Якось ми з Оксаною сиділи на лаві у сквері. Повз нас стежкою пройшла бабуся. В одній руці вона несла кошик з грушами, другою спирала¬ся на сукувату палицю.
Спіткнулася бабуся і мало не впала. А ко¬шик не втримала, випустила з рук, і груші роз-сипалися.
— От лихо! — скрушно зітхнувши, мовила бабуся і заходилася збирати груші.
Тільки їй, старенькій, дуже важко було на-хилятися.
Та Вона ще й недобачала: мацає, мацає ру¬кою навколо себе, аж поки знайде якусь грушу.
Я підійшов до бабусі і почав показувати, де вони лежать.
Спіткнулася бабуся і мало не впала. А ко¬шик не втримала, випустила з рук, і груші роз-сипалися.
— От лихо! — скрушно зітхнувши, мовила бабуся і заходилася збирати груші.
Тільки їй, старенькій, дуже важко було на-хилятися.
Та Вона ще й недобачала: мацає, мацає ру¬кою навколо себе, аж поки знайде якусь грушу.
Я підійшов до бабусі і почав показувати, де вони лежать.