Чехія

1. Перші держави західних слов'ян

Слов’яни здавна жили на території Європи. їх пра-батьківщиною, на думку багатьох учених, були землі між річками Віслою і Дніпром на сході Європи. Під час Великого переселення народів слов'яни були однією з груп варварських племен. Поступово сформувалися три групи слов'янських племен - західні, південні та східні слов'яни. До західних слов'ян вчені відносять польські, чеські, словацькі, моравські та інші племена.

Для вирішення найважливіших питань повсякденного життя слов'яни скликали народні збори. Проте у V-VII ст. владу зосередили у своїх руках військові вожді -князі. Згодом цю владу князі почали передавати у спадок.

Загроза завоювання іншими народами змушувала слов'ян об'єднуватися у союзи. Перед загрозою завоювання кочівниками-аварами, що прийшли з Азії, було утворено перший незалежний союз західнослов'янських племен, який увійшов у історію як держава Само. Цей союз дістав назву за ім'ям князя Само (623-658), який став на чолі держави.

До складу князівства увійшли племена чехів, Моравіє, словаків, лужицьких сербів та південнослов'янські племена словенців і хорватів. Цій державі вдалося не лише захистити себе від аварів, а й завдати поразки франкам. Згодом союз розпався, і в VIII ст. на його теренах утворилися незалежні держави.

У першій половині IX ст. на території західних слов'ян виникла Великоморавська держава. Моравський князь об'єднав під своєю владою землі моравів, чехів, словаків, лужицьких сербів, а його наступники -хорватів і словенців між річками Лабою та Дунаєм.

Коли на княжий стіл зійшов Ростислав (846-870), держава значно зросла й зміцні-

ла. Було створено самостійну церковну організацію, а більшість жителів держави прийняли християнство за візантійським обрядом.

Період розквіту держави припав на другу половину IX ст., коли вона змогла протистояти франкам. Але, як і у багатьох середньовічних країнах, у князівстві розпочалася виснажлива боротьба за владу. Внаслідок цієї боротьби Велика Моравія розпалася на уділи. На заході її виникли самостійні чеські князівства. На сході - словацькі землі, які на початку X ст. були захоплені кочівниками-угорцями. Великоморавська держава припинила існування.

Авари - кочовий народ. Прийшов на терени Європи з Центральної Азії. Авари підкорили слов’янські племена, які жили у середній течії річки Дунаю і на берегах річки Тиси, й намагалися захопити землі західних слов’ян.

2. Чеське королівство

Після розпаду Великоморавської держави виникло два чеських князівства - одне під владою князів роду Пржемисловичів із центром у Празі, друге - під владою князів з роду Славніків із центром у Лібіці. Протягом X ст. точилася боротьба за владу?, яка закінчилася перемогою Пржемисловичів.

За правління Вацлава І (921-935) князівство зазнало нападу? східно-франкських (німецьких) військ і сплачувало данину завойовникам. Князь запроваджував у своїх землях католицизм. Церкві було надано великі земельні володіння і на її користь встановлено виплату? десятини та інших податків. Це спричинило повстання. Народними виступами скористався брат Вацлава, за наказом якого князя було вбито. Згодом церква проголосила Вацлава святим і покровителем Чехії.

Чехію було остаточно об’єднано лише наприкінці X ст. Фактично вона стала самостійною державою, хоча формально й визнавала владу Німеччини. У 1085 р. німецький імператор надав чеському князю королівський титул, і Чехія стала королівством у складі Священної Римської імперії.

Таз часом влада імператора ослабла, і чеські королі поводили себе як самостійні володарі у внутрішніх справах держави. Короля Чехії обирав сейм, який скликали з представників чеських феодалів.

Найбільше зробив для зміцнення держави імператор Карл IV (1346-1378), який одночасно був чеським королем (під іменем Карел І). Він переніс столицю імперії до Праги. До сьогодні окрасою міста є Карлів міст, замок Карлштейн та інші пам’ятки. Король сприяв розвитку торгівлі та ремесла. У 1348 р. він заснував у Празі один із найстаріших університетів Європи - Карлів університет.

Панівною верствою Чехії були феодали, серед яких багатством і могутністю вирізнялися церковні ієрархи, підтримувані папою. До світських феодалів належали магнати й шляхта (рицарі). Шляхта господарювала у своїх невеликих володіннях, маючи досить скромні доходи.

Селяни поділялися на залежних седляків і халупників (які мали тільки хати й невеликі садиби). Залежні селяни лише утримували свої наділи й мусили відробляти панщину, сплачувати натуральний і грошовий оброки, різні податки й не мали права залишити землі феодала Фактично влада землевласника над селянином була необмеженою. Тривалий час (до XIV ст.) у Чехії також залишались вільні селяни - дідичі.

Заможний патриціат чеських міст переважно складався з німців. Вони тримали у своїх руках усе управління та суд.

Менший вплив на життя міст мали ремісники й торговці (бюргерство), об’єднані в цехи.

Особливу роль у розвитку Чехії відіграла німецька колонізація. Чеські королі запрошували на службу німецьких феодалів та надавали їм великі наділи. Феодали, у свою чергу, запрошували до своїх володінь німецьких ремісників і селян, а місцевих селян усіляко визискували.

Німецька колонізація сприяла розвитку господарства, але основним наслідком її стало те, що чехи перестали бути господарями у власній країні. До того ж німецькі ремісники й купці мали привілеї, на відміну від чеських.

Чеська знать розмовляла німецькою мовою та намагалась у всьому наслідувати німців у побуті. Простолюд зберігав народні традиції та говорив чеською.

У середині XIV ст. Чеське королівство стало однією з найбільш економічно розвинутих країн Європи. Окрім сільського господарства стрімко розвивалася гірнича справа, сукняне ремесло тощо. Міста перетворилися на міжнародні торгові та ремісничі центри. Чеські феодали, намагаючись отримати якнайбільше прибутків зі своїх селян-седля-

ків, змушували їх сплачувати непомірні оброки. Чеські міста на початку XV ст. наповнилися безземельними селянами.

Чеські ремісники й торговці не витримували конкуренції з німецькими, які захопили владу в містах і мали привілеї.

3. Ян Гус і гуситські війни

На зламі ХІУ-ХУ ст. у Чехії вкрай загострилися відносини між усіма верствами суспільства Селяни прагнули позбутися експлуатації феодалів; бюргерство - звільнитися з-під влади німецького патриціату; міська біднота намагалась поліпшити своє злиденне становище; шляхта боролася з магнатами за землю, привілеї та влад)?.

Водночас у чеському суспільстві зростало бажання реформувати католицьку церкву.

Невдоволення в усіх прошарках суспільства набуло форми боротьби за повернення церкві її духовного призначення, проти властолюбства та користолюбства духовенства, церковного землеволодіння. З критикою політики Католицької церкви вже в другій половині XIV ст. виступило чеське духовенство.

У Празі у Віфлеємській каплиці, де читали проповіді лише чеською мовою, викривали зловживання католицької церкви. У Празькому університеті поширювалися ідеї про нагальність реформування католицької церкви.

Король Чехії з політичних міркувань підтримував прихильників змін. Він підписав декрет, згідно з яким німців в університеті було позбавлено їхніх привілеїв.

Серед прихильників змін у церкві був і магістр Празького університету Ян Гус. Він вважав, що люди мають повернутися до життя, яке заповідав Христос, у суспільстві не повинно бути несправедливості, експлуатації, людям слід жити за законами моралі. Ян Гус доводив, що папа римський не може бути «намісником

Бога на землі», а існування очолюваної ним церковної ієрархії безпідставне.

Потрібно створити чеську церкву, вважав проповідник, підпорядковану лише королю. Більшість чеського населення підтримало Яна Гуса

Папа римський видав буллу, в якій прокляв Гуса У 1414 р. Яна Гуса запросили на церковний собор у Констанці. Його позбавили можливості вести дискусію і запропонували зректися свого вчення або вмерти. Коли він відмовився зректися, німецький імператор наказав судити Яна Гуса як єретика 6 липня 1415 р. його було спалено на вогнищі.

Звістка про мученицьку смерть Яна Гуса викликала в Чехії заворушення: люди захоплювали церковні землі, виганяли з храмів католицьких священиків. Прибічники Яна Гуса, яких почали називати гуситами, ЗО липня 1419 р. захопили Празьку ратушу.

З повстання пражан почалися гуситські війни (1419-1471). З червня 1419 р. найбільш рішуче налаштовані повстанці почали збиратися на пагорбі Табор у центрі Чехії. Вони чекали надруге пришестя Христа, який мав звільнити їх від земних страждань. Тут гусити побудували

Про початок повстання гуситів у Празі З тогочасної хроніки

...У неділю, ЗО липня, Ян, колишній чернець Цистерціанського ордена, виголошував проповідь у одному з празьких храмів і цією проповіддю підбурив народ, який його слухав, до виступу проти міських радників і їх ревних прибічників... По закінченні... проповіді Ян влаштував процесію до церкви св. Стефана, що в Новому Місті Праги... натовп взяв у облогу ратушу Нового Міста, вибив двері, піднявся нагору в ратушу і викинув з вікон на землю бургомістра Ніколая Подвінського з трьома радниками, суддею, також на ім’я Ніколай, і декількох городян, причому декого з викинутих спочатку розсікали мечами і вражали списами...

1. Чому початок гуситського повстання був таким жорстоким?

2. Порівняйте текст документа і текст параграфа. Чи однаково в них описуються події? Які ви виявили невідповідності? Чи випадковою була помилка хроніста? Відповідь обгрунтуйте.

фортецю. Згодом їх почали називати таборитами (це були найбідніші ремісники й селяни, збідніле рицарство).

У Таборі виникло «товариство братів і сестер». На вулицях стояли діжки, куди всі, хто приходив до центру гуситів, складали своє майно для спільного користування. Серед таборитів були народні проповідники, які закликали скасувати всі феодальні побори, оброки й панщину. їхні заклики знаходили відгук серед повсталих. Таборити вважали всіх людей рівними і виступали за ліквідацію станових привілеїв. Вождями таборитів стали Ян Жижка та Прокоп Великий.

Поміркована частина гуситів (чехи-феодали, заможні городяни) після смерті чеського короля у серпні 1419 р. підготувала вимоги до імператора Си-гізмунда, який претендував на чеський трон. Вони погоджувалися визнати його чеським монархом, якщо він гарантуватиме їм причастя мирян вином і хлібом, що раніше було привілеєм священиків (за це поміркованих гуситів почали називати чашниками); свободу? богослужіння чеською мовою; розподіл церковного майна; визнання нової влади в Празі.

Папа римський Мартин V благословив хрестовий похід проти гуситів. Численне військо, переважно з німецьких феодалів, на чолі з Сигізму?ндом підступило до Праги. На горі Вітков 14 липня 1420 р. сталася вирішальна битва, у якій військо під проводом Яна Жижки завдало поразки хрестоносцям. Наступні кілька походів хрестоносців також були невдалими для них.

Сигізмунд вирішив піти на деякі поступки чашникам. Це посилило незгоду в середовищі повсталих. Між поміркованими чашниками, які готові були припинити боротьбу (адже вимоги були фактично задоволені), і радикально налаштованими таборитами почалися суперечки.

Перемоги над прибічниками католицизму й хрестоносцями дали змогу? гуситському війську? перейти в 1428-1433 рр. до наступальних дій. У цей період окремі гусит-

ські загони здійснили походи до сусідніх країн. Під час воєнних експедицій гусити активно поширювали свої ідеї, але нерідко грабували місцеве населення.

У 1434 р. поблизу містечка Ліпани неподалік Праги таборити зазнали поразки. Але ще кілька років окремі загони таборитів продовжували боротьбу. У 1436 р. чашники визнали королем Чехії Сигізмунда.

Гуситські війни мали велике значення в історії Чехії. Вони поклали край засиллю німців у країні та зробили її незалежною від Німеччини майже на сто років. Рух за визволення сприяв розвиткові чеської культури. Саме Ян Гус уклав чеську граматику. Його твори, писані чеською, стали основою сучасної чеської літературної мови. Чеська церква оновилася: втратила частину майна, зменшилися зловживання церковників. Проте гуситам так і не вдалося повністю досягти своєї мети.

З військової інструкції Яна Жижки

У поході ніхто не повинен відокремлюватися від свого загону, випереджати його і залишатися позаду. Якщо ж хтось інакше вчинить або зробить без наказу старших, того буде страчено, хто б він не був. Ніхто не сміє палити будинки, які трапляються на шляху, ніхто не сміє грабувати. Порушникові - смертна кара. Якщо буде захоплено військову здобич, вона має бути знесена в одну купу і віддана у розпорядження старших. За крадіжку - смертна кара... Ми не хочемо терпіти у своєму середовищі невірних, неслухняних, брехунів, злодіїв, азартних гравців, мародерів, грабіжників...

1. Чому, на вашу думку, Ян Жижка у своїй інструкції проголошує такі суворі покарання?

2. Чи мала підстави така жорстокість? Обґрунтуйте свою думку.

Позначте на контурній карті:

1. Території держави Само, Вели комора вської держави та племен, що увійшли до неї.

2. Територію Чеського королівства.

1. Чому племена слов’ян з часом розділилися на три гілки?

2. Назвіть основні ідеї гуситського руху.

3. У чому, на вашу думку, полягало значення гуситських війн?

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Бонь, Іванюк