Хрестові походи » Народна Освіта


Народна Освіта » Всесвітня Історія » Хрестові походи






Хрестові походи

 

 

Ще з II ст. християни здійснювали паломництва у Святу землю - в Палестину, т батьківщину Ісуса Христа. Коли Підкорена арабами, а згодом - турками -сельджуками, церква оголосила хрестові походи за звільнення Гроба Господнього й Святої землі та повернення їх християнам. Хрестові походи збирали десятки тисяч людей. За участь у походах церква обіцяла спасіння душі й Царство Небесне. Величезна кількість молодших синів феодалів, які не отримали спадщини, сподівалися знайти багатство й нові володіння на Святій Землі. Цього хотіли й світські володарі. Безземельні, знедолені селяни, які жебракували й голодували, плекали надію вирватися зі злиднів. Для багатьох авантюристів з’явився шанс знайти «рай на землі». Та головною була віра в те, що участь у поході принесе

вічне спасіння душі. Загалом хрестові походи тривали з перервами майже 200 років - з 1095 р. по 1270 р.

1. Похід бідноти (1095-1096)

Рішення про початок хрестового походу було прийняте на церковному соборі, який відбувся в місті Клермоні в 1095 р. Після його завершення папа римський Урбан II звернувся до городян із промовою, в якій закликав звільнити Гроб Господній від сарацинів (так називали арабів-мусульман), які саме в той час захопили Єрусалим.

Папа пообіцяв тим, хто візьме участь у поході, прощення гріхів, а загиблим - рай. На час походу було обіцяно захист майна, а також відтермінування боргів, багатство й радість. Промова була такою запальною, що всі, хто перебував на площі, - єпископи, рицарі, барони, простолюд - готові були вирушати негайно. Охочі йти в похід нашивали на одяг червоні хрести - символ перемоги. Тому їх назвали хрестоносцями, а походи дістали назву хрестових. Першими хрестоносцями були переважно найбідніші жителі великих міст і маленьких селищ.

Шляхи переповнилися людьми, які прямували на збірні пункти, а звідти до Константинополя - столиці Візантійської імперії. У похід, за різними джерелами, вирушило від 50 до 300 тис. осіб. Керівником походу на вимогу натовпу став чернець Петро Пустельник. Перші лави повів до Візантії збіднілий рицар Вальтер Голяк.

Із промови папи римського Урбана II

Народе франків!.. До вас звертаю я свою промову, до вас линуть слова моїх умовлянь. Від Єрусалима і з міста Константинополя до нас надійшла важлива грамота, і раніше доходило до нашого слуху, що народ перського царства, народ проклятий, чужоземний, далекий від Бога, виродки, серце й розум яких не вірить у Господа, напав на землі тих християн, спустошив їх мечами, грабунками й вогнем, а жителів відвів до себе в полон або умертвив... церкви Божі або зруйнував дощенту, або навернув на своє богослужіння... Вас надихають і кличуть до подвигів велич та слава короля Карла Великого... Особливо ж вас повинна надихати свята Гробниця Спасителя й Господа нашого. Вирушайте в дорогу до Святого Гробу; відберіть ту землю в нечестивого народу й підкоріть собі. Земля та... тече медом і молоком. Єрусалим - родюча перлина землі, другий рай...

Як папа римський обґрунтував необхідність хрестових походів?

Два місяці хрестоносці йшли шляхами Угорщини та Болгарії. Напівголодні, абияк озброєні, вони зрештою дісталися Константинополя. Хрестоносців було так багато, що константинопольці не могли їх прогодувати. І тоді «воїнство хрестове» почало грабувати й палити будинки, палаци й церкви, вбивати людей. Візантійському імператорові Алексію ї Ком-ніну (1081-1118) насилу вдалося вмовити хрестоносців нарешті переправитися в Азію.

 

Готфрід (Годфруа) Буль-йонський народився в 1061 р. У 15 років володів великим герцогством. Сильний, міцної статури, русявий та блакитноокий, він був взірцем рицаря. Щиро побожний, він став на чолі тих, хто відгукнів-ся на заклик папи римського Урбана II. Готфрід Бульйон-ський продав Верденське герцогство й зібрав 90 тис. війська.

 

У 1096 р. в битві під Нікеєю військо Петра Пустельника було розбите турками-сельджуками. Вижили лише сам Петро та його найближче оточення, а також ті, хто потрапив у полон і прийняв іслам. Хрестовий похід бідноти закінчився.

2. Хрестовий похід рицарів

Услід за біднотою вирушили рицарі. Вони були організовані, більш дисципліновані та досвідчені у військовій справі. Очолювали загони хрестоносців старший син англійського короля Вільгельма Завойовника Роберт Нормандський, брат французького короля Філіппа І граф Гуго та інші знатні феодали. У 1097 р. армії хрестоносців узяли в облогу? місто Нікею. Через сім тижнів, коли захисники фортеці вже готові були скласти зброю, до міста прибув посол від візантійського імператора з пропозицією визнати зверхність Візантії.

Рицарі дуже здивувалися, коли побачили над мурами Нікеї прапор візантійського імператора Більше фортеця не вважалася сарацинською, а отже, хрестоносці змушені були відступити і йти далі.

21 жовтня 1097 р. загін на чолі з Готфрідом Бульйонським оточив місто Антіохію. Після семи місяців облоги рицарям вдалося увірватися у місто. Проте оборонці організовано віді-

Підходячи до кожного з міст, хрестоносці запитували, чи це не Єрусалим. Адже вони не мали жодного уявлення, де знаходиться Святе Місто, мета їхнього походу. Вони вірили, що Бог сам приведе їх туди. Тому як поводирів нерідко пускали попереду своїх загонів тварин - кіз або гусей.

йшли і зачинилися у цитаделі, очікуючи підкріплення. Війська сарацинів, що прийшли на допомогу оточеним, узяли місто в облогу. Хрестоносці опинилися у пастці. Однак у цей час було знайдено святу реліквію - спис, яким простромили Ісуса. Знахідка надихнула хрестоносців: вони розбили військо мусульман під Антіохією, а потім захопили цитадель і підкорили місто.

Вільгельм Тірський про облогу Єрусалима

У рік... 1099, у сьомий день місяця липня, наші війська розмістилися табором поблизу міста... У п’ятий день (12 липня)... глашатаї сповістили привселюдно, що всі... повинні озброїтися і запастися щитом, щоб бути готовим до нападу на місто. Жителі відступили у страху до внутрішніх мурів від зовнішніх. Коли настав день (14 липня), всі твердо вирішили або накласти головою за Христа, або повернути місту його християнську свободу... Більша частина народу втекла у портик Храму (Храм Соломона)... Володар Танкред пішов туди одразу з великою частиною війська. Він увірвався силою до Храму і побив там безмежну кількість людей. У Храмі, кажуть, загинуло до 10 тисяч ворогів... Інші війська розбрелися містом і витягали, як худобу, з вузьких і віддалених провулків тих, хто ховався там від смерті, били їх на місці. Інші, розділившись на загони, ходили по житлах і діставали звідти чоловіків, жінок та дітей, вбивали їх мечем...

Як автор описує штурм Єрусалима? Чи відповідали дії хрестоносців проголошеній Урбаном II меті хрестових походів? Обґрунтуйте свою думку.

 

Втомлені рицарі прагнули залишитися, проте брак харчів змусив їх рушити далі.

15 липня 1099 р. Єрусалим було захоплено. Різанина, яку вчинили хрестоносці, тривала тиждень. За цей час загинуло близько 75 000 жителів міста, було зруйновано й розграбовано безліч будинків і мусульманських святинь. Через сім днів хрестоносці припинили вбивства і стали до покаянної молитви.

3. Держави хрестоносців на Сході

Захопивши Єрусалим, Нікею та Антіохію та оволодівши вузькою смужкою землі на узбережжі Середземного моря, хрестоносці утворили там власні держави. Так постали Єрусалимське королівство, графство Едесса, князівство Антіохія та графство Тріполі. Старшим вважався король Єрусалимський, решта були його васалами. Такими були наслідки Першого хрестового походу 1096-1099 рр.

 

 

На східне узбережжя Середземного моря весь час прибували нові загони рицарів, поспішали купецькі каравани й кораблі. Було запроваджено податки, які становили третину зібраного врожаю.

Життя хрестоносців не було спокійним. Населення завойованого краю повставало проти них. Хрестоносці фактично перебували у стані облоги.

4. Утворення духовно-рицарських орденів

Для захист}'’ держав на Сході, паломників-християн та для боротьби з єретиками хрестоносці утворювали духовно-рицарські ордени. Вони давали обітницю бідності, безшлюбності й віри та боротьби з мусульманами. Невдовзі ордени поширили діяльність і на Європу. Папи використовували ордени у власних військово-дипломатичних справах. Згодом ордени й самі перетворилися на феодальних сеньйорів.

Орден гоепітальєрів. У 1070 р. виник перший духовно-рицарський орден, заснований ченцями шпиталю для паломників, - «Орден вершників шпиталю Святого Іоанна Єрусалимського» (госпітальери). Першим очільником ордену - великим магістром - було проголошено Раймонда де Пюї. У XVI ст. госпітальери заснували власну державу на о. Мальта Члени ордену одягалися в чорний плащ з білим хрестом, який мав роздвоєні кінці. Пізніше колір плаща змінили на червоний, а хрест залишився білим.

Орден тамплієрів. У 1119 р. біля Гробу Господнього зібралися французькі рицарі й проголосили заснування ордену. Вони склали присяг}? та назвали себе «бідним братським воїнством Ісуса Христа». Так почав свою діяльність орден храмовників - тамплієрів (від фр. temple - храм). Папа римський і король Єрусалиму Балдуїн II подарували їм замок на Храмовій горі в Єрусалимі.

 

Згідно зі статутом, рицарі присвячували все своє життя церкві. Члени ордену вбиралися в білі плащі з червоними хрестами.

Щоб увійти до ордену, треба було здолати не менше трьох суперників. Храмовники ніколи не скидали кольчуг}?, щоб бути витривалими. Якщо братство дізнавалося, що рицар порушив це правило, то під час загальної трапези його позбавляли права вдягати білу мантію і змушували сидіти на землі без стільця. Під час бою храмовник не мав права кидатися в атаку без наказу і мусив битися доти, доки майорить прапор його загону. Доля ордену склалася трагічно -накопичивши величезні багатства, він став жертвою зазіхань французького короля: тамплієрів було винищено за його наказом.

Тевтонський орден. Купці з німецьких міст Бремена й Любека заснували братство для допомоги бідним та хворим німцям-паломникам. 6 лютого 1191 р. папа римський Клемент III своєю буллою затвердив існування ордену. Девізом ордену було «Допомагати - Захищати - Лікувати». Відповідно до статуту, представників цієї організації поділяли на дві групи: рицарів і священиків. Вони спали на простих ліжках, разом їли, мали мінімум грошей. Рицарі повинні були мати німецьке походження, належати до вищого стану.

Вже у XIII ст. тевтонці переселилися до Прибалтики, де утворили державу, згодом герцогство, а потім королівство Пруссію. Тевтонців вирізняв плащ білого кольору з чорним хрестом.

5. Другий хрестовий ПОХІД (1147-1149)

Перебування тисяч хрестоносців у Палестині стало на заваді завоюванню мусульманами цих територій і контролю над торговельними шляхами. До ИЗО р. хрестоносці вели постійні війни з сарацинами й поступово розширювали свої володіння. Але сили хрестоносців танули.

Найбільше співчували хрестоносцям на сході Франції, адже чимало рицарів за походженням були французами. Король Франції Людовік VII зібрав армію чисельністю близько 70 000 чоловік, і в 1146 р. вона рушила на Схід. Французів під-

 

Річард І (Річард Левове Серце) (1157-1199) - король Англії з династії Плантагене-тів, син Генріха II. Талановитий політик і воєначальник. Вирізнявся безстрашністю, мав мінливий, непостійний характер. Брав активну участь у міжусобних конфліктах, виступив проти свого брата і батька. В історію Англії Річард увійшов як єдиний король, що відігравав важливу роль у подіях світового значення, яке мала боротьба християн з мусульманами за панування на Близькому Сході. Великі амбіції Річарда часто дорого коштували підданим, змушеним оплачувати його нерозсудливі військові походи.

 

тримали німецькі рицарі на молі з королем Конра-дом III. У битві біля Дорілея німецьке військо було розбите, більшість хрестоносців загинули або потрапили у полон. Рештки війська вирішили дочекатися французьких рицарів. Коли хрестоносці дійшли до м. Ефеса, від війська майже нічого не залишилося.

Тому монархи припинили хрестовий похід і повернулися до Європи.

Перемога над арміями хрестоносців надала впевненості правителям східних держав. Турки знищили графство Едесса. Правитель Сирії Салах-ад-Дін (Саладін, як називали його європейці) захопив у полон короля Єрусалимського й магістрів орденів тамплієрів і госпітальєрів і у 1187 р. узяв Єрусалим.

6. Третій (1189-1192) та Четвертий (1202-1204) хрестові походи

Звістка про падіння Єрусалима досягла Європи, і в 1189 р. було оголошено Третій хрестовий похід.

Його очолили європейські володарі - німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, французький король Філіпп II Август, англійський король Річард Левове Серце та австрійський герцог Леопольд. У 1190 р. правителі рушили в похід, але невдовзі пересварилися й пішли у Святу Землю різними шляхами.

Улітку 1191 р. сили хрестоносців об’єдналися поблизу м. Акри. Хрестоносці запропонували сарацинам здати місто, звільнити Єрусалим та завойовані Саладін ом території. Крім того, Саладін повинен був надати 2 тис. заручників. У липні 1191 р. Акру здали християнам.

За однією з версій, Саладін відмовився від умов угоди, і тоді англійський король наказав убити заручників. Сарацини відповіли тим самим. Врешті-решт Річард і Саладін уклали угоду, за якою християни залишали за собою вузьку прибережну смуг}? від Яффи до міста Тіра, а в Єрусалимі, який належав мусульманам, християнам дозволялося вільно відвідувати Святі місця.

У ХІІІ-ХУ ст. хрестові походи тривали, але їх метою все рідше проголошувалося визволення Гробу Господнього. Найважливішим із них був Четвертий, бо цього разу хрестоносці воювали не проти мусульман, а проти християн-візантій-ців. Хрестоносці у 1204 р. захопили й пограбували Константинополь. На землях Візантійської імперії вони створили власну державу -Латинську імперію.

 

У 1212 р. у хрестовий похід вирушили близько 100 тис. дітей, які загинули. Доба хрестових походів за визволення Гробу Господнього закінчилась Восьмим походом у 1270 р.

Хрестоносний рух залишив помітний слід в історії. Він спричинив незліченні невиправдані жертви, ослабив Візантію та полегшив її завоювання турками. Створити міцну державу у Святій Землі не вдалося. На довгі віки запанувала ворожнеча між мусульманами, православними й католиками.

Водночас хрестові походи прискорили процес взаємовпливу західної та східної культур. Перемоги хрестоносців сприяли розвитку морської торгівлі і розквіту міст на півдні Франції й на півночі Італії.

Позначте на контурній карті:

Напрямки хрестових походів; територію держав хрестоносців; місця основних битв.

1. Назвіть причини хрестових походів.

2. Чому хрестові походи були такими масовими?

3. Чи відповідають образу рицаря, створеному в літературі, портрети реальних рицарів, які брали участь у хрестових походах? Обгрунтуйте свою думку.

4. Чим завершилися хрестові походи? Що позитивного й що негативного вони принесли Європі?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Бонь, Іванюк

 

Автор: asia2016 от 16-02-2017, 03:20, посмотрело: 231