Олена Теліга - "Сучасникам", "Радість", "Пломінний день" читати онлайн, критика, біографія письменника » Народна Освіта


Народна Освіта » Українська література » Олена Теліга - "Сучасникам", "Радість", "Пломінний день" читати онлайн, критика, біографія письменника






Олена Теліга - "Сучасникам", "Радість", "Пломінний день" читати онлайн, критика, біографія письменника

ОЛЕНА ТЕЛІГА

(1907-1942)

 

 

«Там, де треба, — я тверда й сувора»

 

І в павутинні перехресних

барв

Я палко мрію до самого

рання,

Щоб Бог зіслав мені

найбільший дар: 

Гарячу смерть, не зимне 

умирання.

Олена Теліга

 

Серед багатьох тисяч жертв Другої світової війни, що загинули в Києві, є й ім’я талановитої української поетеси Олени Теліги, чиїм життєвим кредо були її слова: «Коли ми, поети, пишемо про відвагу, твердість, шляхетність, посвяту й цими творами запалюємо та шлемо на небезпеку інших, як можемо ми самі цього не робити? Справжня поезія - виплив душі. Як же ж чутимусь я, коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити, коли ж сидітиму в безпечнім запіллі - це буде зрада мене самої!»

Олена Теліга народилась 21 липня 1907 року в Петербурзі. Згодом родина переїхала до Києва, де батько обійняв посаду міністра УНР. Проте Жовтневий переворот і громадянська війна змусили родину перебиратися за кордон. Так, як і родина Олександра Олеся, вони оселилися в Подєбрадах, неподалік від Праги.

Олена Теліга навчалася на історико-філологічному факультеті педагогічного інституту в Празі, саме тоді вона влилася в осередок таких українських діячів, як Олег Ольжич, Є. Маланюк, Ю. Дараган, Н. Лівицька-Холодна. Її ім’я ввійшло в історію «Празької школи».

Поетеса брала активну участь у культурному житті українських емігрантів, цьому присвятила життя і творчість.

Олена Теліга приїхала в окупований фашистами Київ з метою створити тут Спілку письменників, видавала журнал «Літаври», де друкувала твори українських літературних діячів, письменників-емігрантів. Вона активно пропагувала національно-визвольні ідеї, що викликало незадоволення окупаційної фашистської влади.

Олену Телігу, разом з кількома друзями і однодумцями, заарештували в лютому 1942 року. Декілька днів потому й обірвалось її життя...

 

СУЧАСНИКАМ

 

«Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Його роби - спокійний і суворий,

Не плутай душу у горіння тіла,

Сховай свій біль. Зломи раптовий порив».

Але для мене - у святім союзі:

Душа і тіло, щастя з гострим болем.

Мій біль бринить, зате коли сміюся,

то сміх мій рветься джерелом на волю! 

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.

А може, в цьому й є моя сміливість:

Палити серце в хуртовині сніжній, 

Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба, - я тверда й сувора.

О краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

 

РАДІСТЬ

 

 

Ой, не знаю, що то за причина -

Переходжу обережно вулицю,

І весь час до мене радість тулиться,

Як безжурний вітрогон-хлопчина. 

До міського руху ми не звикли,

А хлопчина рветься, як метелиця,

Ніби поле перед нами стелиться, 

Ніби зникли авта й мотоцикли.

І сама я на ногах не встою,

Пролітаю між людьми похмурими, 

Козачка вдаряю попід мурами -

Бо хлопчина не дає спокою!

 

ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ

 

День прозорий мерехтить, мов пломінь,

І душа моя горить сьогодні.

Хочу жити, аж життя не зломить,

Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато,

Та ніхто з них кроку не зупинить,

Якщо кинути в рухливий натовп 

Найгостріше слово - Україна.

І тому росте, росте прокляття!

Всі пориви запального квітня

Неможливо в дійсність перелляти 

На землі байдуже-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь безкраю

І когось на допомогу кликать,

Бо душа моя сьогодні грає

І рушає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у високість

І, мов прапор в сонці, затріпоче,

Хай кружляє, мов невтомний сокіл,

І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих, -

Геній людський чи лише випадок, -

Щоб застиглі і покірні води

Забурлили водоспадом.

І коли закрутить непогода

І мене підхопить, мов піщину,

Хай несуть мене бурхливі води

Від пориву до самого чину!

 

«Тільки тим дана перемога, хто у болі

сміятись зміг!»

 

Олена Теліга не встигла написати багато, життя урвалось на злеті. Але кожна її поезія пронизана вірою в національне і духовне відродження рідного краю. Не випадково у вірші «Пломінний день» найгострішим словом вона називає слово «Україна». З ним рушала її душа на «шляхи великі», «кружляла, мов невтомний сокіл», ішла «крізь січні в теплі квітні».

Лірична героїня поезії «Сучасникам» звертається не лише до своїх сучасників. Вона прагне залишити моральний заповіт нащадкам. Для неї конкретні активні дії набагато важливіші, аніж словесне марнотратство: 

Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Авторка не вимагає повного зречення від звичайного, буденного життя заради боротьби. Лірична героїня скупо, але емоційно розповідає про себе - вона знає і радощі, і ніжність, і страждання. Але коли ворог зазіхає на її Вітчизну, вона повинна відкинути будь-яку слабкість, стати «твердою і суворою». І в жодному разі не схилити перед ворогом своєї гордої голови.

Її поезію порівнювали з творами Лесі Українки, бо так само провідним був мотив безкомпромісної боротьби за волю і щастя рідного краю. Так само глибоко жіночною і високоемоційною була поезія Олени Теліги.

Поетеса була глибоко переконана, що роль української жінки в житті нації - надзвичайно важлива. Вона сама була жінкою-воїном, а тому очікувала, що поряд з нею стануть сучасники, а потім - нащадки. Вона щедра душею і не шкодує за тим, що віддає. Її загартоване у «сніжній хуртовині» серце береже горді, вірні й незрадливі слова.

Лірична героїня поезії «Радість» сповнена оптимізму і неприховано радіє життю. Ця радість нагадує безжурного хлопчину-вітрогона, що не дає спокою героїні. Ця радість нуртує в її душі, і вона переконана - так має бути. Це дуже важливо, коли людина радіє життю, коли ноги самі просяться до танцю, коли душа співає. Олена Теліга була переконана: справжню людину завжди вирізняє любов до життя, до людей, до Вітчизни.

Простенький на перший погляд вірш не обтяжений складними метафорами, невибагливі епітети й порівняння тим більше вияскравлюють одну ключову метафору - «радість як вітрогон-хлопчина».

Патріотична поезія «Пломінний день» належить до громадянської лірики. Мотиви цього твору перегукуються з мотивами поезії Лесі Українки «Contra spem spero». Боротьба, горіння в ім’я високої мети, діяння, а не порожні слова, надія на те, що людське море однодумців завирує водоспадом і разом вони переможуть. Вірш насичений потужним емоційним зарядом, що мимоволі змушує тебе розправити плечі, вдихнути на повні груди, повірити в перемогу.

Лірична героїня Олени Теліги - неординарна особистість, яка усвідомлює своє призначення, свою життєву місію, невідворотність жертви в ім’я боротьби за свободу. Головне для неї - і це підкреслює поетеса в усіх своїх творах - святе почуття обов’язку.

Ідея державності України для Олени Теліги та її однодумців, соратників по боротьбі, була і сенсом життя, і провідною темою поетичної творчості. Вона прагне боротися з байдужістю тих, хто повинен отямитись, почувши «найгостріше» слово - «Україна». Яскрава метафора спрямована саме на те, щоб пробудити отих самих покірних і байдужих: «застиглі і покірні води», бо сама для себе вирішила жити і боротись, аж доки «життя не зломить». Вона усвідомлює, що «вирушає на шляхи великі» - і це єдино можливий для неї шлях.

Піднесена риторика поезії, яскраві образи-метафори, влучні порівняння надають творові маршового характеру. Разом з тим довірлива інтонація звертання до читача, намагання поетеси поділитися з ним найсокровенні-шими думками, переживаннями робить цей твір абсолютно унікальним, неповторним.

Творчість Олени Теліги поверталась в Україну довго, лише в 90-х роках XX століття читацька громадськість дізналась про її творчий та життєвий шлях. І тепер ви також отримали нагоду ознайомитися з її поезіями, які вчать любити свою землю, свій народ, вірити в себе і боротися за свої ідеали.

 

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

 

Повторюємо

1. Розкажіть про життєвий шлях Олени Теліги.

2. Вивчіть напам’ять один з віршів поетеси.

3. Назвіть прочитані поезії Олени Теліги. До кого вона звертається у своїх творах?

4. Як поєдналися долі Олега Ольжича та Олени Теліги?

 

Міркуємо

1. Поміркуйте, чи відповідають назви поезій Олени Теліги їх змістові. Доведіть свою думку за допомогою цитування.

2. Назвіть найяскравіші образи із прочитаних вами творів Олени Теліги та Олега Ольжича. Чим саме вони вам сподобались?

3. Як ви розумієте вислів Олени Теліги «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!»?

 

Аналізуємо

1. Чи мають щось спільне, відмінне епітети та метафори в поезіях Олега Ольжича та Олени Теліги? Порівняйте.

2. Проаналізуйте будь-яку поезію Олени Теліги за вибором. Визначте провідну тему, ідею, ключові образи поезії.

3. Назвіть провідні мотиви лірики Олени Теліги.

 

Дискутуємо

1. Підготуйте реферат на тему «Діяльність Олени Теліги в окупованому фашистами Києві».

2. Як життєві принципи Олега Ольжича та Олени Теліги позначилися на їхній творчості?

3. Чи актуально, злободенно звучать поезії представників «Празької школи» нині?

 

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

У світовій історії чимало прикладів героїчних вчинків письменників, які боролися за свободу та незалежність своїх держав. Це Шандор Петефі з Угорщини, Януш Корчак з Польщі, Федеріко Ґарсіа Лорка з Іспанії, Юліус Фучік з Чехії, татарський поет Муса Джаліль. Користуючись різними джерелами інформації, зокрема Інтернетом, підготуйте коротке повідомлення про одного з них (за вибором).

Поміркуйте над тим, що об’єднує всіх цих митців, які говорили різними мовами, швидше за все ніколи не знали про існування один одного, але залишились у пам’яті нащадків як захисники Вітчизни.

 

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Віднайдіть спільне й відмінне у прочитаних творах Василя Си-моненка, Олега Ольжича та Олени Теліги за планом:

1) тематика;

2) ідейний зміст;

3) використання яскравих художніх засобів;

4) особливості сприйняття.

 

ЛІТЕРАТУРНА П’ЯТИХВИЛИНКА

Уважно прочитайте висловлювання відомих людей про поезію Олени Теліги та Олега Ольжича.

1. «Вона була якимсь протестом проти сірості, проти безбарвності і нудоти життя. Вона була людиною, яка прагнула радості, хотіла барвистості і повноти, радості, недоступної для плебея» (Євген Маланюк).

2. «В поезії Олега Ольжича звучали голоси різних епох, що їх сліди він відчитував як археолог. Мучили його найбільше голоси нашої історії, де войовників не бракувало, зате бракувало будівничих держави» (Євген Сверстюк).

Спробуйте сформулювати одним реченням свою думку про творчість Олега Ольжича та Олени Теліги. Хто знає, може й ваші слова колись цитуватимуть допитливі школярі!

 

Це матеріал підручника Українська література 7 клас Міщенко

 

Автор: asia2016 от 21-02-2017, 19:14, посмотрело: 2633