Культура Візантії

1. Освіта

На початку Середньовіччя культура Візантії зберігала досягнення античного світу, запозичувала у сусідніх народів і розвивала власні.

У Візантії школа залишалася доступною для всіх верств населення. Освіта давала людині можливість зробити кар’єру. Навчання починалося в елементарній школі з 6-7 років. Там навчали письма, читання, каліграфії, лічби, співів. Коли дитині виповнювалося 9-10 років, її переводили до школи граматиста, де вивчали грецьку мову, літературу, історію, міфологію, географію. Учні мали знати твори грецьких драматургів Арістофана, Есхіла, Софокла, історичні твори Геродота, Фукі-діда, Ксенофонта, Плутарха. Обов’язковим було вивчення праць діячів церкви - Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. У 16-17 років учні переходили до школи ритора, де опановували мистецтво декламування, основи ораторського мистецтва. Учні мусили вміти складати байки, оповідання.

У 425 р. у Константинополі за наказом імператора Феодосія II було відкрито вищу школу з кафедрами філософії, права, риторики, грецької і латинської мов. У 855 р. поблизу Константинополя почала діяти школа математичних наук, яку очолив Лев Математик. У XI ст. з'явилася релігійна Патріарша академія. Освіта у Візантійській імперії була платною. Але існували й школи для тих, хто не міг заплатити. Держава також сплачувала за навчання найталановитіших учнів.

Лев Математик - візантійський учений IX ст. Займався дослідженнями в галузях фізики, математики, астрономії, механіки. Викладав у столичній вищій школі, вимагав від учнів розуміння матеріалу, а не зазубрювання. Його шанували при імператорському дворі. Був митрополитом у м. Фессалоніки.

2. Архітектура й живопис

Злет архітектури спостерігався у Візантії за правління імператора Юстиніана, коли в містах імперії постали нові храми й палаци. Столицю називали Царгородом - «царицею міст» або «оком Всесвіту». У V ст., за правління імператора Феодо-

сія II, місто оточували міцні мури з численними брамами. Головними вважалися Золоті ворота Звідси можна було потрапити до центральної вулиці міста - Меси. Вздовж неї розташовувалися торгові ряди. Меса вела до центральної площі Августеон, де знаходилися Великий імператорський палац та іподром.

На головній площі стояв і найбільший храм імперії - храм Святої Софії (Премудрості Божої), споруджений за наказом Юстиніана. Історія зберегла імена його архітекторів - Ісидора з Мілета й Анфімія з Тралл. Будівництво тривало понад шість років. На зведення храму йшли найкращі будівельні матеріали. Багато з них було вилучено з язичницьких святилищ.

Храм Святої Софії було споруджено з червоної цегли, оздоблено мармуром і прикрашено мозаїками й фресками. У плані храм являє собою прямокутник, його центральна час-

Довжина храму Святої Софії - понад 70 м, висота - понад 50 м, діаметр купола - понад ЗО м.

тина перекрита куполом, до якого примикають ще два напівкуполи. Біля основи купола по колу розташовано сорок вікон. Коли людина стоїть у храмі й дивиться вгору, то світло, яке ллється з вікон, і велика відстань до купола створюють враження, що купол висить у повітрі. У давнину говорили, що купол Святої Софії нібито прикріплений золотими ланцюгами до самого неба Коли храм освячували, імператор Юстиніан вигукнув: «Слава Богу, який надихнув мене звершити таку справу! Соломоне,я переміг тебе!»

В образотворчому мистецтві переважала біблійна тематика Сюжетні зображення створювали й розміщували у храмах відповідно до усталених правил - канонів. Особливий жанр живопису - іконопис (від грецького «ікона» - картина) так само підпорядковувався канонам. Проте за часів іконоборства церкви прикрашали тільки декоративним орнаментом, а іконоборці встигли знищити чимало ікон, мозаїк і фресок у Константинополі й по всій країні.

Неймовірних висот досягло у Візантії мистецтво оформлення книги. На книжковий живопис суворість канону не поширювалася. Цим пояснюється більший реалізм і виразність книжкових мініатюр (від лат. «тіпіат» - червона фарба), виконання яких потребувало дивовижної майстерності й тонкого смаку.

Проте розквіт переживали не всі види мистецтва Занепадають театральне й музичне мистецтво: глядачі могли дивитися лише вуличні вистави акторів або слухати просте декламування творів. Влада й церква запроваджували хоровий храмовий спів під час церковної служби. Він допомагав, як вважали, спілкуванню людини з Богом. Зникла велика скульптура Натомість розвивалася скульптура малих форм і ювелірне мистецтво.

Візантійська культурна традиція виявилася сильнішою від самої держави. Після перетворення Константинополя на столицю турецької Османської імперії її перейняли й розвивали

народи Східної Європи, запозичивши разом із християнством.

3. Література

З⁷ середньовічній літературі збереглася традиція складати гімни. Творили християнські письменники і у жанрі епосу. Чималою є спадщина візантійських істориків. Вони жили й працювали зазвичай при дворі правителя. Імператор Константан Багря-нородний сам був автором кількох книг. Дуже цікавою є особистість історика Прокопія Кесарійсько-го. Він жив за часів імператора Юстиніана В офіційному творі «Історія воєн Юстиніана з персами, вандалами і готами» Прокопій вихваляє імператора, детально описує його перемоги. Натомість у мемуарах, за якими закріпилася назва «Таємна історія», він висловлює абсолютно інші погляди, описує жадібність, брехливість та інші негативні риси Юстиніана

4. Техніка

Візантійські механіки, інженери, архітектори, використовуючи досягнення своїх попередників, зробили значний внесок у розвиток техніки. Було створено різноманітні машини, які застосовували під час штурму фортець. З⁷ VIII ст. візантійський інженер Калінник винайшов нову зброю, яку було названо «грецьким вогнем». З її допомогою візантійцям вдалося зупинити вторгнення на їхню територію арабів. Суміш, яку неможливо було загасити, кидали на кілька десятків метрів за допомогою спеціального механізму.

Про успіхи хімії свідчить технологія виготовлення смальти для мозаїк. Дивами візантійської техніки були механічні леви, які пересувалися без допомоги людини, грифони, які махали крилами та голосно й войовничо кричали, птахи, що спі-

вали. Все це було встановлено в одному з візантійських палаців. Творцем технічних дивовиж вважають видатного мислителя Лева Математика. Йому також належить винахід світлового телеграфу.

За допомогою світлового сигналу, що його передавали з веж, розташованих за 100 км одна від одної, можна було отримувати або передавати інформацію в найвіддаленіші провінції імперії. Протягом лише однієї години імператор, який перебував у Константинополі, дізнавався про все, що відбувалося в провінціях його держави.

«Грецький вогонь» являв собою займисту суміш. Припускають, що її складовими були селітра, нафта, сірка, смола й деякі інші речовини. Його не можна було загасити водою. Ця суміш втратила значення лише з появою вогнепальної зброї.

1. Які навчальні предмети опановували учні візантійських шкіл?

2. Назвіть основні технічні досягнення візантійських механіків, інженерів.

3. Розкрийте особливості архітектури Візантії. Які ви знаєте найвизначніші споруди Візантійської імперії?

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Бонь, Іванюк