтеся послідовно відповідати на запитання:
• Про що та про кого йдеться у пісні, казці, думі чи прислів’ях?
• До якої групи населення належать головні персонажі?
• Про які події йдеться у творі?
• Який історичний період описується? Чому ви так вважаєте?
• Які географічні назви згадуються?
• Що у цьому творі, на вашу думку, є правдою, а що схоже на вигадку?
Оберіть один із наведених творів і проаналізуйте його за допомогою інструкції.
РОЗМОВА ДНІПРА З ДУНАЄМ
Питається Дніпр тихого Дунаю:
«Тихий Дунаю,
Що я своїх козаків на тобі не видаю?
...Чи твоя Дунай-вода моїх козаків забрала?» Промовить тихий Дунай до Дніпра-Славути: «Дніпр-батьку, Славуто!
...Ні, моя дунайська вода твоїх козаків не забрала, Твої козаки на черкеській3 горі пробувають, Холодної води в барила набирають,
Шляхи і дороги замічали,
Городи бусурменські4 плюндрували,
Огнем-мечем воювали,
Сребра-злата по достатках набирали,
До річки Хортиці прибували,
До стародавньої Січі поспішали...»
• Коли козак у полі, то він на волі.
• Кінь та ніч — козакові товариші.
• Хліб та вода — то козацька їда.
• Береженого Бог береже, а козака шабля стереже.
• Козак хороший, та нема грошей!
Добра нивонька була,
Сто кіп жита зродила:
Що копа, то колода — Панові нагорода. Запрягайте воли, їдьте по підпори, Скиртоньки підпирати, В’язальників поспрашати.
1. З якою метою досліджують мову як історичне джерело?
2. Звідки в українській мові іншомовні слова?
3. Що таке фольклор?
4. Про що свідчить наявність в українській мові іншомовних слів? Пригадайте географічні назви або історизми, запозичені з мов інших народів.
5. Якими прикладами можна підтвердити, що казки, прислів’я та пісні є історичними джерелами ?
1. Прочитайте українську народну казку. Застосуйте для її аналізу наведену в тексті уроку інструкцію.
2. Знайдіть удома або у шкільній бібліотеці текст історичної думи, пісні чи казки. Проаналізуйте обране вами джерело за інструкцією «Як дослідити історичне джерело».
Був собі на світі бідний селянин і мав він двох синів. Один парубок як парубок, а другий зроду на ноги слабий, ходити не може.
Якось у жнива пішли всі в поле, зостався слабий сам у хаті. Коли це приходить білобородий старець і просить чогось напитися.
— Рад би, дідуню, дати вам пити,— каже хлопець,— та не можу встати.
— Іди й принеси! — каже дід.
І так він ото вимовив, що хлопець забув про свою недужість, встав і пішов. Приніс кварту пива, дід надпив трохи, а решту наказав хлопцеві випити.
— Що ти тепер в собі чуєш? — питає.
— Чую — така в мене сила ввійшла,— каже хлопець,— що дайте мені, дідуню, об що обпертись, то світ переверну.
— Забагацько в тобі сили,— каже дід,— піди ще пива принеси.
Приніс хлопець, дід і наказав йому всеньке випити.
— А тепер що в собі чуєш?
— Тепер, дідуню, наполовину сили не стало.
— Ото й досить, як для чоловіка! — сказав дід і пішов собі.
А хлопець вже й в хаті не може всидіти. Треба, думає, що-
небудь для старого батька зробити, бо він стільки років його, каліку, жалів та годував. От і пішов він до багатого пана.
— Чи віддаси ти мені, пане, комору зі збіжжям, якщо я її на плечах з місця на місце перенесу?
Здивувався пан.
— Хто ти такий,— питає,— та чи не здурів, що комору зі збіжжям на плечах переносити хочеш?
— Я,— каже хлопець,— Іван, селянський син, а комору таки перенесу, якщо ти її мені віддаси.
— Ну що ж,— сміється пан,— перенесеш — твоя буде!
От повернувся Іван додому, та як прийшов батько з поля, почав його просити, щоб позичив в цілому селі, де тільки є які, мотузки та посторонки, бо він буде комору переносити. Батько здивувався, що син ходить міцно та ще й таке говорить, але послухав і пішов по мотузки. Збирав цілий вечір по селу, а вранці Іван узяв їх цілу купу, закинув на плечі й пішов до комори. Прийшов і почав комору обплутувати, неначе павук павутинням. Побачив оте слуга, побіг до пана.
— Що мені з тим хлопцем робити? — питає.— Він каже, ніби пан йому дозволив.
А пан все сміється, каже, що справді дозволив і сам ще прийде подивитися на ту роботу. Закінчив Іван комору обплутувати, тут і пан надійшов.
— Що ж, неси,— глузує пан,— як перенесеш, все твоє буде!
Зігнувся Іван, підсунувся під мотуззя, а потім підвівся, підняв комору на плечі і пішов. Люди дивуються, а хлопець іде до батькового городу та там комору і становить. Є тепер в батька хліб на довгі роки!
Панові вже не до сміху, комори зі збіжжям шкода, та нічого не вдієш!
А Іван батькові уклонився й каже:
— Живіть щасливо, а я піду по світу силу свою поспитати.
Історична мозаїка
Дуже давно на українські землі прийшла монгольська навала. Монгольські хани і полководці самі себе називали «бабай-ага», що означає «старший пан». Звісно, на слов’янське населення наводила жах звістка про те, що з військом іде бабай-ага. Адже це означало напади на міста і села, пожежі, розбій, смерть або полон. І якщо матері хотіли вгамувати своїх непослухів, то казали: «Цить, бабай йде!» Цим словом досі лякають маленьких дітей в Україні. А в Росії це слово, на думку дослідників, перетворилося на Бабу-Ягу — жахливого персонажа багатьох казок.
Це матеріал з підручника Історія України 5 клас О.І. Пометун
Автор: admin от 31-01-2014, 10:21, Переглядів: 10168