Соціальна мобільність

Незважаючи на те, в якому суспільстві народилися індиві­ди, їм притаманний потяг до кращого, вони постійно доклада­ють зусиль для того, щоб отримати більш високий прибуток, більше влади, здобути повагу від інших. Результат цих зусиль у суспільних масштабах виливається у таке явище як соціальна мобільність.

Термін «соціальна мобільність» був введений у науковий обіг у 1927 р. американським соціологом російського поход­ження П. Сорокіним. Під соціальною мобільністю розуміють пересування суб'єкта у соціальному просторі. Кожного разу, коли ми отримуємо диплом про вищу освіту, змінюємо робо­ту, переїжджаємо до іншого міста, ми демонструємо соціальну мобільність.

Існують декілька видів соціальної мобіль­ності. Це, перш за все, горизонтальна та вер­тикальна мобільність. Горизонтальна мо­більність — це переміщення у соціальному просторі, які не призводять до змін соціального статусу індивіда. Прикладом може бути перехід спеціаліста, скажімо юриста, з од­нієї компанії до іншої, якщо не змінюється посада, прибуток, об­сяги влади. Вертикальна мобільність, навпаки, — це такі пере­міщення, які спричиняють зміни у соціальному статусі.

Вертикальна мобільність може бути висхідна і низхідна. Висхідна соціальна мобільність — це пересування індивіда чи групи, яке призводить до підвищення соціального статусу. Наприклад, студент отримує диплом про вищу освіту і стає мо­лодим спеціалістом, або спеціаліст з інформаційних технологій стає керівником проекту.

Низхідна соціальна мобільність — це пересування індивіда чи групи, результатом якого є зниження соціального статусу. Наприклад, партія не отримує підтримки на парламентських виборах, і її верхівка втрачає депутатські мандати.

Також існують наступні два різновиди соціальної мобіль­ності, а саме: інтергенераційна (між поколіннями) і інтрагене- раційна (всередині покоління) мобільність, які відрізняються одна від одної точкою відліку, з якою порівнюється соціальний статус індивіда у теперішній час.

Інтергенераційна мобільність — зміни соціального ста­тусу дітей порівняно з соціальним статусом батьків: якщо соціальний статус сина (доньки) такий самий, як і соціальний статус батька (матері), інтергенераційна мобільність відсутня, якщо соціальні статуси дітей і батьків відрізняються, ми спо­стерігаємо інтергенераційну мобільність.

Інтрагенераційна мобільність — зміни соціального стату­су індивіда протягом його життя, перш за все мається на увазі зміни професійного статусу, тобто кар'єра індивіда. Один і той же індивід може нам демонструвати наявність інтергенерацій- ної мобільності і відсутність інтрагенераційно'і та навпаки.

Мобільність також може бути індивідуальною і груповою. Індивід може отримувати більш високі соціальні статуси завдя­ки власним зусиллям і особистим досягненням, такий індивід буде демонструвати індивідуальну мобільність. Проте в історії було чимало випадків, коли внаслідок якихось подій змінюва­лися соціальні статуси цілих соціальних груп, тобто відбувала­ся групова мобільність. Так, П. Сорокін наводить приклад Ве­ликої Жовтневої революції, внаслідок якої відбулося знижен­ня соціального статусу дворянства. У післяреволюційні часи було не лише не престижно пишатися дворянським титулом, це могло стати загрозою самому життю. Протилежна картина спостерігалася з представниками робочого класу. Соціальний статус цієї групи після революції підвищився, належність до цієї групи розглядалася як запорука благонадійності і відкри­вала двері для просування по партійній ієрархії тощо.

Нарешті виділяються структурна і обмінна мобільність. Структурна соціальна мобільність — це зміни соціального статусу індивідів унаслідок структурних змін, що відбулися у суспільстві, зокрема, в економічній сфері. Тут можна пригада­ти приклади селян, які у 30-ті роки XX ст. підвищили соціаль­ний статус шляхом поповнення лав робочого класу. Це стало можливим завдяки процесу індустріалізації, що відбувався у радянському суспільстві, і змінам соціально-класової струк­тури суспільства. Структурні зміни також можуть провокува­ти масові процеси низхідної мобільності. Наприклад, розвиток комп'ютерних технологій призвів до вивільнення зі сфери зай­нятості великої кількості індивідів, які виконували некваліфі- ковану нефізичну працю (машиністки, клерки тощо).

Обмінна соціальна мобільність — це зміни у соціальних статусах індивідів, що відбулися завдяки розширенню соціаль­них можливостей, розвитку системи соціальної підтримки вразливих верств населення, розширенню доступу до сфери вищої освіти. Так, у період після Другої Світової війни у краї ­нах Західної Європи і Америки були створені системи надання стипендій обдарованій молоді, і доступ до сфери вищої освіти отримали діти — вихідці із сімей нижчого класу.

Щоб підвищити свій соціальний статус, індивіди можуть скористатися так звани­ми каналами соціальної мобільності. Цей термін був також введений у науковий обіг П. Сорокіним.

 Каналами соціальної мобільності називають соціальні інститути, потрапляючи до сфери впливу яких індиві­ди можуть піднятися соціальними сходами. Це схоже на ліфти, які допомагають піднятися на вищі поверхи будинку.

П. Сорокін визначив такі основні канали соціальної мобіль­ності як армія, церква, економічні і політичні організації, інсти­тут освіти і інститут шлюбу та сім'ї.

Армія. Професійний військовий в українському суспіль­стві починає кар'єру лейтенантом, у разі демонстрації ним відповідності посаді і виконання обов'язків за декілька років він отримує звання старшого лейтенанта, потім капітана і т. д., тобто відбувається підвищення його статусу як у межах ар­мії, так і в межах суспільства в цілому. Строкова служба також надає можливості соціальної мобільності індивідам, які вийшли з незаможних прошарків і не мають змоги скористатися інши­ми каналами соціальної мобільності. Авжеж, можливості ар­мії як каналу мобільності принципово відрізняються у мирні і воєнні часи. Зрозуміло, що ситуація війни відкриває більше можливостей для підвищення соціального статусу у межах ар­мії унаслідок загибелі офіцерів, а також вивільнення позицій з причин невідповідності більш суворим вимогам.

Армія як канал соціальної мобільності у сучасному су­спільстві втрачає свою популярність, хоч її роль в історії людс­тва важко переоцінити. Так, П.Сорокін наводить такі дані: «Із 92 римських імператорів 36 досягли цього високого стано­вища, розпочавши з низьких соціальних верств, просуваючись соціальною драбиною саме завдяки службі в армії».

Церква. Даний канал мобільності був вельми популярний в аграрних суспільствах, коли роль соціального інституту релігії була значною. Так, П.Сорокін зазначає, що із 144 рим­ських пап 28 були вихідцями з простого народу, а 28 — вихідці з прошарків, які зараз називають середніми класами. У сучасній Україні цей канал не можна назвати найпопулярнішим, але він працює, молода людина, яка вирішила присвятити себе релігії, може стати у майбутньому настоятелем храму, митрополитом або навіть патріархом.

Економічні організації. П. Сорокін називав їх «організаціями зі створення матеріальних цінностей». У сучасному українсь­кому суспільстві, центральною віссю якого є приватна влас­ність, даний канал відіграє дуже важливу роль. Після виник­нення приватної власності у незалежній Україні дуже багато ініціативних громадян, які стикнулися із закриттям підпри­ємств і опинилися безробітними, вирішили розпочати влас­ну справу. Частіше за все це були «човники», які привозили із-за кордону товари і організовували їх розпродаж у кіосках і на ринках. За роки незалежності деяким з цих перших україн­ських підприємців вдалося підвищити свій соціальний статус, зараз вони стали власниками магазинів, або навіть їх мереж.

Політичні організації. У сучасній Україні важко переоці­нити важливість даного каналу мобільності. Існування понад 100 політичних партій, ідеологічні розбіжності між якими часто важко з'ясувати, якраз і свідчить про те, що кількість ін­дивідів, які бажають підвищити свій соціальний статус завдя­ки інституту політики, досить велика. Крім того, саме високий соціальний статус індивіда у політичній ієрархії в українському суспільстві відкриває безліч можливостей для отримання ви­сокого прибутку (на жаль, часто нелегітимними способами).

Освіта. Роль освіти у сучасному світі невпинно зростає, тому даний канал мобільності є одним із найбільш популяр­них. Велика кількість індивідів намагається отримати вищу ос­віту для того, щоб у майбутньому вибудовувати свою кар'єру, спираючись на власні знання і здібності.

Шлюб і сім'я. В усі часи жили люди, які мріяли про підви­щення свого соціального статусу шляхом укладання шлюбу із більш заможними і високостатусними членами суспільства. Таких людей багато і в сучасному українському суспільстві. Цей канал особливо популярний серед українських дівчат, багато яких концентрують свою увагу на пошуках заможного шлюбного партнера, часом іноземця.

У сучасній Україні окрім класичних каналів мобільності, названих П. Сорокіним, функціонують також інші. До них можна віднести, наприклад, спорт чи мистецтво. Ми маємо ба­гато прикладів того, як людина стає відомим спортсменом, це приносить їй гроші, її запрошують до п'ятірки виборчого спис­ку, вона легко потрапляє до парламенту і, за наявності бажання і здібностей, може розпочати політичну діяльність.

Н.М. Семке