Інструментальне забезпечення підготовки виробу до оздоблення. Підготовка деталей виробу до оздоблення

Тема: Інструментальне забезпечення підготовки виробу до оздоблення. Підготовка деталей виробу до оздоблення

Опорні поняття: оздоблення виробу, підготовка поверхні, покрит^_я, шліфування, шпатлювання, ґрунтування, рашпіль, надфіль, шліфувальна шкурка.

Оздоблення полягає в нанесенні на поверхню виробу або деталі декоративного покриття, яке поліпшує їх зовнішній вигляд та захищає від впливу навколишнього середовища.

Подібно до інших технологічних процесів, оздоблення виробу потребує використання певних інструментів та пристосувань, які допомагають у виконанні трудових дій. Щоб обрати потрібні інструменти, треба визначити оздоблення виробу за видом використовуваних оздоблювальних матеріалів, етапів виконання оздоблення, а також основні операції з підготовки поверхні до оздоблення.

Основні етаги оздоблення виробів з деревини такі:

• підготовка поверхні деталі;
• нанесення захисного декоративного покриття, яке може бути прозорим або непрозорим.

Після попередньої обробки будь-який виріб (наприклад, випиляна вами рамочка для відривного календаря) не варто одразу використовувати за призначенням, оскільки він зазвичай має незграбний, непривабливий вигляд і потребує оздоблення. Наносити декоративне покриття на поверхню рамочки безпосередньо після випилювання лобоиком зарано. Лінія пропилу має в деяких місцях нерівності, край пропилу та сама поверхня матеріалу мають достатньо нерівну і шорстку поверхню.

Які операції з підготовки поверхні для нанесення оздоблю в а льн их ма тер і а лі в є ос но вн ими?

Таких операцій три: зачищення та шліфування** шпаклюваннях ґрунтування. Шпаклювання і ґрунтування використовують, коли обирають непрозорий вид оздоблення поверхні виробу. При цьому малюнок на поверхні деревини та її власний колір ховаються під шаром фарби або емалі.

Зачищення та шліфування — зрізування нерівностей на деталях та виробах з деревини або деревних матеріалів.

Якщо розміри таких нерівностей досить великі, то для їх зрізування використовують інструмент, що має форму плоского бруска з металу, на поверхні якого нанесено насічки. Такий інструмент для обробки деревини називають рашпілем (мал. 70, а, б).

Для зняття дрібних нерівностей, а також для вирівнювання лінії внутрішнього контуру використовують надфілі (мал. 71).

Надалі поверхні, що потребують обробки, зачищають за допомогою шліфувальної шкурки.

Шліфувальна шкурка — гнучкий ріжучий інструмент, що складається з паперового або тканого полотна з наклеєними на нього гострими зернами абразивного матеріалу (наждак, скляний порошок тощо).

Шліфувальна шкурка виготовляється в рулонах та листах з абразивом різної зернистості — дрібнозернисті та крупнозернлсті. Ерупнозернисті шліфувальні шкурки використовуються на початкових етапах шліфування. Для отримання більш гладенької поверхні зернистість шліфувальної шкурки поступово зменшують.

Запитання та завдання|

1.    Яка трудова діяльність визначається терміном «оздоблення»?

2.    Яке призначання інструмента, що має назву рашпіль?

3.    Дня чого при підготовці до оздоблювальних робіт використовують с я н а дф і л і ?

4.    Що являє собою шліфувальна шкурка?

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА З

ВИГОТОВЛЕННЯ ОСНОВИ (ДЕРЖАВКИ) ДЛЯ НАКЛЕЮВАННЯ ШЛІФУВАЛЬНОЇ ШКУРКИ

Мета роботи. За н а веде н и м малюнком 72, використовуючи масштабну сітку, накреслити та виготовити державку для наклеювання шліфувальної шкурки.

Обладнання та матеріали:

•    заготовки з фанери або ДВП товщиною 3—5 мм і розмірами 205x40 мм;

•    лінійка та олівець, циркуль або лінійка для накреслення криволінійних контурів;

•    столик для випилювання лобзиком;

•    ручний лобзик та пилочки для випилювання;

•    шліфувальна шкурка, ножиці та клей ПВА.

Перенесення зображення на заготовку

Для перенесення контурів деталі на заготовку потрібно накреслити її контури на сітці, сторона квадрата якої становить 10 мм. Для цього на папері у клітинку (дві клітинки мають довжину 1 см, отже, квадрат розміром 10x10 мм утворюється чотирма клітинками) відкладають потрібну кількість клітинок по ширині та довжині деталі. Малюючи криволінійні контури, треба на сторонах квадратів відмічати точки перетину з ними контурів деталі, що будуються. Отримані точки з’єднують у суцільну криву за допомогою циркуля або лінійки

для накреслення криволінійних контурів (при цьому лінія контуру деталі має пройти через розмічені раніше точки).

Послідовність виконання роботи

1.    За малюнком 72 збільшити зображення державки до н атурал ьч ого р о зм і ру.

2.    Вирізати отриманий на папері контур та наклеїти його н а заготовку з фан ери або ДВП.

3.    Використовуючи столик для випилювання та ручний лобзик, випиляти деталь за її криволінійним контуром.

4.    Зачистити готову детапь шліфувальною шкуркою (в останню чергу треба зі шліфувати папір з контуром державки).

5.    Після виготовлення державки виміряти розміри її прямокутної частини і за ними вирізати заготовки зі шліфувальної шкурки для наклеювання їх на поверхню державки. Дпя поліпшення якості склеювання варто затиснути готову державку між рівними поверхнями двох дерев'яних брусків у зажимі столярного верстака.

Додаткова інформація

Первісні люди зачищали знаряддя полювання та предмети побуту риб'ячими шкірами з гострою лускою. Звідси і пішло використання терміну «шкурка».

Цікаво знати

Термін «етап» походить від французького слова, що означає «окремий момент, стадія діяльності»

Термін «емаль» походить від французького слова, що означає «плавиту, розплавляти».

Термін «абразивний» походить від латинського слова, що означає в перекладі «зішкрябувати». Термін «шліфування» походить від німецького слова, що в перекладі значить «точити, полірувати».

Це матеріал із підручника Трудове Навчання для хлопців 5 клас В.К. Сидоренко, Д.В. Лебедєв, А.М. Гедзик, В.В, Юрженко