Європейське суспільство і держави в Х-ХУ ст. Народи і країни Скандинавії

Пригадайте, кого слов’яни називали варягами.

1. «Людина Півночі». До сьогодні нас приваблюють яскраві образи середньовічних мешканців півночі Європи - Скандинавського півострову. Піднявши вітрила своїх кораблів, ці сильні похмурі люди долали цілі моря, відкриваючи нові країни й континенти. На сучасників вони своєю хоробрістю та безжальністю в бою наводили такий жах, що ті вірили, буцімто ці воїни наділені чаклунською силою і зброя проти них безсильна.

Умови життя на півночі Європи були нелегкими. Скандинавія відрізняється суворим кліматом, у її ландшафті переважають скелясті гори й ліси. Придатної для обробки землі тут мало, навіть в урожайні роки припасів на довгу зиму не вистачало. Скандинави рано почали використовувати щедрий дар природи - море, яке й годувало, і відкривало швидкий шлях до інших країн. Предки нинішніх датчан, шведів та норвежців успішно плавали як у відкритому морі, так і вздовж своїх берегів, порізаних звивистими затоками - фіордами.

Скандинави були також вправними суднобудівниками. Вони створили найдосконаліший на той час корабель - довгий і вузький дракар, здатний уміщувати 50-60 осіб. Корму й ніс робили однаково загостреної форми. Це давало змогу не розвертати судно, а просто переставляти весла і пливти в зворотному напрямку.

За тиждень дракар міг перетнути Північне море, а за місяць - досягти берегів Італії! Кораблям давали імена («Довгий змій», «Пожирач вітру») і ставилися до них, як до свого житла. Компаса скандинави не знали, але вміли тримати правильний курс за сонцем, місяцем, зірками, польотом птахів, рухом косяків риби.

Кам’янисті землі Швеції і Норвегії не могли прогодувати населення, що зростало. Дедалі більше чоловіків поривали зі звичним способом життя й ставали вікінгами - сміливцями, які на свій страх і ризик вирушали в морські походи на пошуки слави та здобичі. У Західній Європі їх називали норманами - північними людьми, а на Русі -варягами. Повісивши щити вздовж корабельних бортів, вікінги сідали за весла, щоб невдовзі безжальними грабіжниками увірватися до чужих володінь. Період з кінця VIII до середини XI ст. у Північній Європі відомий під назвою «доба вікінгів». Пов’язані з ним події історики вважають відгомоном або останньою хвилею Великого переселення народів.

2. Походи вікінгів. У 793 р. вікінги напали на англійське узбережжя, де пограбували і спалили монастир. Так на Європу обрушилася навала лютих скандинавських розбійників, які впродовж трьох століть несли із собою смерть, розруху і поневолення. По всій Європі лунала молитва: «Боже, врятуй нас від шаленства норманів!». Здебільшого набіги відбувалися влітку. Флотилії з десятків і сотень дракарів спустошували узбережжя, а потім під покровом ночі або туману входили в гирла рік і проникали в глиб країни. Висадившись на берег, вікінги

грабували і знищували все на своєму шляху. Діяли швидко і, перш ніж до нещасних жертв встигала прийти допомога, опинялися зі своєю здобиччю в морі.

Спочатку з награбованим добром нормани поверталися зимувати додому. Згодом характер набігів змінився. Вікінги почали захоплювати чужі прибережні райони і будувати там свої укріплені поселення. Поступово вони прибрали до рук значну частину Ірландії та Англії і вже звідти здійснювали регулярні набіги на територію Німеччини, Франції, Італії та Іспанії.

Щоб відкупитися від норманів, по всій Західній Європі збирали «датські гроші». Вікінги їх охоче приймали, але продовжували захоплювати дедалі нові й нові території. На завойованих землях Північної Англії вони створили Денло - область датського права, де скандинавські переселенці жили за своїми звичаями. На початку X ст. під тиском норманів французький король віддав їм значну частину своїх володінь на півночі країни. Там виникло герцогство Нормандія. Його скандинавське населення перейшло в християнство, перейняло місцеві звичаї та мову. Згодом нащадки цих вікінгів - нормандці - відібрали у візантійців Південну Італію, а в арабів -острів Сицилія і заснували Сицилійське королівство. Пізніше воно перетворилося на могутню державу - Королівство Обох Сицилій.

Збереглась розповідь про облогу італійського міста Луна вікінгом Халстейном. Після того як городяни відбили всі атаки норманів, Халстейн вирішив діяти хитрістю. Він удав нібито помирає і попросив місцевого священика здійснити над ним обряд хрещення. Після цього охоронцям Халстейна дозволили віднести труну з ним на кладовище. Потрапивши всередину міських мурів, підступний вікінг миттєво «ожив» і разом зі своїми людьми пограбував місто.

Вікінгів повсюди високо цінували за бойові якості. їх охоче наймали на службу руські князі й візантійські імператори. Європейські правителі користувалися послугами скандинавських найманців, щоб відбивати набіги їхніх же співвітчизників.

Вікінги не тільки грабували та завойовували. Вони також займалися торгівлею і здійснювали мирну колонізацію. Норвежці відкрили і заселили острів Ісландія, давши йому назву «Країна льоду».

У X ст. ісландець Ейрік на прізвисько Рудий знайшов «Зелену землю» - Гренландію. Його син Лейв Щасливий близько 1000 р. досяг узбережжя Північної Америки і назвав її Вінланд - «Країна винограду». Він на 500 років випередив Колумба, але з невідомих причин поселення вікінгів в Америці проіснували недовго.

У самій Скандинавії дбайливо зберігали розповіді про країну Вінланд, інші ж європейці про існування далекої землі так і не дізналися. Вікінги плавали не лише на Захід, а й на Схід. По ріках Давньої Русі вони проторували знаменитий шлях «із варяг у греки».

У XI ст. нормани дедалі частіше наштовхуються на серйозну відсіч. Європейські правителі створюють добре озброєні армії, укріплюють міста, будують замки. Це дає їм змогу належним чином охороняти свої землі. Набіги вікінгів поступово вщухають. У 1263 р. шотландці відбили останнє вторгнення норвежців.

XIII ст. Ісландський письменник Сноррі Стурлуссон про норвезьких вікінгів

Кнут Могутній зібрався в похід. Він мав численне військо й величезні кораблі. Його особистий бойовий корабель, із визолоченою головою дракона на носі, вміщав шістдесят лав для гребців. У Хокона був інший корабель із сорока лавами для гребців і також із визолоченою головою дракона. Обидва кораблі мали вітрила в червону, синю і зелену смужки...

Бій ішов на носах кораблів, і лише ті, хто стояв там, могли рубатися мечами. Ті, хто знаходився за ними в середній частині корабля, билися списами. Ті, хто стояв ще далі, метали дротики або каміння. А ті, хто стояв за щоглою, стріляли з луків...

Наступної весни вони спорудили кораблі і влітку відпливли до Гардариків (Київської Русі). Конунг Яріцлейв (Ярослав) добре прийняв Харальда Суворого з його людьми. Харальд став ватажком людей конунга, які охороняли країну. Харальд залишався в Гардариках декілька зим і ходив у походи Східним шляхом. А потім з великою дружиною він вирушив у похід до Країни греків (Візантії). У той час Країною греків правила імператриця Зоя. І коли Харальд прибув до Міклагарда (Константинополя), він вступив до неї на службу.

Як можна оцінити відносини між руськими князями, візантійськими імператорами і норманами?

3. Держава і влада. Основну частину скандинавського населення становили вільні люди - бонди. Це були землероби, скотарі, мисливці та рибалки, які мали власне господарство та жили на відокремлених хуторах або в невеличких селах. Усю землю від батька успадковував старший син, а в молодших не залишалося іншого вибору, ніж приєднатися до войовничих вікінгів і шукати щастя в далеких походах. Раз на два-три роки відбувалися загальні збори всіх дорослих вільних чоловіків. Учасники зборів просто неба судили, укладали угоди, залагоджували суперечки.

У добу вікінгів у Данії, Норвегії та Швеції утворилися держави. Об’єднуючи Скандинавські країни, королі добре розуміли, якою важливою для зміцнення їхньої влади є підтримка церкви. Тому всі вони запроваджували християнство. Але християнізація наштовхувалася на стійкий опір народу, який пов’язував захист своєї незалежності зі збереженням язичництва. Зазвичай виступи проти посилення королівської влади й боротьба проти знищення язичництва зливалися в єдиний потік.

XIII ст. Ісландський письменник Сноррі Стурлуссон про прийняття християнства

Після відкриття тінгу говорив конунг Хокон. Він почав з прохання, щоб увесь народ прийняв християнство й увірував в одного Бога - Христа, сина Марії.

Вони повинні відмовитися від усяких жертвоприношень і зректися язичницьких богів. Тільки-но конунг оголосив це перед народом, піднявся сильний гомін.

Асб’єрн підвівся, щоб відповісти на промову конунга. «Конунг Хокон, ми, бонди, розмірковували, насправді ми отримали волю, чи ти знову хочеш поневолити нас, коли висуваєш таку дивну вимогу - зректися віри, якої дотримувалися наші батьки і пращури, і ця віра досі нам допомагала. Усі ми підемо за тобою і вважатимемо конунгом доти, доки ти, конунг, вимагатимеш від нас лише те, що ми можемо тобі дати. Якщо ж ти схочеш здійснити свій намір, не рахуючись ні з чим, і застосуєш проти нас силу та примус, тоді всі ми, бонди, як це вже вирішено між нами, зречемося тебе й оберемо собі іншого вождя, який так правитиме нами, що ми зможемо вільно сповідувати ту віру, яку хочемо».

Як відбувалася християнізація скандинавських народів?

Після завершення доби вікінгів населення Північної Європи помітно зросло. Його основними заняттями були скотарство, землеробство, наземне й морське мисливство, рибальство, видобуток копалин - залізних руд і міді. Із припиненням загарбницьких набігів знать втратила головне джерело своїх прибутків і почала активно прибирати до рук землю. Частина вільних селян перетворилася на залежних і сплачувала за користування землею продуктовий оброк. Ті, кому вдалося зберегти власність на землю, вносили податки на користь держави.

Роль лідера серед Скандинавських країн належала Данії - країні, де проживало найчисленніше населення і було найбільше придатних для

обробітку земель. Особливе значення мало те, що Данія володіла протоками, які з’єднували Атлантику, Північне та Балтійське моря. Це надавало їй важливих переваг у торговельно-економічному й політичному житті Європи.

У XII ст. Данія вже мала рицарське військо й розпочала завоювання на Балтиці. Хрестові походи проти слов’ян Помор’я завершилися їхнім підкоренням і насильницькою християнізацією. Швеція тоді ж приєднала частину Фінляндії, а потім спробувала захопити руські землі, але зазнала поразки в Невській битві 1240 р. У XIV ст. Данія вела запеклі війни з Ганзою за панування на Балтиці, однак програла їх. Позиції німців у Данії надзвичайно посилилися.

Перед такою загрозою Данія, Швеція і Норвегія вирішили об’єднатися. У 1397 р. у шведському місті Кальмар три держави уклали Кальмарську унію (об’єднання). Відтепер на чолі їх стояв один король, але в кожній з країн продовжували діяти свої закони. Фактично унія не зрівняла всі три держави. Керівну роль у ній відігравала економічно найрозвиненіша Данія. Вона ж мала з унії і найбільший зиск, оскільки управління величезною державою опинилося в руках датської королеви Марґрети. Згодом Швеція і Норвегія відкрито стали на шлях здобуття самостійності та зрештою вибороли свою незалежність.

4. Духовне життя скандинавів. Скандинави довше, ніж інші народи Європи, залишалися язичниками. Вікінги вважали війну єдиною гідною справою.

Тому найшанованішими в них стали боги-воїни Одін та його син-громовержець Тор.

Одін був верховним правителем богів і повелителем людей. Він мав усього одне око, бо друге пожертвував заради набуття мудрості та знань. Одін їздив на чудовому восьминогому коні, а на плечах у нього сиділи два ворони на ім’я Думка і Пам’ять. Щодня ці птахи облітали цілий світ і сповіщали Одіна про все, що бачили. Не менш слухняними були й божественні діви-воїтельки валькірії. За наказом Одіна вони кружляли в повітрі над полем битви і спрямовували її хід: дарували воїнам перемогу або прирікали їх на смерть. Після битви валькірії відбирали серед загиблих найхоробріших і відносили їхні душі у Вальхаллу - розкішний палац Одіна. Туди могли потрапити лише доблесні воїни. Віра в це і прагнення опинитися у Вальхаллі виховували в скандинавів непохитність і безстрашність навіть перед лицем смерті. Дружина Одіна, богиня Фріґґ, славилася своєю добротою і красою. Вона піклувалася про здоров’я і добробут усіх людей, особливо дітей.

Поряд з добрими існували також злі боги і чудовиська. Насамперед це була богиня смерті Хель і потворні тролі, які стерегли багатства підземних надр.

У скандинавів існувала легенда, що з підземного царства Одін приніс особливі знаки - руни. Вони заклали основу писемності скандинавів і мали кутасту форму, що давало змогу легко вирізати або висікати їх на камені, кістці, металі чи дереві. Алфавіт налічував усього 16 рун. Це ускладнювало написання слів і не давало змоги передавати всі звуки мови.

Своїм богам скандинави вклонялися просто неба: у гаях, серед дерев, на узгір’ях або біля струмків. Такі місця вважалися священними. Будували також святилища, однак після поширення християнства вони були повністю зруйновані. Нова віра прийшла на зміну язичництву наприкінці доби вікінгів. Навернення народів Скандинавії в християнство тривало майже два століття і здебільшого здійснювалося зусиллями місіонерів. Вони сподівалися, що перехід вікінгів у християнство покладе кінець їхнім набігам. Християнізація далеко не завжди відбувалася

мирно. Таємно скандинави продовжували поклонятися своїм давнім богам. Досить довго нова й стара релігії існували поряд. З поширенням християнства латинський алфавіт витіснив і скандинавські руни.

Вікінги любили оповідати довгі захоплюючі історії про легендарні походи і битви. Героїчні пісні отримали назву саги. Спершу саги передавали з покоління в покоління усно, потім їх почали записувати ісландські християнські ченці. Найвизначнішим твором, який у прозовій та віршованій формах містить безліч старовинних саг, є чудовий скандинавський епос «Едда».

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Що спонукало вікінгів до грабіжницьких набігів і на які країни вони нападали? Чим пояснювалися успіхи норманів?

2. Чи можна вважати норманів лише завойовниками?

3. Які держави створили в Європі нормани? Чому після переселення до Нормандії вони перейняли місцеву мову і звичаї? У чому полягає відмінність між назвами «нормани» і «нормандці»?

4. Чи стала Кальмарська унія союзом рівноправних держав?

5. Якими були уявлення скандинавів-язичників про потойбічний світ?

БЛІЦТУРНІР

1. Що таке руни?

2. Де знаходилась область Денло?

3. Який острів назвали «Країною льоду»?

4. Хто і коли відкрив «Країну винограду» - Вінланд?

5. Як нормани називали шлях до Київської Русі?

6. Хто такі бонди?

7. Між якими країнами було підписано Кальмарську унію?

8. Хто такі Тор, Одін, Фріґґ?

9. У якому році відбулася Невська битва?

10. Що таке «Едда»?

11. Назвіть моря, якими плавали кораблі вікінгів.

Запам’ятайте дати 1397 - Кальмарська унія

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Подаляк, Лукач, Ладиченко