Народна Освіта » Світова література » Фольклор і його значення для розвитку літератури: прислів’я, приказки, загадки, пісні

НАРОДНА ОСВІТА

Фольклор і його значення для розвитку літератури: прислів’я, приказки, загадки, пісні

Народна творчість с тим животворним захистом, що зберігає прадавню мудрість і передає її з одного часу в інший.

Якоб і Вільгельм Ґрімм

Майже 100000 років тому, коли ще не було писемності й художньої літератури, у давніх людей, як тільки вони навчилися спілкуватися один з одним, з’явилася потреба повідати в слові про свої почуття й думки, про побачене та пережите, ставлення до природи й до інших людей, про свої сподівання й жахи. Це слово не просто промовлялося, а нерідко супроводжувалося піснею, танцем, обрядом. Коли давня людина захотіла висловити свої враження в слові, воно перестало бути звичайним засобом спілкування, набуло поетичності, художності, тобто походило з первісного відчуття краси. Слово наділялося особливою магічною силою, оскільки в давнину люди вірили, що воно здатне втихомирити природні сили, умовити богів бути прихильними до них, забезпечити врожай, покращити умови існування.

 

Так у різних куточках світу виникли твори усної народної творчості, або фольклору„ що передавалися з уст в уста. Ті, хто слухав ці давні оповідки, потім самі почали їх переказувати, додаючи нові подробиці й деталі, супроводжуючи текст власними оцінками й емоціями. Дописемні поетичні твори, долаючи час, поширювалися, відтворюючись у наступних поколіннях.

 

Твори усної народної творчості пов’язані з побутом людей, їхнім життям, з різними обрядами, традиціями, календарними циклами природи.

 

В усній народній творчості знайшло відтворення не тільки реальне життя давніх людей, а й народні уявлення про добро і зло, життя і смерть, чесноти людей та працю тощо. У творах давнього словесного мистецтва втілено особливості світовідчуття народу, його вірування, ідеали.

 

Змінювалися часи, зникали й формувалися нові держави, а душа народу жила в цих творах.

 

Записувати, збирати й художньо обробляти зразки народної творчості почали наприкінці XVII ст., а особливо у ХУІІІ-ХІХ ст. Відомими збирачами творів усної народної творчості були брати Якоб і Вільгельм Ґрімм, Шарль Перро, Ахім фон Арнім, Клеменс Брентано, Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Михайло Максимович, Іван Франко та ін. Перші збирачі й обробники творів усної народної творчості помітили подібність окремих її видів (казок, пісень, легенд тощо), відзначили спільні риси в усних творах різних країн.

 

Художня література розвинулася з фольклору, увібрала багато його ознак і набула власних. Фольклор і література — різні стадії розвитку словесного мистецтва (попередній і наступний, дописемний і писемний). На основі здобутків фольклору з’явилося чимало творів оригінальної художньої літератури.

 

Фольклор (англ. folk — народ, люди і lore — мудрість, знання), або усна народна творчість, усна народна словесність, народно*по-етична творчість, — сукупність творів колективного походження, що виникли в глибоку давнину, існували в усній традиції як утілення народних уявлень (про світ, природу, моральні якості та ін.) та ідеалів.

 

Характерні ознаки фольклору

•    колективний творець;

•    усна форма поширення;

•    давність походження;

•    варіативність (тобто існування творів у різних варіантах);

•    безпосередній зв’язок між розповідачем і слухачем;

•    утілення народних уявлень та ідеалів;

•    традиційні засоби (будова, звороти, повтори, персонажі).

 

Жанри фольклору (види, різновиди) — твори усної народної творчості, подібні за формою (будовою), змістом і художніми ознаками. Серед жанрів фольклору найпоширенішими є прислів'я, приказки, загадки, пісні, легенди, казки тощо. Вони виявляються в культурі різних народів, мають спільні риси й водночас розбіжності, зумовлені національною своєрідністю.

 

Фольклор

Література

За походженням є найдавнішим етапом словесного мистецтва

За походженням с наступним етапом словесного мистецтва, що спирається на фольклор

Колективний творець — народ

Індивідуальний творець — автор (письменник)

3 давнини поширювався п усній формі

Поширюється в писемній формі

Твори існують у різних варіантах

Твори існують в одному визначеному автором варіанті (авторському)

Наслідування народної традиції (у побудові, образах, художніх ознаках, мові та ін.), утілення народних уявлень та ідеалів

Творче засвоєння й переосмислення традиції, утілення авторських уявлень та ідеалів

 

Цікаво знати

У давнину співців, які під супровід музичних інструментів переповідали народні перекази, у різних країнах називали по-різному: у Франції — жонглер, у Німеччині — шпільман, в Англії — менестрель, на Русі — боян, у народів Середньої Азії та Казахстану — акин, в Україні — кобзар.

 

Перевірте себе

 

1.    Що виникло спочатку — фольклор чи література?

2.    Які цінності народу закарбовані у фольклорі?

3.    Назвіть спільні й відмінні риси фольклору та літератури.

4.    Визначте характерні ознаки усної народної творчості.

 

Прислів'я

Народ скаже, як зав’яже.

Українське прислів'я

Культурам різних народів притаманне прагнення до виразного висловлювання в стислій формі, у якому виражено народний погляд на якесь явище. Такі висловлювання отримали назву прислів'я і приказки. Вони дуже подібні між собою, утім, мають і розбіжності.

 

Прислів’я — один із малих фольклорних жанрів, що характеризується влучністю вислову, повчальністю змісту й завершеністю судження. У прислів’ях думка виражена лаконічно та виразно. Вони узагальнюють спостереження людей над життєвими явищами, віддзеркалюють народні погляди на явища природи, господарство, суспільні відносини, родинне життя, людські чесноти.

 

У прислів ях нерідко висловлено народну оцінку того чи іншохо явища. Характерною ознакою прислів’я є втілення загального в конкретному.

 

За змістом прислів’я можуть бути різноманітними: релігійними, історичними, про працю, природу, суспільне життя, мораль тощо. За формою прислів’я є досить стійкими. За побудовою це — прості речення (хоча інколи можливе поєднання простих речень в одне складне або поєднання 2 -4 речень). На відміну від звичайних речень прислів’я є формулюваннями, що повторюються протягом сторіч незмінно або з незначними змінами.

 

Прислів’я є завершеними висловлюваннями, судженнями, що не погребують додаткового пояснення чи відповідного контексту. Вони використовуються в різних життєвих і мовних ситуаціях.

 

До прислів’їв дуже близькими є авторські влучні висловлювання, які називають афоризмами (у них глибока думка теж виражена в лаконічній формі), або крилатими словами. На відміну від народних прислів’їв, що не мають конкретного автора (увесь народ виступає творцем), афоризми мають конкретного автора — письменника, філософа, історичного діяча тощо.

 

Прислів’я — малий жанр фольклору, коротке висловлювання або судження повчального змісту, містить закінчену думку, оцінку певного явища.

 

Японські прислів'я

 

Доріг тисячі — правда одна.

 

Орла по крилах упізнають, а людину — по вчинках.

 

Дома завжди добре, на чужині завжди немило.

 

Як ти до людей, так і вони до тебе.

 

Суди себе тою ж мірою, що й інших, прощай їх, як самого себе прощаєш.

 

Індійські прислів'я

 

Друг пізнається в біді, герой — у битві, чесний — у виплаті боргу, дружина — у бідності, родичі — у лиху годину.

 

Загоюється рана від стріли, знову піднімається зрубаний сокирою ліс, але не загоюється рана від злого слова.

 

Маєш честь — ти людина, а без честі — тварина.

 

Гарно сказане слово людини, яка не дотримується його, таке ж безплідне, як і прекрасна квітка без аромату.

 

Арабські прислів'я

 

Апетит приходить із першим шматком, а суперечка — з першим словом.

 

Шляхетність залишається шляхетною, навіть якщо її торкнулося зло.

 

Коли гніваєшся на когось, залишай місце для примирення.

 

Краще погоріти, ніж на чужині жити.

 

Хто зрадив одного, зрадить і другого.

 

Китайські прислів'я

 

Є неправильний шлях, та не буває безвиході.

 

Коли збився зі шляху, то можна повернутися, коли ж схибив словом, то вже нічого не вдієш.

 

Прочитаєш незнайому книжку — здобудеш доброго товариша, перечитаєш книжку — зустрінеш старого знайомця.

 

Кавун не буває цілковито круглим, людина не буває досконалою.

 

Робота з текстом

 

1.    Виразно прочитайте подані прислів’я. Розкрийте зміст кожного з них.

2.    У яких випадках їх можна використовувати?

 

У прислів’ях знайшли відображення особливості життя, культури, мови різних народів. В англійців побутує прислів’я: «Rain at seven, fine at eleven* (дослівно: "Дощить о сьомій, хороша погода об одинадцятій"). Це пов’язано з тим, що внаслідок складних географічних умов в Англії часто йде дощ, тому зміна погоди стала темою для багатьох прислів’їв. А от ще цікавий приклад: «А cat in gloves catches no mice* (дослівно: «Кіт у рукавичках не ловить мишей*). Це прислів’я відтворює загальновідому

 

У словах будь як черепаха, а в справах — швидше за птаха.

 

Хто хоче всього здобути, той усього позбудеться.

 

І на Ельбі, і на Одері живуть однакові німці.

 

Лагідне слово краще за смачний пиріжок.

 

З добрим товаришем у дорозі — і пішки, а наче на возі.

 

Без материнського тепла нема в хаті добра.

 

Краще хліб із сіллю з доброї волі, ніж марципан у неволі.

 

Краще власний хліб, аніж позичена булка.

 

Посієш вітер, пожнеш бурю.

 

Слово не має крил, проте облітає весь світ.

 

британську вишуканість в одязі. Леді та джентльмени в Англії здавна носили рукавички, що засвідчували їхнє знатне походження та нездатність до простої праці. Деякі англійські прислів я пов'язані з географічними відкриттями англійських мореплавців і мандрівників, оскільки Англія — острівна країна: «А great ship asks deep water* (дослівно: «Великому кораблю потрібна глибока вода»).

 

Прочитайте англійські або німецькі прислів’я мовою оригіналу. Перекладіть їх українською. Поясніть їх зміст. Доберіть до них українські прислів’я, подібні (синоніми) і протилежні (антоніми) за змістом.

 

An Englishman’s home is his castle (англ.).

 

Every cloud has a silver lining (англ.).

 

Actions speak louder than words (англ.).

 

When it rains, it pours (англ.).

 

Morgenstunde hat Gold im Munde (нім.).

 

Freunde sind über Silber und Gold (нім.).

 

Ein gesunder Geist in einem gesunden Körper (нім.). Nord, Süd, Ost und West, zu Haus* ist’s am best (нім.).

 

Найдавніші прислів’я дійшли до нас завдяки літописним джерелам, зокрема «Повісті минулих літ*. Першу збірку прислів’їв (146 зразків) в Україні упорядкував у 1818 р.

 

О. Павловський. Протягом 1901-1910 pp. І. Франко в шести книжках «Етнографічного збірника» опублікував понад 30 000 прислів’їв.

 

Для обговорення

 

Які прислів'я найчастіше вживаються у вашій місцевості? Назвіть їх, розкрийте їх зміст та особливості побудови.

 

Що спільного в змісті іі формі цих прислів’їв?

 

Однією рукою двох жаб не впіймаєш (кит.).

 

За двома зайцями поженешся — жодного не здоженеш (укр.).

 

Де немає праці, там сакура не цвіте (яп.).

 

Де немає праці, там сади не цвітуть (укр.).

 

Не зробиш масло, не надоївши молока (фр.).

 

Без труда нема плода (укр.).

Приказки

Як парость виноградної лози, Плекайте мову...

(Максим Рильський)

 

Приказки дуже подібні до прислів’їв, але відрізняються від них тим, що не містять закінченої думки, не висловлюють повного твердження. За змістом приказки, як правило, виявляють якусь оцінку, натяк чи висновок. Це лише частина судження, яке потребує контексту, пояснення, відповідної ситуації. Нерідко приказки стають частиною прислів’я або з прислів’я береться якась його частка, що стає приказкою.

 

Приказка — малий жанр фольклору, що містить оцінку, натяк, висновок, але не є закінченою думкою чи судженням.

 

Французькі приказки

 

Таке життя.

Ясно як день.

Справу зроблено.

На війні, як на війні.

 

Польські приказки

 

Що край, то звичай.

Де слов’янин, там і пісня.

Яка голова, така й мова.

Як камінь у воді.

 

Російські приказки

 

Не все коту масляна.

Голод не тітка.

Було та пішло.

Або пан, або пропав.

Федот, але не той.

 

Робота з текстом

 

1.    Виразно прочитайте приказки. Розкрийте їх зміст.

2.    Складіть 1-2 речення, у яких би були використані подані приказки.

 

Порівняйте прислів’я і приказки як жанри фольклору. Визначте подібність і відмінність між ними.

Назвою п’єси «За двома зайцями» М. Старицького стала приказка, утворена з прислів’я «За двома зайцями поженешся — жодного не здоженеш».

Українська приказка «Язик до Києва доведе» подібна за формою і змістом до індійської приказки «Язик до Делі доведе».

 

У данському та шведському фольклорі наголошується на скандинавській витримці й спокої, терплячості та поміркованості. Це відтворилося в ирислів’ях і приказках, де нерідко зустрічається такий образ, як гусак — символ пильності, добробуту, терпіння, здоров’я, дому. Наприклад: «Лити воду на гусака» (данськ.), «Спокійний, як гусак» (шведськ.). У народних жанрах шведів і данців зустрічаємо посилання на того, хто щось сказав. Інколи виникає комічний ефект, бо той, хто чує цей вислів, розуміє безглуздість сказаного. Наприклад: »“Холодна нині зима”, — сказав наймит, коли примерз до ліжка» (шведськ.). У цій приказці відтворено холодний клімат Швеції. Данію тривалий час очолював король, тому в цій країні чимало прислів’їв і приказок саме про короля: «Краще бути вільним птахом, аніж полоненим королем» (данськ.), «Хороший король краще за старий закон* (данськ.). Близькість до моря також знайшла відображення в прислів’ях і приказках Скандинавських країн: «Море з берега красиве, а берег — з моря» (данськ.), «Не знаючи курсу, не піднімай вітрил» (шведськ.).

 

Творче завдання

 

Продовжіть приказки, утворивши з них прислів’я.

Наприклад: Слово — срібло, мовчання — золото (нім.).

Завтра, завтра — не сьогодні ... (нім.).

Не май сто рублів, ... (рос.).

Ложка дьогтю ... (польськ.).

Не буди лихо, ... (польськ.).

Хто високо літає, ... (польськ.).

Яка праця, ... (польськ.).

Загадки

В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ...

Олександр Олесь

 

Загадка — один із малих жанрів усної народної творчості, у якому предмет або явище називаються не прямо, а опосередковано, через інші предмети та явища. Загадки потребують розгадування, розумової діяльності, використання життєвого досвіду, знань, здатності робити спостереження й висновки (про природу, людські стосунки, світ тощо).

 

Загадки виникли в глибоку давнину й були пов’язані з віруваннями давніх людей у магічну силу богів або природи, що можуть допомагати або шкодити. Ці сили не називали, а всіляко обходили в мовленні за допомогою різних засобів — інших понять, порівнянь тощо. Згодом загадки ставали засобом поетичного сприйняття й осмислення світу.

 

Загадки складаються з двох частин: основної — запитання, опосередкований (тобто непрямий) опис предмета або явища (власне загадка) і завершальної (відгадка). Загадка завжди звернена до того, хто буде її відгадувати. Це певний діалог, розмова між різними людьми.

 

Відгадати загадку можна лише шляхом заміни опосередкованого зображення предмета (явища) його конкретним відповідником, якому властиві всі ознаки чи якості, що змальовані в основній частині загадки.

 

У загадках розповідається про природу (небо, земля, рослини, тварини тощо), життя і діяльність людини (частини тіла, їжа, помешкання, речі домашнього вжитку, стосунки людей тощо), процеси або дії (праця, мова, освіта, мистецтво тощо), народні традиції та ін.

 

На підставі народних загадок виникли літературні загадки. Створені письменниками загадки втілюють авторське бачення предметів і явищ, але за формою подібні до цього невмирущого жанру фольклору.

 

Загадка — це малий жанр фольклору, в основу якого покладено запитання або опосередкований опис предмета чи явища, що передбачають відповідь (відгадку, називання конкретного предмета та явища, про які йдеться).

 

Характерні ознаки загадки:

 

•    предмет (явище) прямо не названий, але він порівнюється, описується, протиставляється, називається по-іншому;

•    чітко визначено ключові ознаки предмета (явища), які відрізняють «зашифрований» предмет від усіх інших;

•    мають дві частини: основна (запитання, оносередкований опис), завершальна (відгадка);

•    деякі загадки мають віршовану форму, суголосся звуків і слів.

 

У дощ вона мокра,

У сніг вона біла,

У мороз вона льодяна.

Що вона за одна?

 

На вулиці стоїть білий чоловік,

Якого ніхто зігріти не міг.

Та як вийде сонце весняне,

Плаче білий чоловік

І все меншим стає.

Скажи, хто це.

 

Хто має ноги, та не має рук?

 

Йде, але з місця не зрушить.

 

Що легше за пір’я, але його важко втримати?

 

Хто ходить від будинку до будинку, але ніколи не заходить усередину?

 

Хто ніколи не спіймає рибу у свою сітку?

 

Весною він зелений, а восени він падає шалено.

 

Як звуть ту пору року,

 

Коли сонце рано сходить Й пізно ввечері заходить?

 

Після бурі на небі гарно сяє

 

Яскраво так, що власний шарф хотів би мати таких я кольорів.

 

Що це?

 

Робота з текстом

 

1.    Виразно прочитайте загадки.

2.    Які предмети або явища стали об’єктами для створення загадок?

3.    Назвіть художні прийоми створення ефекту загадковості (порів няння, протиставлення, опис предмета (явища) через його ознакн, занитаннн-знерненни та ін.).

 

Виразно прочитайте англійську загадку в оригіналі й перекладі. Чи вдалося перекладачеві відтворити зміст і форму загадки?

 

White sheep, white sheep    Білі овечки, білі овечки

 

On a blue hill,    На синьому лузі,

 

When the wind stops,    Лиш вітер затихне,

 

You all stand still;    Й ви спинитесь в тузі.

 

When the wind blows,    А вітер здійметься.

 

You walk away slow.    Й ви в русі миттєвім.

 

White sheep, white sheep,    Білі овечки, білі овечки.

 

Where do you go?    Куди так мчите ви?

 

(Переклад Володимира Марача)

 

Порівняйте німецьку, польську й українську загадки. Що спільного в їх побудові? Які основні ознаки предмета підкреслено в основній частині загадки?

 

Нещасний бідолаха Має шапку» та не має голови,

 

І має до того ж Лише одну ногу, та без черевика (нім.).

 

Його в лісі зустрічаєш і з здивуванням викликаєш:

 

♦ Він тримає капелюха на нозі, а не на вухах!* (Польськ.)

 

Без рук, без голови, на одній нозі,

 

Але в капелюсі. Що цс? (Укр.)

 

Для обговорення

 

1.    Чому п різних народів існують подібні загадки?

 

2.    У яких відомих казках вам траплялися загадки? Чому казкових героїв нерідко випробовують загадками?

 

Творче завдання

 

Складіть самостійно 2-3 загадки.

 

Пісні 

Особливе місце у фольклорі народів світу посідають пісні, у яких поєдналися особливості словесного та музичного мистецтва. Це твори, призначені для співу, у них знайшли відтворення думки, мрії та почуття людей. Пісенний жанр тісно пов’язаний зі звичаями та обрядами народів. Пісня — вірний супутник людини впродовж її життя. Радість і сум, кохання та історія, життя і смерть, природа і праця — усі ці аспекти людського буття відображені в народних піснях. За словами М. Гоголя, народна пісня — це «народна історія, жива, яскрава, сповнена барвами, істина, яка розкриває все життя народу».

 

За змістом народні пісні поділяються на історичні (у них відображено історичні події), обрядові (пов’язані з обрядами та традиціями), календарні (пов'язані з певними природними циклами, календарними датами), ліричні (у яких знайшли відтворення емоції й почуття людей у різні періоди життя, у тому числі колискові, жартівливі тощо) та ін.

 

За зразком фольклорних пісень письменники стали створювати літературні пісні, багато з яких стали сприйматися як зразки усної народної творчості (вірші Г. Гейне, А. Міцкевича, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Олеся та ін.). Літературний жанр пісні нерідко втрачає музичний супровід, існуючи в суто словесній формі, але музичність притаманна самій формі таких творів.

 

Пісня (як жанр фольклору) — словесно-музичний твір, призначений для співу, ідо відображає почуття й переживання людини.

 

Характерні ознаки пісні:

 

•    настанова на вираження внутрішнього стану особистості, її переживания якоїсь події, людських почуттів;

•    емоційність;

•    віршована форма;

•    повторюваність окремих елементів (наприклад, початку, приспіву тощо);

•    виразний ритм;

•    музичність звучання;

•    проста синтаксична будова (зачин, основна частина, кінцівка).

 

Танцюй для татка,

Моє дитятко;

Танцюй для татка, моє ягнятко!

Матимеш рибку І хліба скибку,

Як вернеться човен мій із морів.

Танцюй для татка.

Моє дитятко;

Для татка — танець, для мами — спів.

Матимеш стрічку

І рукавичку,

Бо вже вернувсь мій човен з морів.

 

(Переклад Володимира Марача)

 

Кицько моя, кицько моя,

Кігтик сталевий,

Де ти сьогодні була? —

У королеви.

Кицько моя, кицько моя,

Що там робила? —

В залі під кріслом її

Мишку зловила.

(Переклад Володимира Марача)

 

Співаймо про шість пенсів1,

Що я для вас беріг;

Двадцять чотири зяблики

Ми запекли в пиріг.

Як стали його їсти,

Почувсь пташиний спів;

Таких делікатесів

І сам король не їв.

Король був у скарбниці,

Він рахував там гроші,

 

1 Пенс — розмінна монета у Великій Британії.

 

А королева в спальні

Купалась у розкоші.

Служниця ж у той час

В саду гуляла боса,

Як зяблик прилетів, їй склював півноса.

 

(Переклад Володимира Марана)

 

Коментарі

 

У Великій Британії, яка є морською державою, здавна були поширені пісні про моряків, їхні мандри та повернення додому. Британці дуже пишаються тим, що в них править королівська династія. Тому пісні, пов’язані з королевою і королем, діти співають змалку. Пісня про кицьку, яка потрапила до королівського двору, — одна з них.

 

Пісні про шість пенсів є традиційними в британському фольклорі. Саме шість пенсів подорожуючі завжди брали на щастя, а нареченій їх клали в черевичок на вдале заміжжя. У пісні йдеться і про зябликів, які вилітають із королівського пирога. Насправді, у давні часи був такий рецепт у королівських кухарів, коли на початку застілля на подив усім гостям з пирога вилітали живі птахи.

 

Робота з текстом

1.    Розкрийте основну тему кожної пісні.

2.    Які почуття, емоції втілено в цих творах?

3.    Знайдіть у піснях повтори.

4.    Знайдіть в англійських піснях приклади народного гумору. Перевірте себе


 

1.    Що таке фольклор? Чим він відрізняється від художньої літератури?

2.    Які жанри фольклору ви зпасте? Назвіть їх ознаки.

 

Це матеріал із підручника Світова література за 5 клас О.М. Ніколенко

 

Автор: admin от 18-01-2014, 09:03, Переглядів: 39380