§ 8. Волого-теплова обробка виробів та прасування тканини

1.    Праска та її призначення.

2.    Вибір режиму прасування.

3.    Правила безпечної роботи праскою.

4.    Дошка для прасування.

5.    Прийоми роботи праскою.

Праска та її призначення

Під час виготовлення аплікації з тканини часто доводиться використовувати праску: прасувати тканину, розпрасовувати шви деталей, запрасовувати їх краї. Прасувати потрібно й після завершення шиття, щоб краще зберігалася створена форма виробу.

Праска — металевий нагрівальний прилад для прасування одягу та виконання волого-теплової обробки виробів під час шиття.

Праски бувають наплитні (мал. 47) й електричні (мал. 48). Наплитні праски нагрівають на плиті (газовій, індуктивній, електричній), електричні — за допомогою електричного струму.

Електричну праску (мал. 49) вмикають за допомогою шнура з вилкою на кінці (1), яку вставляють у штепсельну розетку. Праска має основу (2), ручку (5), за яку її тримають під час роботи, кнопку для подачі пари (4), підошву, якою прасують вироби (3), терморегулятор (6), яким регулюють нагрівання праски.

Сьогодні в магазинах побутової техніки споживачеві пропонують багато видів електропрасок від різних виробників. Оптимальними і якісними в прасуванні є парові праски (мал. 50). Цей вид прасок виділяється з-поміж інших такими перевагами: відмінним прасуванням, можливістю відпарювати, добрим ковзанням.

Це цікаво

Уже в 4 ст. до нашої ери в Давній Греції для прасування використовували гарячий металевий прут, що нагадував качалку, а також камені круглої форми або сковорідку, які для цього нагрівали на гарячому вугіллі.

В Україні здавна й ще до середини 20 ст. білизну намотували на качалку, після чого кілька разів ретельно прокочували довгою дерев’яною плашкою з ребрами, яку називали «рубель».

Перша згадка про праску датується 10 лютого 1636 р. Її маса становила близько 10 кг.

У 18-19 ст. металеві праски ставили в піч або на вогонь і розігрівали.

Ще одна старовинна конструкція прасок — з порожниною всередині, яку заповнювали вугіллям. Таку праску розігрівали. При повертанні нею вправо-вліво повітря через отвори у прасці продувало й розжарювало вугілля.

Потім з’явилися праски, в корпусі яких знаходилася металева трубочка для під’єднання до газового балона, а на кришці праски розташовувався насос.

Оскільки вироби виготовлено з різних типів тканин, для прасування необхідно використовувати відповідну температуру до кожної тканини. Для того щоб знати, до якої температури нагрілася праска, а також для регулювання температури, кожна сучасна праска обладнана терморегулятором (термостатом), (мал. 51).

Терморегулятор (термостат) — пристрій для контролю за температурою нагрівання праски.

На терморегуляторі є написи і спеціальні позначення, розшифрування яких подано в інструкції. Термостат дає можливість вибрати необхідну температуру для прасування. На прасках прийнято позначати режими нагрівання праски точками: •, ••, •••. Одна точка відповідає мінімальній температурі нагрівання, відповідно три точки — максимальній (табл. 3). Під час користування праскою важливо правильно підбирати температуру нагрівання, щоб не зіпсувати тканину.

Таблиця З

Температурні режими нагрівання праски

Важливою частиною праски є підошва. Підошви виготовляють алюмінієві, з нержавіючої сталі, керамічні або металокерамічні. Перевагою алюмінієвих підошов є швидкість нагрівання (проте і швидке вистигання). Підошви з нержавіючої сталі мають високу міцність, стійкість до подряпин. Праски з керамічними або металокерамічними підошвами роблять процес прасування простішим, тому що легше ковзають по поверхні тканини.

Це цікаво

Сучасна промисловість пропонує спеціальні насадки на підошви праски для захисту тканин від підгоряння, появи плям, блиску поверхні. їх виготовляють з тефлоновою або з металокерамічною поверхнею з протипригарним покриттям.

У підошві праски здебільшого зроблено отвори, які призначені для виходу пари з резервуара для води. Чим більше отворів, тим краще відпарювання. Чим сильніша подача пари, тим легше буде впоратися зі складками та заломами.

Різні праски мають різні способи подачі пари або води під час прасування. Найпростішим і найпоширенішим є розпилювання води під час натискання відповідної кнопки праски. Найефективнішою подачею пари є використання функції парового удару. Такий удар (турбопара) — короткочасна подача пари великої сили під час натискання на відповідну кнопку. Використання цієї функції пом’якшує тканину, що дає можливість усунути складки та заломи.

Усе частіше в побуті та швейних майстернях використовують парові станції (мал. 52) — це комплект праски й потужного парогенератора (який часто є підставкою для праски).

Перевагою парових станцій над звичайною праскою є дуже потужна й довготривала подача пари. Тому їх можна використовувати для відпарювання одягу.

Правила безпечної роботи праскою

1.    Перед увімкненням праски до електромережі перевірити шнур і вилку праски.

2.    У приміщенні з бетонною підлогою під час прасування стояти на гумовому килимку.

3.    Вмикати й вимикати праску з електромережі тільки сухими руками, повільно беручись за вилку та не смикаючи за шнур.

4.    Наливати воду в резервуар лише при вимкненій прасці за допомогою спеціального стаканчика.

5.    Не залишати праску на тканині під час прасування.

6.    Ставити праску на спеціальну підставку.

7.    Не торкатися руками нагрітої підошви праски.

8.    Стежити, щоб позначка терморегулятора праски була на тому режимі, який відповідає температурі нагрівання для відповідної тканини.

9.    За необхідності зволожувати тканину тільки пульверизатором.

10.    Не підставляти руки під пару, що виходить з підошви праски.

11.    Стежити, щоб підошва праски не торкалася шнура.

12.    Не залишати без нагляду увімкнену праску.

13.    Після закінчення прасування вимкнути праску.

Для прасування організовують спеціальне робоче місце, де розміщують прасувальну дошку, праску, пульверизатор, гумовий килимок під ноги (щоб запобігти пошкодженню струмом працюючого) (мал. 53).

Дошка для прасування необхідна кожній господині. Від прасувальної дошки залежить якість, легкість, зручність і швидкість прасування. Сучасні дошки для прасування можуть бути виготовлені з різного матеріалу, мають різноманітне забарвлення поверхні тощо (мал. 54).

Дошка для прасування — найбільш зручне пристосування для прасування.

Прасувальна дошка має бути досить легкою, щоб за необхідності її можна було переносити з одного місця на інше.

Прасувальна дошка повинна бути стійкою, мати достатню площу, щоб не потрібно було постійно підтягувати речі. Достатні розміри прасувальної дошки: довжина 130-150 см, а ширина 38-40 см. Поверхню прасувальної дошки вкривають бавовняною тканиною або синтетичними протипригарними вологоне-проникними матеріалами. Чохол прасувальної дошки має бути знімним.

Для прасувальної дошки важливим є регулювання висоти (мал. 55). Це необхідно для підлаштування дошки до росту працюючого. Регулювання повинно бути простим, а фіксація висоти дошки — надійною. Дошка для прасування в складеному вигляді має бути компактною.

Поверхню прасувальної дошки виготовляють з металу або металопластмаси. Для полегшення конструкції в металі роблять отвори або прорізи. Ребра жорсткості на звороті дошки сприяють її міцності й протидіють прогинанню. Дошки можуть оснащуватися додатковими поличками, маленькою дошкою для прасування рукавів, скобами для вішалок тощо.

Прийоми роботи праскою

Праска незамінна не тільки під час пошиття швейного виробу, а й під час виготовлення аплікації.

ПРАКТИЧНА РОБОТА Вправи з прасування тканини

Інструменти та матеріали: зразки тканин, тканина — основа для аплікації, праска, ємкість для води, дошка для прасування.

Послідовність виконання роботи

1.    Залити воду в спеціальний отвір у прасці.

2.    Увімкнути праску.

3.    Виставити терморегулятор праски відповідно до зразків тканини, що будуть прасуватися.

4.    Пропрасувати зразки тканини.

5.    Спробувати відтягти та спрасувати зрізи в зразках тканин.

6.    Пропрасувати тканину — основу для аплікації.

7.    Роботу виконувати з дотриманням правил безпечної праці.

Праска, режим прасування, терморегулятор, дошка для прасування.

1.    Для чого призначений регулятор температури на прасці?

2.    Як вибрати режим для прасування виробу?

3.    Чому не можна вмикати й вимикати праску з мережі мокрими руками?

4.    З яких матеріалів виготовляють підошви прасок?

5.    Для чого зроблено отвори на підошві праски?

Розкажіть один одному, який режим прасування і до якої тканини слід обирати. Обґрунтуйте свою думку.

Розпитай дорослих, якою дошкою для прасування вони користуються і чому.