§ 5. Відомості про тканину

1.    Виготовлення тканини.

2.    Будова тканини: нитка основи, піткання, пруг.

3.    Ширина й довжина тканини.

4.    Лицьовий і виворітний боки тканини.

Виготовлення тканини

Виготовлення тканини з натуральних волокон є складним процесом (мал. ЗО).

Спочатку відбувається збір вирощеної сировини (волокон), її первинна обробка та очищення волокна. Скручуючи окремі текстильні волокна між собою, отримують нитку певної довжини — пряжу. Технологічна операція, в результаті якої із волокнистої маси отримують пряжу, називається прядінням. Із пряжі склеюванням або скручуванням отримують текстильні та швейні нитки. На ткацькому верстаті здійснюється переплетення текстильних ниток і виготовлення тканини. Тканину, зняту з ткацького верстата, називають суровою. Щоб змінити зовнішній вигляд і властивості тканини, її обробляють: вибілюють, видаляють ворсинки, фарбують, надають блиску, наносять малюнок тощо. Фарбовану тканину виготовляють двома способами: із пофарбованих ниток або фарбуванням готової тканини.

Тканина — текстильний виріб, виготовлений переплетенням ниток у процесі ткання на ткацькому верстаті.

Це цікаво

Прядіння нитки — одне з найдавніших виробництв. Воно полягає в тому, що волокна розтягують паралельно по кілька в довжину й одночасно скручують разом у тонкий джгутик.

В Україні ще й сьогодні є майстри, які прядуть нитку за допомогою веретена. Для цього пряля лівою рукою смикає волокна, правою крутить веретено, яке, обертаючись, скручує нитку.

У 16 ст. з’явилася прялка з ножним приводом, а наприкінці 18 ст. ручне прядіння змінилося машинним. У 1769 р. англієць Річард Ар-крайт зареєстрував патент на винахід прядильної машини, яка працювала за допомогою водяного двигуна.

Нині процес прядіння волокна здійснюється на сучасних прядильних верстатах.

Будова тканини: нитка основи, піткання, пруг

У тканині переплітаються між собою поздовжні й поперечні нитки. Переплетення ниток відбувається на ткацькому верстаті (додаток 1).

Нитку, що йде уздовж тканини, називають ниткою основи, а ту, яка йде упоперек тканини, — піткання (або уток).

У процесі виготовлення тканини нитка утоку в кінці кожного ряду повертає та йде в протилежному напрямку. Завдяки цьому повороту утворюються краї, що не обсипаються. Вони щільніші, ніж сама тканина. їх називають пругами.

Пруг — щільний край тканини, утворений уздовж нитки основи, завдяки якому тканина не обсипається.

Обрізаний край тканини називають зрізом. Від нього відміряють довжину тканини, необхідну для пошиття швейного виробу (мал. 31).

Ширина й довжина тканини

Одним із найважливіших показників тканини є ширина та довжина. Готова тканина буває різної ширини. Залежно від призначення вона може бути від 35 см до 280 см. Ширина тканини має велике значення під час виготовлення виробів. Від неї залежить вибір моделі, розробка конструкції, варіанти розкладання лекал під час розкроювання.

Нитка піткання йде вздовж ширини тканини від пруга до пруга. У цьому напрямку тканина може розтягуватися. Це зумовлено тим, що під час ткання нитки піткання вільніші, ніж нитки основи, більш об’ємні, пухкі.

Ширина тканини — відстань від пруга до пруга.

Текстильна промисловість випускає тканини різної довжини — від 10 до 150 м. Довжину тканини визначає довжина нитки основи, яка використовується під час виготовлення тканини.

Довжина тканини — довжина ниток основи в рулоні тканини.

Під час роботи з тканиною необхідно враховувати напрямок нитки основи. При перекосах напрямку нитки основи деталі виробу можуть викривитись, перекрутитись.

Напрямок нитки основи та піткання визначають за такими основними ознаками:

•    нитка основи завжди спрямована вздовж пруга, а піткання — упоперек;

•    нитки основи, зазвичай, менше розтягуються, ніж нитки піткання (виключення становлять тканини з еластичними нитками);

•    якщо витягнути з тканини нитки, то можна помітити, що нитка основи рівніша та прямолінійніша, ніж нитка піткання;

•    якщо різко розтягнути тканину, щоб отримати сплеск, то в напрямку основи звук буде дзвінкий, а в напрямку піткання — глухий.

Лицьовий і виворітний боки тканини

Тканина має два боки: лицьовий і виворітний. Порівнюючи їх вигляд та обробку, всі тканини можна поділити на однобічні та двобічні.

У двобічних тканин поверхні лицьового й виворітного боків мають однаковий вигляд. Це тканини переважно гладкофарбовані. В однобічних тканинах лицьовий бік яскравий, а виворітний — блідий.

Лицьовий і виворітний боки визначають за такими основними ознаками:

• у тканинах із малюнком на лицьовому боці він яскравий і виразний, на виворітному — блідий і розмитий;

• у тканинах із ворсом (вельвет, оксамит) лицьовий бік має ворс, а виворітний — гладкий;
• у тканинах із гладкою поверхнею, з блиском (атлас, сатин) лицьовий бік блискучий, а виворітний — матовий, без блиску;
• у тканинах із рубчиком на лицьовому боці рубчик спрямований знизу вгору, зліва направо, на виворітному — справа наліво;
• у гладкофарбованої тканини лицьовий бік більш гладкий, а виворітний має ворсинки, петельки, кінці обірваних ниток і вузлики, які рекомендується роздивлятися навпроти світла на рівні очей.

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА Визначення напрямку ниток основи й піткання в тканині

Інструменти та матеріали: два зразки однакової бавовняної тканини (рекомендовані розміри не менше 20 х 20 см) з пругом і без пруга, збільшувальне скло, лінійка, олівець, товста голка або пінцет.

Послідовність виконання роботи

1.    Узяти зразок тканини з пругом.

2.    Потягнути тканину вздовж і впоперек пруга. Визначити, в якому напрямку тканина розтягується сильніше.

3.    Різко розтягнути тканину так, щоб почути сплеск. Визначити, в якому напрямку ниток звук дзвінкий, а в якому — глухий.

4.    Висмикнути нитки основи й піткання і порівняти їх за товщиною та рівномірністю.

5. Оформити результати роботи в зошиті у вигляді таблиці за зразком:

6.    Узяти зразок тканини без пруга. За допомогою олівця та лінійки накреслити на ній лінії паралельно обом напрямкам ниток у тканині та позначити їх. Наприклад, № 1 — нитка основи, № 2 — нитка піткання.

7.    Визначити напрямок ниток основи.

8.    Вклеїти обидва зразки тканини в зошит і підписати.

9.    Роботу виконувати з дотриманням правил безпечної праці.

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА Визначення лицьового й виворітного боків тканини

Інструменти та матеріали: по одному зразку розміром 10 х 10 см гладкофарбованої тканини, тканини з друкованим малюнком, із вираженим блиском (атлас, сатин), із ворсом (вельвет, оксамит), збільшувальне скло, клей, ножиці, олівець, лінійка.

Послідовність виконання роботи

1.    Розглянути запропоновані зразки тканин.

2.    Вибрати зразок тканини з малюнком.

3.    Визначити лицьовий і виворітний боки.

4. Розрізати зразок тканини надвоє та приклеїти одну половину лицьовим боком, другу — виворітним у таблицю, накреслену в зошиті за зразком:

5.    Провести аналогічне дослідження зразків тканин із ворсом, блиском, гладкофарбованої.

6.    Оформити результати роботи у таблиці.

7.    Роботу виконувати з дотриманням правил безпечної праці.

Пряля, прядіння, тканина, нитка основи, нитка піткання, пруг, зріз, лицьовий бік тканини, виворітний бік тканини, довжина тканини, ширина тканини.

1.    Назви основні етапи виготовлення тканини.

2.    Як називаються нитки, що йдуть уздовж тканини?

3.    Які нитки йдуть упоперек тканини?

4.    Які нитки утворюють пруг?

5.    Назви основні характеристики тканини.

6.    Назви основні ознаки визначення напрямку ниток основи та піткання.

7.    У якої тканини на виворітному боці малюнок нечіткий, розмитий?

8.    На якому боці тканини можна побачити вузлики й ворсинки?

Підготуй з однокласниками міні-конкурс. Один з вас називає ознаки лицьового боку тканини, інший добирає зразки відповідно до названих ознак.

Розглянь разом з дорослими малюнки та визнач, на яких зображено тканину, нитки, пряжу, нетканий матеріал.