Народна Освіта » Технології ( Трудове навчання ) » § 17. Ознайомлення з професіями швачки, дизайнера, лекальника, прасувальника

НАРОДНА ОСВІТА

§ 17. Ознайомлення з професіями швачки, дизайнера, лекальника, прасувальника

1.    Поняття професії.

2.    Професія швачки.

3.    Професія дизайнера.

4.    Професія лекальника.

5.    Професія прасувальника.

Поняття професії

Варіантів вибору професії в сучасному суспільстві досить багато. Знаючи особливості різних професій, можна здійснити вибір професії з урахуванням своїх покликань, нахилів, здібностей. Професія, обрана людиною за власним покликанням, особистіс-ними нахилами та здібностями, стає джерелом натхнення, приносить задоволення і радість, а також найбільшу користь нашому суспільству.

Правильний вибір професії — запорука майбутнього щасливого життя.

Н Професія (з лат. р^еввіо — офіційно вказане заняття) — сталий і відносно широкий вид трудової діяльності, що вимагає певних знань і трудових навичок.

Професія швачки

У всі часи в суспільстві панували певні погляди, смаки, художнє уявлення про одяг. І все це пов’язано із професією швачки. Вона є однією з найдавніших і водночас найсучасніших і найнеобхідні-ших людям професій. Результатом праці швачки є одяг: жіночий, чоловічий, дитячий, зимовий, літній і демісезонний, верхній і легкий.

Швачка — одна зі стародавніх професій, яка докорінно змінилася в процесі науково-технічного прогресу суспільства. Впродовж тисячоліть людина виготовляла одяг вручну. І лише в 19 сто

літті з’явилися перші швейні машини. Зараз ця професія найбільш поширена в швейному й трикотажному виробництві. Працюють швачки на швейних фабриках, у цехах текстильних підприємств, на фабриках індивідуального пошиття одягу, які розташовані в кожному регіоні країни.

Основу технологічної праці швачки становить виготовлення виробів із різноманітних тканин поточним методом*. Процес пошиття здійснюється за допомогою універсальних і спеціальних швейних машин, обладнання для волого-теплової обробки (прасок і пресів) та швейного приладдя (мал. 107).

Швачка має знати:

•    призначення, будову й принцип роботи швейних машин усіх систем та іншого обладнання;

•    властивості тканин;

•    асортимент виробів для пошиття, способи їх обробки;

•    технічні умови виконання відповідних операцій;

•    послідовність обробки виробів на потоці;

•    основні відомості зі стандартизації й контролю якості готової продукції, правила технічного обслуговування й нескладного ремонту швейних машин та іншого обладнання;

•    правила безпеки праці, виробничої санітарії та гігієни.

Швачка має вміти:

•    виконувати всі види робіт з виготовлення одягу;

•    вибирати фасони відповідно до тенденцій моди;

•    проводити ремонт легкого одягу;

•    застосовувати передові методи організації праці.

Робота швачки кваліфікується як фізична праця середнього рівня важкості. Працюють за цим фахом переважно жінки. їх робота проходить у цехах із побутовим мікрокліматом та індивідуальним освітленням. У великих цехах швачки працюють у спеціальному робочому одязі. Специфічною особливістю роботи є фіксована сидяча поза, що передбачає наявність робочого стільця, який регулюється по висоті й куту нахилу спинки. З метою профілактики втоми та відновлення працездатності швачки використовують регламентовані перерви для відпочинку.

Хоча професія швачки фізично неважка, але людина, яка працює за цим фахом, має бути фізично витривалою. Швачці необхідні хороша зорова координація та точність рухів, швидка реакція, високий ступінь рухливості й чутливості пальців і кистей рук, гострий зір і чітке сприймання кольорів. Під час роботи найбільше навантаження припадає на зоровий, дотиковий та руховий органи. Тому працювати швачками не рекомендується особам із розладом зору та психіки, захворюваннями серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату та зниженим слухом.

Підвищені вимоги ця професія ставить до стійкості уваги та просторового сприймання. Для якості швацької роботи потрібні наочно-образне й логічне мислення, стійкий емоційний стан, аку

ратність, сумлінність, працелюбність, старанність і розвинений естетичний смак. Для оволодіння цією професією необхідна підготовка з анатомії й фізіології людини, математики, креслення, образотворчого мистецтва, хімії, фізики та трудового навчання.

Професія дизайнера

Професія дизайнера-модельера не менш складна й відповідальна, адже він має досконало знати не тільки теорію своєї роботи, а й бути чудовим практиком. Якщо колись слово «дизайнер» асоціювалося з поняттям «одяг», то тепер представників дизайнерського мистецтва можна побачити в будь-якій сфері нашого життя. Сьогодні цю професію відносять до багатьох видів діяльності людини: дизайнер одягу, взуття, аксесуарів, тканин, меблів, посуду, інтер’єру, ландшафту тощо.

Дизайн (від англ. design — план, намір, ціль) — це художнє конструювання й оформлення речей (знарядь праці, промислової продукції, одягу, інтер’єру).

Дизайнер одягу — це фахівець легкої промисловості, який займається проектуванням і створенням швейних виробів.

Це цікаво

Виникнення дизайну одягу як окремої галузі дизайну належить до 19-20 століть, періоду розвитку масового виробництва одягу, яка повинна була поєднувати красу й користь. Відтоді одяг проектували для того, щоб задовольняти відповідні духовні та матеріальні потреби її власника. Сучасний дизайн одягу відповідає способу життя й потребам людей. Він орієнтується на нові тенденції як в матеріалі, так і в якості одягу.

До сфери професійної діяльності дизайнера одягу належать розробка концепцій колекцій одягу, добір тканин і фурнітури, складання технічної документації, що супроводжує виробництво одягу.

Дизайнери розробляють моделі, елементи декорацій тощо вручну або на комп’ютері за допомогою спеціальних програм.

Наша країна має своїх модельєрів, які вже роблять упевнені кроки на світових подіумах. Дизайнер Лілія Пустовіт розробляє колекції одягу, який продається в магазинах Лондона, Токіо, Сеула, Москви, Санкт-Петербурга та Києва. З 2008 р. Лілію Пустовіт обрано головою Експертного комітету Української ради моди.

Колекції одягу Андре Тана представлено не лише в Україні, а й на тижнях моди в Росії, Німеччині, Латвії, Бахрейні та Китаї. Німецькі критики моди визнали Андре Тана найкращим молодим брендом, який створює жіночий одяг.

Одяг та аксесуари від Ірини Каравай відкривають неповторний образний світ, необмежені можливості для фантазії та пошуку унікальних комбінацій авторських ідей і народних традицій, сучасності та історії.

Ольга Громова — одна із засновників сучасної української індустрії моди. Вона створила першу в Україні мережу фірмових бутиків. Покази колекцій Ольги Громової проходили в Москві, Санкт-Петербурзі, Лондоні, Женеві, Пари

жі та інших містах Європи. Дизайнер працює з такими зірками українського шоу-бізнесу, як Ані Лорак, Міка Ньютон та іншими.

Діана Дорожкіна є улюбленицею багатьох представників українського бомонду. Особливості її дизайну — використання шкіри, корсетів і мережива.

Марка Роксолани Богуцької має безліч незмінних шанувальників. Її стиль — це поєднання елегантної розкоші та сміливої сучасності, дивовижна суміш українських етнічних мотивів і сучасних модних тенденцій.

Оксана Караванська — одна з найвідоміших дизайнерів України. Її покази завжди яскраві та феєричні, а колекції — модні та абсолютно непередбачувані. Дизайнерка є членом Українського синдикату моди.

Професія лекальника

У швейній промисловості важливою є професія лекальника. Він створює лекала зі спеціального паперу для виготовлення швейних виробів. Лекальник розробляє та виготовляє лекала виробу різних розмірів (так звану ростовку). В експериментальних цехах розробляють модель виробу та його викрійку на типову фігуру.

Лекальник — робітник, який виготовляє лекала.

Розробляють лекала вручну за допомогою відповідних інструментів (олівця, кравецької стрічки із сантиметровою шкалою, лінійки тощо) або на спеціальних машинах.

Лекальник повинен обвести, вирізати, поставити відповідні позначки, підписати лекала.

Робота прасувальника пов’язана з волого-тепловою обробкою швейних виробів і деталей з тканини. Прасувальник здійснює пропрасування, припрасування, розпрасування та запрасування швів, відтягування зрізів тощо. Крім цього, він виконує запрасування під шаблон зрізів кишень, поясів, комірів, поясів тощо. До його обов’язків також входить дублювання деяких деталей швейних виробів клейовими матеріалами для їх ущільнення.

Прасувальник виконує роботу за допомогою електропраски, а на великих підприємствах — парогенератора.

Прасувальник повинен знати:

•    назви операцій волого-теплової обробки, технологічний процес виготовлення даного швейного виробу;

•    види тканин та їх якості під час прасування;

•    температурні режими обробки тканини;

•    правила експлуатації електропраски (парогенератора);

•    правила експлуатації розпилювачів (пульверизаторів);

•    типи прасувальних приладів, столів, дощок;

•    способи відпарювання виробів із різноманітних тканин тощо.

Під час пошиття швейних виробів досить часто доводиться змінювати довжину зрізів (збільшувати або зменшувати). Все це також виконується за допомогою праски. Крім цього, прасувальник здійснює кінцеву волого-теплову обробку виробів. Для її виконання сучасні швейні підприємства обладнані спеціальними паровими манекенами.

Прасувальнику необхідно вміти готувати швейні вироби для прасування та складати їх після прасування.

Перед початком роботи прасувальник повинен переконатися в справності праски, наявності підставки для праски, пульверизатора, діелектричного килимка. Ця професія передбачає користування спецодягом і засобами індивідуального захисту, утримання робочого місця в чистоті та порядку. Підвищена температура праски й вологість робочої зони обумовлюють дотримання правил безпеки.

Прасувальник:

•    здійснює зволоження швейних виробів розпилювачами;

•    виконує розгортання й укладання зволожених речей на столі, прасувальній дошці;

•    прасує одяг електропрасками або на спеціальному обладнанні (пресах тощо);

•    визначає технологічну послідовність прасування швейних виробів;

•    визначає температуру нагрівання робочої поверхні праски відповідно до виду тканини;

•    складає речі в певному порядку тощо.

Прасувальник часто допомагає швачці завершити втілення задумів художника-модельєра.

Професія, швачка, дизайн, дизайнер, дизайнер-мод ель єр, лекальник, прасувальник.

1.    Для чого потрібна професія людині?

2.    Що має вміти сучасна швачка?

3.    Де може працювати швачка?

4.    Назви вимоги до фізичного стану швачки.

5.    Які особливості професії дизайнера?

6.    Які обов’язки лекальника?

7.    Назви професійні обов’язки прасувальника.

Розкажіть один одному, яких українських дизайнерів ви знаєте. Які особливості дизайну цих модельєрів?

Розпитай батьків, ким працюють їхні знайомі. Чи є серед них швачки, дизайнери, лекальники?

Автор: admin от 23-11-2013, 15:52, посмотрело: 14415