Народна Освіта » Світова література » Китайська народна казка - Пензлик Маляна читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Китайська народна казка - Пензлик Маляна читати онлайн

Десять тисяч професій є на світі, та всі вони мізерні* і тільки навчання величне.

Китайське прислів'я

У Центральній та Східній Азії на березі трьох морів (Жовтого» Східнокитайського і Південнокитайського) розташована країна давньої культури — Китай, що подарувала світові величезну кількість мистецьких надбань і наукових відкриттів. Багато речей, без яких неможливо уявити наше життя, прийшли саме з Китаю: компас, папір, порцеляна, шовк та ін. Усім відоме одне з чудес світу — Великий Китайський мур1 (або, як називають його китайці, — Довгий мур, який можна побачити навіть із космосу).

Унікальність китайської культури полягає в тому, що в ній віками утверджувалися традиційні цінності: шанобливе ставлення до старших, допомога ближньому, родинні стосунки, самовдосконалення людини, пошук нею її особистого життєвого шляху,

1 Великий Китайський мур — кам’яні та земляні укріплення в північній частині Китаю довжиною майже 9 тис. км, їх будували з V ст. до н. е.

прагнення до поєднання внутрішнього бажання й громадянського обов’язку, поклоніння перед природою як приклад гармонії та вічності. Здавна китайська культура була заснована на визнанні сили морального прикладу. Шляхетна людина, як свідчить давня китайська мудрість, уникає ненависті, не спричиняє чвар, стримана в словах, шаноблива в спілкуванні. Кожна людина має дбати про те, щоб ставати кращою, утверджувати й збагачувати мораль свого народу.

Велику роль у культурних контактах Китаю із зовнішнім світом відігравали Великий шовковий шлях, який було прокладено в II ст. до н. е., і Морський шовковий шлях, відкритий приблизно в 100 р. до н. е. Відтоді розпочалося знайомство країн світу не тільки з китайським шовком, чаєм, але й з китайською творчістю майстрів слова і мистецтвом. Можливо, у результаті такого культурного обміну до Європи потрапила китайська народна казка «Пензлик Мапяна».

Уже із самої назви твору стає зрозуміло, що він присвячений образу митця й проблемі мистецтва, його дивовижній силі й впливу на людей. І це не випадково, адже з давніх-давен у Китаї сформувалося особливе уявлення про мистецтво малювання. Живопис, поезію і каліграфію (уміння красиво писати) давні китайці розглядали як єдиний світ, утілений за допомогою ієрогліфа1 — намальованого знака, у якому поєдналися зримий образ і глибоке значення. У глибоку давнину ієрогліфи писали пензликами. Тому той, хто знав грамоту (тобто ієрогліфи, а їх було декілька тисяч), мав ще й красиво малювати. Каліграфія в Стародавньому Китаї була настільки важливою, що навіть чиновників приймали на високі посади тільки за умови досконалого володіння цим мистецтвом.

У той час у Китаї малювали на дерев’яних дошках, шовку, папері, фарфорі. Як правило, з цією метою використовували чорну або кольорову туш. Біля малюнка митець мав ще написати якийсь вірш, який за своїм змістом був близьким до зображеної картини. Уміння відтворювати дійсність у живописних образах здавна було

1 Ієрогліф — знак у китайській системі письма. Він може позначати як окремі звуки, так і цілі слова. Наприклад, ієрогліф «хао» означає добре. З Китаю ієрогліфи поширилися в інших країнах, хоча з часом змінилися.

напрочуд популярним. Чарівна сила мистецтва робила душу людини більш витонченою, чуйною, відкритою до світу загалом.

У китайській народній казці бідний хлопчик Малян завдяки чарівному пензлику здобув надприродну силу: усе, що вій малював, оживало й ставало частиною реального світу. У такий спосіб утверджується величезне значення мистецтва, що покликане одухотворювати довколишній світ, робити його кращим і досконалішим. Пензлик Маляна служить не тільки красі, а й утвердженню справедливості. У казці діють різні персонажі — ті, хто творять добро, і ті, хто чинять зло народові. Чарівний пензлик Маляна перемагає жорстоких, жадібних і свавільних володарів (поміщика, імператора1). Казка, присвячена мистецтву, нагадує мистецький твір — поєднання різних картин, візерунків, деталей з людського й природного світів. Чарівні істоти, яких малював хлопчик-майстер, мали здатність до перетворення, що відображає уявлення давніх китайців про природний перехід одного в інше.

А те, що намалював імператор, заволодівши чарівним пензликом, перетворилося на купу каміння й здоровенного удава. У казці зустрічаємо стихії вітру і води, які, згідно з уявленнями давніх китайців, допомагають людині жити в гармонії зі світом. Ці стихії сприяють Малянові перемогти жорстокого імператора, звільнити від нього всіх людей. Так, у народній казці стверджується народний ідеил2 — подолання зла за допомогою сили мистецтва.

Ці каво знати

Ієрогліфи в Китаї мають багато значень, тому читач повинен постійно думати, розмірковувати над смислом того чи іншого намальованого знака. Мистецтво каліграфії передбачало передачу краси ієрогліфів. З давніх часів каліграфія вважалася своєрідним засобом вираження стану душі людини. Ієрогліфам приписувалася чудодійна сила. Кожний штрих — жива форма, яка втілює «життєву силу», наповнює мистецтво гармонією.

1    Імператор — правитель імперії (країни).

2    Ідеал — уявлення про благо, добро, досконалість, вищу цінність.

Основною метою китайської народної творчості, як и інших країн світу» є утвердження ідеалу. Проте в кожного народу е свій ідеал. У Стародавньому Китаї саме мистецтво було ідеалом, тобто втіленням мрій і прагнень народу про покращання життя. Китайській культурі здавна притаманне прагнення відтворити зв’язок людини з природою — водою, повітрям, землею, рослинами, птахами й тваринами. І митець повинен уміти відображати цей зв’язок у своїх творах. Життя природи та її сприйняття людиною, радощі та печалі існування, любов до вітчизни й співчуття до всього сутцого — усе це надихало китайських майстрів слова.

Пензлик Маляна

(читати онлайн)

Жив колись бідний хлопець на ім’я Малян. Із самого малечку він мріяв про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не було в нього за що купити пензлика. Якось довелося йому йти повз школу. Зазирнув він у відчинене вікно й побачив, як учитель малюс картину. Зайшов хлопець у клас і попросив учителя хоч на деякий час дати йому пензлика.

Учитель здивовано витріщив на нього очі, а потім як гаркне:

—    Злидар! Малювати, бачте, йому захотілося. Ану геть звідси! — І вигнав Маляна зі школи.

«Хіба коли бідний, то й малювати не дозволяється?* — обурився хлопець, і йому ще дужче захотілося навчитися малювати. Бувало, збирає хмиз у горах, візьме гілку і давай на піску пташок малювати. А то піде на річку, умочить палець у воду і тут, просто на камені, рибок малює.

З часом Малян навчився добре малювати, а пензлика в нього все не було. А як же він хотів його мати! Приснилося йому якось, що підходить до нього сивобородий дідусь і дарує йому вимріяного пензлика.

—    Це чарівний пензлик, — сказав дідусь, -— тож будь обережний із ним, бо може статися лихо.

Від радощів хлопець аж прокинувся. Що за диво! У руці він справді тримав пензлика. Схопився Малян із ліжка й одразу заходився малювати птаха. Та щойно закінчив він роботу, як птах змахнув крилами й полетів.

Відтоді Малян цілісінькі дні просиджував дома й малював бідним селянам усілякий реманент: у кого нлуга немає — тому плуга, кому мотика потрібна — тому мотику.

Незабаром чутка про ці Малянові витівки докотилася й до місцевого поміщика. Той звелів своїм служникам схопити хлопця й привести до маєтку, щоб Малян малював лише для нього одного.

Вислухавши зухвалі вимоги поміщика, Малян відповів, що він не буде малювати. І хоч як на нього кричали, хоч чим погрожували, та він не відступав від свого. Розгніваний поміщик наказав відвести хлопця до стайні й замкнути там. Нехай померзне ночами, поголодує, може, тоді слухнянішим стане.

Саме тоді було дуже холодно, а жорстокий поміщик аж три доби не випускав хлопця, сподіваючись, що за цей час він або помре з голоду чи холоду, або погодиться на його умови. Та коли на четвертий день він пішов подивитися на Маляна, то був украй здивований: хлопець сидів біля грубки і їв коржики.

Злющий, мов сто чортів, поміщик загукав до своїх служників і наказав їм убити хлопця, а його чарівний пензлик принести до поміщицьких покоїв. Служники відчинили двері стайні, а там нікого немає, лише бамбукова драбина стоїть під стіною. Вони зрозуміли, що Малян намалював драбину, виліз на горище і втік.

Так воно й справді було. Вибравшись із поміщицького обійстя, Малян намалював на кам’яному мурі огорожі поміщицької садиби баского білогривого коня, сів на нього верхи й помчав геть. Та через деякий час за спиною почулося тупотіння кінських копит. Це поміщик із служниками кинувся його наздоганяти.

Малян хутко намалював своїм пензликом лук і стріли. Коли переслідувачі наблизилися — просвистіла стріла, і поміщик повалився з коня на землю. А хлопець тим часом пришпорив свого білогривого й зумів утекти. Після цієї неприємності довелося Маля ну залишити рідне село й переселитись у далеке місто. Там він жив тим, що продавав людям свої картини. А щоб його не викрили, ніколи не домальовував їх до кінця, тож птахи та звірі на картинах ніколи не оживали.

Одного разу Малян намалював журавля. Лише ока в птаха не було.

Та зовсім несподівано для хлопця з кінця пензлика зірвалася краплина туші й упала саме туди, де мало бути око. Журавель раптом змахнув крилами й полетів.

Усе містечко заговорило про цю дивовижну подію. Дійшли чутки й до самого імператорського двору. Імператор наказав своїм вельможам розшукати хлопця й привести до нього.

Малян знав, іцо імператор гнобить людей, стягає з них непосильні податки, тому, як і всі селяни, ненавидів його. Тож коли імператор наказав малярові намалювати дракона, хлопець намалював йому жабу, а замість фенікса — общипану курку.

Бридка жаба та гола курка почали бігати й стрибати по залах палацу та скрізь паскудити. Імператора охопила злість. Він гукнув своїм охоронцям, щоб ті відібрали в хлопця пензлика, а самого неслуха кинули до в’язниці.

Імператор зрадів, заволодівши чарівним пензликом, і заходився сам малювати. Спочатку намалював купу золота. Проте йому здалося, що цього мало. Намалював ще одну, потім ще й ще... Та раптом усе золото перетворилося на каміння.

Зазнавши невдачі, імператор намалював золоту цеглину. Але цеглина здалася йому маленькою. Припасував він поряд іще одну. Потім ще й ще... Наразі довгий ланцюг золотих цеглин перетворився на величезного удава. Той роззявив величезного криваво-червоного рота й кинувся на імператора. Добре, що варта встигла його захистити.

Довелося імператорові випустити Маляна. Навіть нагороду хлопцеві пообіцяти, якщо той малюватиме лише для нього. Малян згодився, аби тільки пензлика повернули.

* Нехай гори малює... Ні, ні. У горах страшні звірі водяться. Хай краще море*, — думав імператор.

Малян провів кілька разів пензликом, і на папері перед очима в самого імператора заграло синє-синє море, а поміж хвилями рибки плавають.

Імператор був задоволений і зажадав ще й корабля на морі мати. За мить на воді гойдався великий корабель. Імператор, його дружина, принци та принцеси й усі царедворці посідали на корабель.

Корабель відплив від берега. Проте імператорові здалося, що корабель пливе надто повільно. Він наказав хлопцеві, щоб той ще й вітер намалював. Малян замахав пензликом: хвилі стали вищими, корабель почав перевалюватися з боку на бік.

— Досить вітру! Досить! — злякано закричав імператор.

А Малян усе махав і махав пензликом. Вітер дужчав, хвилі здіймалися вище. Нарешті море заревло й перекинуло корабель. Імператор та всі його попутники пішли на дно.

(Переклад Івана Чирка)

Коментарі

У Стародавньому Китаї дракон (кит. Лун) — символ імператорської влади. У справжнього імператорі» мала бути родимка у формі дракона. Якщо простолюдин носив одяг із малюнком дракона, він підлягав смертній карі. Тому не дивно, що імператор у казці наказав Малянові створити зображення дракона, оскільки прагнув здобути ще більшої влади. Птах фенікс {кит. Фен) у давніх китайських уявленнях є втіленням ідеї безсмертя. Фенікс уособлює одночасно інь та ян (жіноче та чоловіче начала). Зображений разом із драконом, символом імператора, фенікс стас суто жіночим символом та означає імператрицю, а разом вони становлять «неподільну єдність*. Подібно до дракона, фенікс складається з різних елементів, що втілюють увесь Космос: у нього голова півня (що означає Сонце), спина ластівки (означає зростаючий Місяць), його крила втілюють стихію вітру, хвіст — дерева та квіти, а ноги — землю.

Робота з текстом

1.    Прочитайте виразно казку в особах.

2.    Поясніть назву твору.

3.    Визначте основну думку казки.

4.    Якою була мрія Малина? Що заважало її здійсненню?

5.    Що малював хлопчик? Які дива відбувалися з його малюнками?

6.    Як Малян своїм мистецтвом допомагав людям?

7.    Охарактеризуйте поміщика та імператора. Які риси їхніх характерів викриваються у творі?

8.    Які національні традиції та уявлення китайців виявилися у творі?

9.    До якого виду фольклорних казок належить «Пензлик Маляна*? Доведіть свою думку.

Творче завдання

Якби вам потрапив чарівний пензлик, що б ви намалювали?

 

Це матеріал із підручника Світова література за 5 клас О.М. Ніколенко

 

Автор: admin от 18-01-2014, 09:39, Переглядів: 26610