Василь Герасим’юк — сучасний поет, автор багатьох збірок, що завоювали велику прихильність читачів. Його твори у складній метафоричній формі виражають глибинний зв’язок із рідним краєм, містять роздуми про сенс людського буття.

Народився Василь Дмитрович Герасим’юк 18 серпня 1956 року в місті Караганді. Дитинство провів на Івано-Фраиківщипі в селі

Прокурава.

Василь Дмитрович Герасим’юк народився 18 серпня 1956 р. вм. Караганді (Казахстан). Після повернення родини в Україну навчався спочатку в рідному селі Прокурава на Гуцульщині, потім — у м. Коломия. Закінчив філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автор поетичних книг «Смереки» (1982), «Потоки» (1986), «Космацький узір» (1989), «Серпень за старим стилем» (2000). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Василь Герасим’юк вважається одним із найоригінальніших сучасних українських поетів. Його поезії мають глибокий прихований філософський смисл, сповнені міфологічних образів, на зразок світового дерева, води, вогню, повітря, землі тощо. Не є винятком і вірш «Чоловічий танець», з яким ви познайомитеся зараз.

Василь Дмитрович Герасимю'κ народився 18 серпня 1956 р. в м. Караганді (Казахстан), куди були вислані його батьки. Потім родина повернулася на Батьківщину, у рідне с. Проку -раву, що па Гуцульщипі. Закінчивши Київський університет імені Тараса Шевченка, став філологом.

Василь Герасим'юк — автор поетичних збірок «Смереки», «Потоки», «Космацький узір». У його поезіях живе екзотика Карпат, його герої національно свідомі особистості, які люблять і бережуть традиції та звичаї свого краю.

Василь Дмитрович Герасим'юк народився 18 серпня 1956 року в місті Караганді в Казахстані, де відбували заслання його батьки. Дідуся по материнській лінії Василя, чотового¹ УПА, й дядька Михайла, рідного татового брата, який пізніше стане хрещеним батьком майбутнього поета, сталінські посіпаки запроторили в концтабори. У чужому краю батько, Дмитро Іванович, який влаштувався водієм, і мати, Марія Василівна, яка тяжко працювала на цементному заводі, мріяли про повернення в рідну Гуцульщину, яка батькам Василя здалеку здавалася раєм на землі.

Валерій Олександрович Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Жи­томирі в сім'ї шевця. Закінчивши середню школу, вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Здобувши вищу освіту, працю­вав журналістом у житомирській газеті «Молода гвардія».  Відбув строкову службу в армії.

У душі Вoлoдимиpa пaнувaв тихий і нeзвичний спoкій. Йoгo paдувaлo всe — і гopoбці в пopoсі, і дим із димapів, і мoлoдиця з відpaми. Він зaйшoв нa шкільнe пoдвіp'я, стopoж нeдoвіpливo дo ньoгo пoстaвився, aж пoки нe пoдивився йoгo, нoвoгo диpeктopa, дoкумeнти.

Історія написання: пореволюційна українська література потребувала великих творів; В. Підмогильний, вихований на класичній літературі, знаходить сили й натхнення написати твір, який частково відбиває шукання письменника себе в місті й у літературі.

Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 193в р. в с. Заїчинці па Полтавщині. Після школи багато років жив у Дніпропетровську, працював у радгоспі, на металургійному заводі. Вів відділ літератури, гумору та сатири в дніпропетровській обласній молодіжній газеті, редагував книжки у видавництві «Промінь». 1971 р. В. Чемерис закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті в м. Москві. З 1993 р. мешкає в Києві, багато років працював у редакції газети «Літературна Україна», де також вів гумористичний розділ «Вишняк».

Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року в селі Заї-чинці на Полтавщині. Після закінчення середньої ніколи він переїхав до Дніпропетровська, де провів майже сорок років. Письменник навчався на Вищих літературних курсах у Москві, потім працював журналістом у газеті «Прапор юності» та редактором художньої літератури у видавництві «Промінь». На початку 90-х років минулого століття Чемерис перебрався до Києва, працював радником в адміністрації Президента України. Пізніше перебував на різних посадах у Національній спілці письменників та в газеті «Літературна Україна».