Дитинoю мaлoю він неpaз чув, як люди гoвopили: «щaстя».

— Щo тaке щaстя? — питaвся мaтеpі, цікaвo вдивляючись свoїми oченятaми в її зaклoпoтaне oбличчя.

Серця багатьох українців з далеких Америки, Канади, Австралії линуть журавлями до рідної землі, яку вони покинули в пошуках кращої долі. А «Журавлі» Богдана Лепкого стали для наших співвітчизників-емігрантів справжнім гімном, народною піснею, тією життєдайною криницею, з якої черпали вони свої сили, яка не давала їм забути про своє коріння. Лише людина такого поетичного таланту могла перетворити звичайні слова на вічні рядки народної пам’яті!

Тeмa. Б. Лeпкий. «Мишкa (Кaзкa для дітeй: для мaлих і вeликих)». Істинні тa фaльшиві ціннoсті нa дopoзі дo щaстя. Тpaгічнa і кoмічнa ситуaції, їхня poль у poзкpитті гoлoвнoї думки, мopaлі.

Майже кожна країна світу має свою народну творчість. У різних країнах ба­лади й думи називають по-різному. Наприклад, у народів Скандинавії думи на­зиваються сагами. Але як би не називались ці народні уснопоетичні жанри, вони в усіх країнах відображають життя народу, його історію.

Ось і все, перегорнута остання сторінка прекрасного твору Марка Вовчка "Інститутка", залишивши тільки чудові враження та почуття не тільки,як завжди буває, до героїв повісті, а й до, насамперед, автора, який так детально та красиво описує життя людей, що були нашими з вами попередниками.

Любі семикласники! Сьогодні ви починаєте знайомитися із творчістю одного з письменників, книжки яких були належно оцінені (а тим більше - вивчалися) не одразу. До таких належить ім’я Андрія Яковича Чайковського, чия прозова спадщина стала відома широкому загалу аж по Другій світовій війні.

Історія написання: 1958 року під час зйомок фільму «Літа молодії» (там був епізод, у якому юнак, що їде з дівчиною вступити до театрального інституту в Київ, розгортає рушник, у який мати загорнула в дорогу нехитру їжу, і пригощає дівчину)

У поезії Андрія Малишка розцвітає український рушник червоно-чорними барвами, маревом біло-рожевих свічок підносяться в небо крони київських каштанів, тужать важкі вітри й соромливо гортають листи, адресовані їм, гречки та волошки. Співає душа поета про матір, для нього Батьківщина і Людина, як і для Василя Симоненка, - не порожні слова, а справжні цінності.

Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 р. в с. Бурі в ці па Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту імені Миколи Гоголя. Нині професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Досліджує мову, пише чудові поетичні твори.

Анатолій Мойсієнко — поет незвичайний. Професор Київського університету, він нині навчає української мови тисячі студентів-філологів, учить їх плекати рідне слово. Він знаний як автор візуальних поезій, віршів-паліндромів. Тонке відчуття слова дозволяє поетові створювати неперевершені пейзажні малюнки, у яких звичайна пора року може поставати в цілком несподіваних образах, картинах, чарівливому поетичному звукописі.