Японські народні казки: Момотаро або Хлопчик-Персик; Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик читати онлайн

Мудрість, здоров’я, хоробрість, знання, веселощі — ці людські чесноти й досі живуть на землі. Але набути їх може лише той, хто не турбується про себе, а думає тільки про щастя й добробут свого народу.

Японська мудрість

Японія — одна з високорозвинених країн світу. Вона розташована на островах (майже 7000), що огинають східну частину Азії, на яких проживає 130 млн населення. При надзвичайному рівні розвитку технічного прогресу мешканці цієї країни люблять і шанують давні традиції. Здатності японців зберігати національну культуру в процесі швидкого поступу цивілізації можна тільки повчитися. Хоча поїзди в Японії рухаються зі швидкістю 300 км на годину, авіалайнери долають відстань до будь-якої країни за кілька годин, а до Інтернету можна підключитися на вулиці, звичаї японців століттями залишаються незмінними. Можливо, саме в цьому полягає секрет японського національного дива — бути вірним традиціям свого народу, слугувати їх утвердженню й збереженню в сучасному світі.

Найкоштовнішим скарбом Японії, пов’язаним із давніми традиціями, є фольклор, у якому знайшло відображення поетичне бачення світу, здавна притаманне японцям. Предметом особливого поклоніння й поштовхом до творчості для них зажди була природа — утілення простоти та досконалості, постійного оновлення й вічності буття.

Любов до природи — головна риса японців і важлива складова їхньої національної традиції. Ніде у світі квіти не користуються такою любов’ю іі повагою. Найважливішими святами в Японії вважаються ті, що пов’язані а природними циклами: споглядання вишневого цвіту (сакури¹), милування хризантемами, свято червоного клейового листя. На стінах японці вішають какембно — довгі смуги паперу, на яких намальовані явища природи. Улюбленою темою для створення картин, а також для розпису традиційного японського вбрання (кімоно) є природний світ — квіти са-кури (сливи, піонів, персика, хризантем та ін.), кленове листя, журавлі, гора Фудзіяма як символ Японії тощо. Усім відома пристрасть японців до створення композицій із квітів — ікебана. Навіть страви вони прикрашають квітами, що підкреслює зв’язок людини й природи. Однак японці люблять не тільки гарні квіти, а також ящірок, комах, жаб, які для європейців є моторошними. У японській культурі все живе — єдиний світ.

Природа, яка так багато означає для Японії (оскільки це острівна країна, залежна від усіляких природних процесів), — органічна частина світосприйняття японців із давніх-давен. Тому в казкових творах походження героїв та їхні пригоди нерідко пов’язані з природними явищами.

У казці «Момотаро, або Хлопчак Персик» чудесне народження героя пов'язане з плодом персика, якии плив річкою. І персик, і вода — це прояви вічної природи, яка здатна постійно оновлюватися й давати силу людям. Момотаро наділений неабиякою силою саме від природи. Природа допомагає йому ставати дужчим і вищим: «З їсть одну чашку рису — стає вищим, з їсть другу — стає ще вищим». Рис — теж дар природи, який так люблять японці. Це найбільш традиційна страва Японії, рис їдять замість хліба, до нього особливо шанобливе ставлення, а культура вживання рису найдавніша в японців і китайців. Рис дає силу й казковому героєві, котрий вирушає в далеку путь — підкоряти Острів Чудовиськ. Не випадково йдеться про Острів, адже і сама Японія розташована на островах, тому шлях Момотаро обумовлений географічним положенням країни. Традиційним сюжетом чарівних казок усіх народів світу є битва героя з чудовиськами. Момотаро також сміливо вступає в битву з ними. Йому допомагають вірні товариші — звірі (пес і мавпа) і птах (фазан), тобто сама природа.

¹ Сакура — назво вишні в Японії.

Додому герой повертається переможцем. У японській культурі дім мас особливе значення й користується великою пошаною. У дім не можна заходити з поганими думками, а тим більше з поганими вчинками. Сюди з гідністю повертається герой зі своїх мандрів. Він переміг зло, і за це ним пишаються батьки. «Наш Момотаро найсміливіший у Японії! — радіють вони. — Він не осоромив честь свого дому і свого роду->.

Оскільки Японія розташована на островах, між якими в давнину нерідко виникали протистояння, точилися війни й поміж різними містами, різними правителями, — усе це знайшло відображення в японських народних казках, де герої наділялися особливою силою й мужністю і на них постійно очікували небезпечні випробування. Герої віддано служили тим, хто брав їх на службу, а служба була їхньої працею. Від поняття служба утворилося японське слово самурай — тобто людина, яка служить, — воїн у давній Японії. Він сміливо вступав у боротьбу з ворогами свого господаря, а також ворогами його дому, захищав мечем (я меч — символ воїнської сили, честі, гідності, а також символ бога чи навіть сам бог) тих, кому присягався на вірність.

Якими б високими не були будівлі в сучасній Японії, японці намагаються скрізь оберігати природу, цінують її неповторну красу. Камінь, що століттями пролежав біля озера й укрився мохом, викликає в японців роздуми про зв’язок минулого й сучасного. Дерево, що зацвітає щовесни, дає плоди, а потім засинає взимку, щоб знову прокинутися нової пори, навіює думки про вічний кругообіг. Навіть звичайна

гілочка сосни або польова квітка можуть бути для яионців привабливими. Нерідко в помешканнях японців у вазі стоїть якась невеличка рослина, якою вони милуються. Біля будинків, що так близько розташовані в Японії, завжди знайдеться місце для невеличкого горщика з квіткою. Поблизу будинку імператора в центрі сучасного Токіо, де розташовані величезні офісні центри, вирито канал, де плавають качки й лебеді.

Момотаро або Хлопчик-Персик

Давно колись жили собі дід і баба. От одного дня дід і каже:

—    Чуєш, стара? Я б так хотів, щоб у нас були діти!

—    Авжеж, старий, це була б невимовна радість! — відповідає баба.

Зітхнули вони й узялися до роботи: дід пішов збирати хмиз у гори, а баба — прати білизну в річці.

Пере вона білизну, пере, коли дивиться — злегка погойдуючись, пливе річкою великий-великий персик.

«Мабуть, дуже смачний!» — подумала баба і, виловивши персик із води, понесла його додому.

Прийшов дід увечері з хмизом.

—    Гарний персик, чудовий!

—    То, може, покуштуємо? — запитала баба і взялася різати персик ножем.

Та раптом сталося чудо — щойно торкнулася вона персика, як щось закричало: «Ой, болить!» — із персика вистрибнув опецькуватий¹ хлопчик.

—    Ото несподіванка! — вигукнув дід.

—    Це, певно, боги нам його послали! — зраділа баба.

Дід і баба назвали хлопчика Момотаро, тобто Хлопчик-Персик.

Момотаро ріс як на дріжджах: з’їсть одну чашку рису — стає вищим, з’їсть другу — стає ще вищим. Скоро він перетворився на прегарного юнака.

Одного дня впав Момотаро на коліна перед дідом і бабою та й каже:

¹ Опецькуватий — невисокий, незграбний на вигляд, недоладний.

Я вирушаю підкоряти Острів Чудовиськ,

Спечіть мені, будь ласка, найбільших у Японії просяних коржів¹.

—    Ну що ж, щасливої тобі дороги! Тільки пильнуйся!

Баба спекла хлопцеві найбільших у Японії смачних коржів, а дід подарував йому хустину — зав’язувати голову, щоб піт не стікав на чоло, шаровари і меч.

На околиці села Момотаро зупинив собака й запитав:

—    Момотаро, куди це ти вирядився?

—    Підкоряти Острів Чудовиськ.

—    Тоді і я піду з тобою. Тільки дай мені найбільшого в Японії коржа.

—    Гаразд, будь моїм слугою, — сказав Момотаро, вийняв із торби просяного коржа і дав собаці.

Тепер вони йшли вдвох.

У передгір'ї зустрівся їм фазан.

—    Момотаро, дай і мені просяного коржа, — попросив він.

—    Гаразд, бери коржа й будь моїм слугою!

Коли Момотаро з двома слугами опинився далеко в горах, трапилася їм по дорозі мавпа.

—    Момотаро, і я хочу стати твоїм слугою!

—    Гаразд, ось тобі корж!

Нарешті добулися вони вчотирьох до Острова Чудовиськ.

Перед великою чорною брамою стояв вартовий — червоношкіре чудовисько.

Фазан злетів у повітря і видзьобав йому око. А тим часом мавпа перестрибнула через браму й відсунула засув.

—    Я — найсміливіший у Японії Момотаро! Чудовиська, приготуйтеся до бою! — піднявши меч, закричав Момотаро і вбіг у двір.

—    Рятуйте! — заверещав вартовий і, затуляючи око лапою, побіг до своїх.

—    ІЦо це за Момотаро?! Ану забирайся геть! — закричали чудовиська, вистромивши вперед залізні списи.

Та фазан кинувся дзьобати їм очі. своїм довгим дзьобом, мавпа — дряпати обличчя кігтями, а собака — кусати за ноги,

¹ ІІросяииіі корж — тут: традиційна страва (цукерка кібі-данґо) в провінції Кібі (легендарній батьківщині Момотаро, нині префектура Окаяма), її виготовляють із борошна проса та особлипого рису.

—    Ой, болить! Рятуйте! — волали переможені чудовиська, їхній вожак упав навколішки перед Момотаро й заблагав:

—    Прошу тебе, не вкорочуй нам життя! Віднині ми перестанемо чинити людям зло, а за це віддамо тобі всі скарби.

—    Гаразд, нехай буде по-твоєму, — погодився Момотаро.

Чудовиська навантажили візок скарбами, і троє слуг Момотаро притяглії його в село.

— А таки наш Момотаро найсміливіший у Японії! — раділи дід і баба, плескаючи в долоні.

(Переклад Івана Дзюба)

Коментарі

Хоча в казці «Момотаро, або Хлопчик-ІІерсик* діють тварини, тут немає традиційного прийому алегорії, характерного для інших казок про тварин. Пес, мавпа і фазап не втілюють ніякі інші поняття, ніж те, що вони с представниками природного світу, а природа та людина в японській культурі — єдине ціле. Момотаро прекрасно розуміє мову звірів і птахів, вони діють спільно, у злагоді, тому й перемагають страшних чудовиськ. Якщо Момотаро та його друзі-тварини представляють природу, то чудовиська втілюють ворожі сили людського світу. Як і в інших чарівних казках, герой винагороджується за свою сміливість, а ще за свою єдність із природним світом різними скарбами, які йому допомагають привезти додому вірні товариші — пес, мавпа і фазан.

Робота з текстом

1.    Поділіть текст на частини, назвіть кожну з них.

2.    Перекажіть текст казки по частинах і повністю.

3.    Як змінюється Момотаро від свого народження в процесі зростання? Що допомагає йому в цій зміні?

4.    Який подвиг здійснив герой?

5.    У чому полягає секрет його сили?

6.    Розкрийте стосунки людини й природи в казці 4 Момотаро, або Хлопчик -І Іерсик *.

7.    Поясніть назву казки. Як назва пов’язана з традиціями японців?

Роздивіться уважно ілюстрації 0. Михайлової Родіної до казки «Момотаро, або Хлопчик-Персик». Які епізоди казки на них відображені?

Пригадайте українські казки, у яких герой зустрічає різних звірів і птахів, що допомагають йому. Порівняйте одну з них з японською казкою «Момотаро, або Хлопчик-Персик.

Творче завдання

Доведіть, що казка «Момотаро, або Хлопчик-Персик* відображає національні особливості японської культури. Знайдіть засоби створення національного колориту. Заповніть таблицю.

Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик

У народній казці «Іссумбосі, або Xлопчик-Мізинчик» знаходимо відлуння тих далеких часів, коли в Японії відбувалися війни, а також уявлення давніх японців про службу й людину, яка чесно служить. Іссумбосі — яскраве втілення японського національного характеру, до того ж характеру героїчного й чесного у виконанні свого обов’язку. Його чарівне походження (народження в однієї бездітної нари) і маленький зріст (малий, як мізинець) тільки увиразнюють ту величезну сміливість, якою він наділений. Іссумбосі попросив батьків відпустити його в столицю шукати кращої долі. Не забув узяти із собою і меч, зроблений з голки. У столиці він знайшов хорошу службу у вельможі¹.

¹ Вельможа — людина, котра займає високу посаду в суспільстві.

І вельможа, і його родина оцінили найкращі якості героя — працьовитість, жвавість, кмітливість. У цій казці ми знаходимо ідею утвердження людини з народу у вищих колах суспільства (у столиці, серед вельмож) своїм розумом, працею, здатністю чесно служити. Коли на доньку вельможі напали чудовиська, Іссумбосі не злякався і своїм мечем-голкою подолав їх. Чарівний предмет — молоток, що залишився після чудовиськ, котрих прогнав Іссумбосі, допоміг йому стати звичайного людського зросту й одружитися з донькою вельможі. Отже, у казці «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик» прославляється не тільки сміливість і кмітливість героя, але і його відданість службі (своїй праці). У фіналі твору утверджується ідея рівності, якої досягає герой завдяки своїм особистим якостям: Іссумбосі з дружиною, його батьки та вельможа живуть усі разом у столиці в добрі й щасті.

У японських казках ми знаходимо ті моральні цінності, що й нині поважають у Японії, — життя в злагоді з природою, чесне служіння (або праця), виконання свого обов’язку перед іншими людьми, батьками, вітчизною. Герої, які втілюють ці національні цінності, тому й називаються національними.

Коментарі

У японській культурі є особливе поняття гірї — обов’язок того, хто служить вірно і чесно. Японець не може порушити цей святий обов’язок, як і дане ним слово.

У Японії відомо дві давні столиці — Кіото й Едо {старо назва Токіо). Напевно, що Іссумбосі подався шукати кращої долі в Кіото, яка була давнішою. У казці знайшок відтворення процес формування великих міст, куди з усіх японських островів ішли представники ниіюду шукати службу.

Робота з текстом

1.    Поділіть текст на частини, назкіть кожну з них.

2.    Перекажіть текст казки по частинах і повністю.

3.    Який подвиг здійснив герой?

4.    У чому полягає секрет його сили?

5.    Розкрийте особливості чарівної казни на прикладі казки «Іссум-босі, або Хлончик-Мізинчик».

6.    Як перетворюється і як винагороджується герой?

Пригадайте українські казки. Порівняйте одну з них з японською казкою «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик».

Творче завдання

Доведіть, що казка «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик» відображає національні особливості японської культури. Знайдіть засоби створення національного колориту. Заповніть таблицю.

Перевірте себе

1. Які уявлення й вірування японців знайшли відображення в японських казках?

2. Якими с традиційні герої японських казок?

3. Охарактеризуйте образ свого улюбленого японського героя.

4. Що нового ви дізналися про Японію та її культуру?

Це матеріал із підручника Світова література за 5 клас О.М. Ніколенко