Народна Освіта » Природознавство » § 29. Земна поверхня

НАРОДНА ОСВІТА

§ 29. Земна поверхня

Великі форми рельєфу. Тверда поверхня Землі різноманітна, нерівна і складається з окремих форм. Сукупність нерівностей твердої земної поверхні називається рельєфом. Найбільші форми рельєфу Землі — западини морів та океанів, заповнені водою, і материки — великі ділянки суходолу (мал. 117).

На материках розрізняють гори й рівнини (мал, 117; 118). На рівнинах перепади висот невеликі. Залежно від висоти над рівнем моря рівнини поділяють на низовини (до 200 м) та височини (200—500 м). Гори поділяють на низькі (500—1 000 м); середні (1000—2 000 м); високі (понад 2 000 м). На фізичних картах низовини позначають зеленим, височини — жовтим і оранжевим, гори — коричневим кольором. Мілководдя морів позначають блакитним кольором, глибоководні частини морів та океанів — синім. Це великі форми рельєфу.

Більша частина України належить до великої Східноєвропейської рівнини. У межах цієї рівнини виділяють Придніпровську й Поліську низовини, Придніпровську й Приазовську височини тощо. На заході України є гори Карпати (мал. 118, 1), а на півдні — Кримські гори (мал. 119, 1). Знайдіть їх на фізичній карті України.

Чому ж земна поверхня нерівна? Тому що під впливом процесів, що відбуваються глибоко в надрах Землі, тверда земна кора рухається. На одних ділянках відбуваються сильні стиснення і підняття (тут утворюються гори), на інших — менші підняття (утворюються височини), на третіх — розсування і опускання земної кори (утворюються низовини, западини морів). Гори утворюються також унаслідок виверження вулканів. Отж^г великі форми рельєфу переважно утворюються під дією внутрішніх чинників — рухів земної кори (мал. 121),

Невеликі форми рельєфу. Крім великих форм рельєфу (гір, рівнин), розрізняють також невеликі форми рельєфу. Наприклад, якби ви з висоти пташиного польоту поглянули на поверхню рідного краю, то побачили б звивисті річкові долини (витягнуті зниження рельєфу (мал. 119,2), на дні яких течуть річки), а між ними — вододільні рівнини (мал. 120).

Вододільні рівнини — це підвищення, які ніби ділять воду, що потрапляє сюди після дощу чи танення снігу, між сусідніми річками. Вододільні рівнини часто порізані балками і ярами.

Схили балок укриті рослинністю. Особливо багато ярів і балок поблизу берегів річок, на височина^, схилах гір.

Одні невеликі форми рельєфу утворені внаслідок діяльності води (балки, яри, річкові долини)^Інщі — льодовиків, вітру, техніки (насипи, кургани, кар’єри тошф). Отже, невеликі форми рельєфу утворилися переважно під впливом зовнішніх чинників, що діють на земну поверхню (мал. 121).

Рельєф — сукупність нерівностей твердої земної поверхні. Рельєф Землі утворюється під дією внутрішніх і зовнішніх чинників.

Внутрішні чинники — це рухи земної кори. Зовнішні чинники — це вплив на зміни земної поверхні текучої води, льодовиків, вітру, техніки.

1. Що називають рельєфом? 2. Назви великі форми рельєфу.

3. Назви невеликі форми рельєфу. 4. Наведи приклади великих форм рельєфу. Скористайся фізичною картою.    .

? 1. Охарактеризуй велику форму рельєфу, у межах якої розташована твоя місцевість. 2. Назви невеликі форми рельєфу своєї місцевості. Як вони виникли? Яке походження їх назв? 3. Яку роботу зі створення малих форм рельєфу виконують вода і вітер?

Познач на контурній карті великі форми рельєфу України: гори — Українські Карпати, Кримські; височини — Подільську, Придніпровську, Приазовську, Волинську, Донецьку; низовини — Поліську, Закарпатську, Придніпровську, Причорноморську.

Для допитливих Що відбувається в надрах Землі?

Улянка побачила, що Лесик вивчає земну поверхню, і сказала:

—    Я теж вивчала «обличчя» нашої планети: материки і океани, гори, височини й низовини. Як вони утворилися?

—    Думаю, що для відповіді на це запитання потрібно знати, що робиться в надрах нашої планети. Давай запитаємо про це в дідуся, — запропонував Лесик.

—    Як можна довідатися про те, що відбувається в надрах нашої планети? — запитав Лесик дідуся,

—    На власні очі побачити глибини планети, звичайно, неможливо, — відповів дідусь. — Але є інші шляхи, які дають змогу зрозуміти, що там діється... Наприклад, коли опускаєшся в шахту, температура підвищується приблизно на З °С на кожні 100 м глибини. Чим глибше, тим підвищення температури відбувається швидше. Неважко розрахувати, що вже на глибині 40 км температура перевищила б тисячу градусів. А при такій температурі багато гірських порід перебуває у стані рідини.

—    А як же виявити, на якій глибині гірські породи розплавлені? — поцікавився Лесик.

—    Ти вже знаєш, що звук із різною швидкістю поширюється у твердих тілах і рідинах. Саме це явище вчені використали і дослідили, що на глибині від 60 до 250 км гірські породи частково розплавлені.

—    Чому вони розплавлені?

—    Після виникнення Землі із газопилової туманності під дією сили тяжіння більш важкі речовини почали «тонути» — опускатися до центра планети, а легкі спливали до її поверхні. Стиснення вело до виділення величезної кількості енергії, що розігрівала планету зсередини. У результаті руху речовин надра планети виявилися розділеними на три шари — важкий, середній і легкий.

За внутрішньою будовою Земля нагадує яблуко. Центральну частину планети, подібну до серцевини яблука, займає важке ядро, що переважно складається із заліза й нікелю, як вважають учені, у твердому стані. Ядро оточує мантія, яка становить основний об’єм нашої планети.

Тонку зовнішню оболонку планети називають земною корою. Породи земної кори переважно знаходяться у твердому, застиглому стані.

Земна кора під дією внутрішніх сил тріскається. По тріщинах на земну поверхню піднімається із глибини Землі магма — розплавлена речовина мантії, насичена газами. Застигаючи, магма втрачає гази й розчини, перетворюється на тверді гірські породи, наприклад, граніт і базальт. У результаті вторгнення магми в земну кору змінюється і рельєф планети: утворюються гірські хребти як на суходолі, так і на дні океану.

Змоделюй дію внутрішніх і зовнішніх сил у процесах утворення рельєфу (якщо можливо, використай комп’ютер).

Визначення відносної висоти горба ,    Практична    робота № 5

Для допитливих

Мета: навчитися проводити нівелювання місцевості.

Прилади і матеріали: саморобний нівелір, дерев’яні кілочки, дерев’яна рейка (2 м), молоток, мірна стрічка. Робота виконується в довкіллі, де є підвищення поверхні.

Відносною висотою називають перевищення однієї точки земної поверхйі відносно іншої. Для визначення відносної висоти використовують нівеліри. Назва приладу походить від французького слова й означає «вирівнювати».

Роботи на місцевості з метою вимірювання відносної висоти

о

земної поверхні називають нівелюванням. Його здійснюють для різних видів господарської діяльності. Наприклад, коли потрібно встановити, який шар ґрунту треба зняти, щоб майданчик під новий будинок був рівним, або прокласти шосе без різких перепадів висот тощо.

Нівеліри — досить складні оптичні прилади, робота з якими потребує спеціальної підготовки. Тому ви скористаєтеся спрощеним шкільним нівеліром. Це — дерев’яний стержень із невеликим загостренням унизу і Т-подібно прикріпленою планкою вгорі (мал. 122). Висота нівеліра від планки до початку загострення внизу повинна становити точно 1 метр.

Вибираємо бруски для нівеліра товщиною 2 см, шириною 5 см. Довжина верхньої планки — ЗО см. На обох її кінцях необхідно зробити невеликі візири (дерев’яні кілочки або гвіздочки) однакової висоти і на однаковій відстані від країв. Від центру планки треба прикріпити висок — міцну нитку, на кінці якої прив’язаний невеликий важкий предмет (свинцевий важок, гайка тощо). Довжина виска — приблизно 70-80 см.

Хід роботи

Поставте нівелір у нижній точці (А) біля підніжжя горба (мал. 122), Висоту цієї точки приймемо за 1 м. Загострений кінець повинен входити в ґрунт до нульової позначки.

Один виконавець роботи встановлює нівелір вертикально (так, щоб нитка виска зайняла положення точно на одній лінії зі стержнем нівеліра). Потім він наближає око до поверхні планки так, щоб її ближній і дальній кінець сумістилися. Далі він проводить уявну лінію від цієї площини до поверхні горба.

Другий виконавець роботи забиває кілочок в указаній першим учасником бригади точці поверхні горба (Б). Відносна висота між точками А і Б становить 1 метр - така ж, як і висота нівеліра. У такому ж порядку вимірюється перевищення, що дорівнює 1 м, між точками Б і В; В і Г тощо — до вершини горба.

Якщо останній відрізок до вершини менший за 1 метр, то залишок визначаємо за допомогою рейки, поставленої вертикально на вершині горба. Потім вимірюємо сантиметровою стрічкою додаток до цілих метрів і вираховуємо висоту горба у метрах і сантиметрах.

Які форми рельєфу тебе зацікавили?^Спробуй їх змоделювати (можна використати комп’ютер),

 

Це матеріал із підручника Природознавство 5 клас В.Р. Ільченко

 

Категорія: Природознавство

Автор: admin от 20-01-2014, 09:55, посмотрело: 3884