Історія написання: вирісши без батька, поет особливе тепло й удячність відчував до матері, яка його виростила, уклавши в сина все найкраще.

Рік створення: написано в 1960-1963 рр., коли поет працював кореспондентом газети «Молодь Черкащини».

Напрям: модернізм (умовно). Течія: неоромантизм.

Tи знaєш, щo ти — людинa.

Tи знaєш пpo це чи ні?

Василя Симоненка на одному з літературних вечорів попросили розповісти про себе. «Я -українець. Оце і вся моя автобіографія» - так просто відповів поет. Він був гордістю свого покоління, сучасники йменували його «витязем» і «лицарем» - почеснішого звання не може здобути Поет і Людина...

Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі Перевальського району Луганської області. Дід та баба майбутнього поета були розкуркулені й вислані до Сибіру ще перед Другою світовою війною. Батьки працювали в колгоспі. Після війни село відновлювало свою генетичну пам’ять хіба що у звичаях та обрядах - навіть замилування українською мовою вже вважалося ознакою неблаго-надійності й націоналізму.

Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 р. у с. Адріанополі па Лушнщині. Тоді цей край був ще україномовним, у селі зберігали давні традиції й обряди святкування Різдва й Великодня, весілля з боярина-ми та дружками, дівочі пісні ввечері па вигоні...

Але на Василевих очах усе це почало зникати під впливом міської цивілізації й тиском влади, що намагалася денаціоналізувати українців. 

Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. Ще змалку хлопець захопився красою народних звичаїв і традицій. Через роки він проніс теплі спогади зі свого дитинства: «Зовсім малим, у віці посівальника, будила мене мати зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до покуті, я сипав із жмені пшеничне зерно і промовляв поздоровлення з Новим роком, як мене навчила мати...».

Оцнімо зі знайомства з одним із найвидатніпшх українських поетів сучасності Василем Голобородьком. Микола Вінграновський² охарактеризував його твори так:

«Вірші. Вони у Голобородька такі: чим довше і уважніше вчитуєшся у них (а це хочеться), ідеш за ними, довіряєшся їм, тим сильніше, ненав’язливо і гіпнотизуюче тебе охоплює світ, з якого не хочеться виходити і його покидати: що це? хто? як?

І якщо доля колись закине вас до Мельбурна або Вашингтона, до Ріо-де-Жа-нейро або Торонто, то в найбільших місцевих бібліотеках ви обов’язково знайдете книги Василя Голобородька. Навіть українською, не лише в перекладах. Бо його поезія - це життя, у якому душа та настрій народу зринають з високостей вічності. Бо це є справжня Поезія, а не просте віршотворення.

Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 р. в с. Адріанополі Луганської області за місяць до закінчення Другої світової війни пайжор-стокішої в історії людства. Поет пише: «Моє дитинство припало па післявоєнні роки, але запам'яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті, коли люди вже стали жити заможніше й з їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя».

Розповідаючи про своє дитинство, письменник згадує все найкраще й найцікавіше, що відбувалося в його житті.

Василь Дмитрович Герасим'юк народився 18 се/тня 1956 р. в гуцульській родині в Караганді (Казахстан). Там, па засланні, познайомились його батьки, куди їх примусово вивезли за те, що допомагали воякам УПА. Один із Василевих дідів був командиром Січових стрільців, інший — командиром УПА.

Незабаром після народження сина батьки змогли повернутися в рідне с. Прокураву на Івапо-Фрапківіципі. Це село особливе: у ньому споконвіку жили й досі живуть народні митці музики, різьбярі, вишивальниці, ткачі, кушніри²⁹.