Архітектура як об'ємно-просторова форма. Синтез мистецтв

ЩО ТАКЕ АРХІТЕКТУРА

Архітектура, мабуть, найпопулярніший вид мистецтва. Кожен із нас стикається з ним постійно. Сьогоднішній урок відбудеться на вулиці. Ми побачимо велику кількість прикладів архітектури, які можна віднести до багатьох її різновидів (адже архітектура, як і інші види мистецтва, також має свої різновиди. Детальніше ми розглянемо їх далі).

Отже, ми на вулиці. Уздовж неї — будинки. Напевно, вони трохи або помітно відрізняються один від одного. І кожен з них

є прикладом архітектури. Спробуйте пригадати той шлях, яким ви щодня йдете до школи. Будинок кожного з вас також є прикладом архітектури. Що є навколо нього? Дитячий чи спортивний майданчик? І це є прикладами архітектурних споруд. Якщо ви мешкаєте у старовинному місті, то можете побачити в ньому будинки, яким кілька століть!

А може, поряд з вашою вулицею розташований парк? Парки також належать до одного з різновидів архітектури. У парку можуть бути містки, альтанки чи фонтани — усе це так звана архітектура малих форм, так само, як і кіоск, у якому ви купуєте журнали або цукерки, і зупинка, на якій чекаєте на автобус. Вулиця приводить вас на площу. Планування площі — одне із завдань, які вирішують архітектори.

 

Відкриємо вам невелику таємницю: через певний час ви також випробовуватимете свої сили в проектуванні парків і майданчиків.

Якщо ви живете не в місті, а в селі, прикладів архітектурних споруд навколо вас буде не менше — хати і господарські споруди, школа, магазин. Можливо, недалеко від вашого села зберігся старовинний маєток з парком, який «пам’ятає» чимало гостей — відомих поетів, письменників, художників. А церква — яка вона урочиста й ошатна! Адже впродовж століть саме до будівництва церков ставилися з особливою серйозністю й відповідальністю, і сучасна архітектура шанобливо зберігає ці традиції.

А ще пригадайте, що ви бачили під час екскурсій на літніх канікулах — старовинні собори, могутні фортеці, урочисті палаци

(фото деяких з них ви можете побачити в нашому підручнику). І вокзал, на який приїхали після канікул, — це також приклад архітектури. І, нарешті, усе ваше село чи місто — це твір архітектури!

Отже, латинським словом «архітектура» називають мистецтво проектування і будівництва. Архітектура — це будівлі та споруди, що формують середовище для життя і діяльності людей.

Фахівця з архітектури називають архітектором (з давньогрецької означає «головний будівничий»).

Спочатку архітектор створює проект, тобто умовне зображення, та описує майбутню споруду. На проекті зображують її план (вигляд згори), фасад (вигляд спереду) і вигляд збоку.

Чіткіше уявлення про майбутню споруду можна отримати, розглядаючи її макет — зменшену копію. При цьому архітектурний макет відтворює не лише саму споруду, а й місцевість, на якій вона має бути побудована, наприклад схили, пагорби.

Тепер справжнім помічником архітектора є комп’ютер. Адже за допомогою комп’ютерної графіки можна не лише створити креслення, а й з’являється можливість розглядати проект з усіх боків під різними кутами, «перерізати» його в будь-яких напрямках, навіть здійснити подорож інтер’єрами ще не збудованої споруди.

Призначення архітектурних творів насамперед практичне. Проте, крім користі та надійності, архітектор дбає про гармонійне співвідношення складових споруди, її красу. Саме тому архітектура вважається не тільки наукою, а й мистецтвом.

Будівлі різних епох не схожі одна на одну, і тому зовсім неважко відрізнити давньоєгипетський храм від давньогрецького чи римського, а західноєвропейський середньовічний собор — від візантійського чи українського. Проте кожна з архітектурних епох характеризується єдністю стилю, притаманного саме цій епосі.

Кращі твори архітектури стають символами міста, країни або навіть цілої епохи. Увесь світ знає давньоєгипетські піраміди, афін-ський Акрополь, римський Колізей, паризький собор Нотр-Дам (Богоматері), Версальський палац або Ейфелеву вежу. Софійська площа є символом Києва, за характерними силуетами барокових шпилів неможливо не впізнати Львів, а урочисті Потьомкінські сходи уособлюють собою Одесу.

Отже, архітектура — це мистецтво проектування і будування. Спеціаліста з архітектури називають архітектором. У його розпорядженні є численні художні засоби, за допомогою яких він втілює свій задум.

1. Що таке архітектура? Наведіть кілька прикладів архітектурних споруд.

2. Як називають фахівця з архітектури? Із чого він розпочинає свою роботу?

3. Чи може будинок стати символом міста?

Усім класом здійсніть екскурсію містом або селом, у якому ви живете. Які архітектурні об'єкти ви побачили по дорозі? Що нового ви помітили для себе, на що раніше не звертали уваги?

Намалюйте архітектурну деталь — вікно, двері, баню церкви, ґанок тощо з натури. З яких простих геометричних форм вони складаються? Які геометричні форми неможливо використати? Обґрунтуйте.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи: Оберіть прості геометричні форми (квадрат, прямокутник, півколо та ін.) і спробуйте поєднати їх в оформленні вікна або входу до будинку.

 

 

Архітектурний макет (фр. maquette, від італ. macchietta — начерк) — об'ємно-просторове зображення проектованої або існуючої споруди, архітектурного ансамблю, міста. Архітектурний макет або досить точно відтворює оригінал у деталях, у такому випадку він називається моделлю, або узагальнено.

Макети створюються, щоб перевірити композицію, узгодженість частин споруди і т д. Щоб оцінити ці якості, у дизайні інтер'єру використовують інтер’єрні макети. Макети допомагають архітекторам, дизайнерам і забудовникам швидко й наочно ознайомити глядачів з існуючим або перспективним архітектурним проектом.

Архітектурні макети бувають виконані в різних масштабах. Для створення використовуються найрізноманітніші матеріали. Найпоширеніші гіпс, дерево, папір, картон, пластик, пінокартон, пап’є-маше.

Макети бувають без підсвічування, із внутрішнім підсвічуванням, із зовнішнім підсвічуванням, без елементів, що рухаються, з елементами, що рухаються.

7. АРХІТЕКТУРНА КОМПОЗИЦІЯ.

ЗВ’ЯЗОК ІНТЕР’ЄРУ І ЕКСТЕР’ЄРУ

Живописці та графіки виконують свої шедеври на площині аркуша або полотна, скульптори створюють об’ємну скульптуру. А із чим доводиться працювати архітекторові? З площиною, об’ємом і простором.

І тепер, і в минулі часи людство, розміщуючи будівельні споруди, поступово виробляло принципи архітектурної композиції, за якою будівлі мали б привабливий вигляд і були б зручно розташовані. Архітектурна композиція складається з об’ємних форм і площин, об’єднаних задумом архітектора в єдине ціле. Вона враховує призначення споруд чи інших архітектурних форм і матеріал, з якого вони виконані.

Розрізняють три види архітектурної композиції: фронтальну (площинну), об’ємну та глибинно-просторову.

Фронтальна (площинна) композиція поширюється у двох напрямках — у висоту і в ширину. Прикладом такої композиції може бути фасад будинку, який ми можемо бачити лише з одного боку вулиці, затисненим з обох боків іншими будинками, або ж вхід до будинку. Якщо на площину подивитися згори, то в плані це буде просто лінія.

Об’ємна композиція являє собою форму, яка складається з кількох площин, розвивається у трьох вимірах: у висоту, в ширину і вглиб. Така композиція сприймається з усіх боків. Прикладом такої композиції можуть бути майже всі будівлі, які можна обійти навколо. На те, як людина сприйматиме такий об’єм, впливають різні чинники. По-перше, важливе положення і ракурс будівлі відносно глядача. Ну яке враження у вас залишиться від пам’ятки архітектури, якщо вам доведеться розглядати її ззаду, з тильного боку? По-друге, висота горизонту. Одна й та сама будівля справляє різне враження залежно від того, як дивитися на неї — згори чи знизу. По-третє, важливою є зручна для огляду відстань. Зрозуміло, що, підійшовши впритул до будинку, ніякого враження про нього не складеш. Завдання

ж архітектора — розмістити композиційний центр споруди так, щоб вона сприймалася з головних точок огляду.

Глибинно-просторова композиція будується на розвитку архітектурного простору вглиб. На ділянці простору тут компонуються і взаємно узгоджуються між собою кілька об’ємів (будинки, магазини, фонтани, скульптури). Відчуття глибинності посилюється, коли композицію поділяють на кілька послідовних планів (перший, другий, третій...). Так будують майдани, парки, тераси. Прикладом такої композиції може бути композиція Українського дому в Києві.

Майже кожна споруда має не лише зовнішній об’єм — екстер’єр, а й внутрішній — інтер’єр.

Розглянемо види архітектурних композицій на прикладах архітектури неоліту і Стародавнього Єгипту.

Найдавніші споруди, створені людством, — менгіри, дольмени і кромлехи — мають загальну назву — мегаліти (у перекладі це слово означає «величезні камені»). Щоправда, деякі з них важко назвати архітектурними спорудами. Менгіри — це просто величезні кам’яні брили, поставлені вертикально, які іноді утворюють цілі «алеї» завдовжки кілька кілометрів, досить загадкові за своїм призначенням. Інший різновид — дольмен — складена з кількох величезних брил «коробка» з трьома або чотирма «стінами» й «дахом». Ще один різновид стародавньої архітектури — кромлех — кам’яні брили, виставлені у велике коло і з’єднані зверху кам’яними «перекладинами».

 

 

Стоунхендж у Великій Британії є кромлехом. Його величезні розміри справляють неповторне враження навіть на сучасних людей. План мегалітичної споруди підпорядкований чіткому ритму, так само як і розміри брил, що утворюють кожне з кіл Стоунхенджу. Це блискучий приклад об’ємно-просторової композиції. При цьому Стоунхендж — споруда, частини якої мають лише зовнішній об’єм і позбавлені внутрішнього простору (інтер’єру).

Так само майже позбавлений внутрішнього простору ще один архітектурний ансамбль минулого — давньоєгипетські піраміди в Гізі. Виразність ансамблю в Гізі зумовлена не лише розмірами

 

 

 

споруд, а й майстерністю загальної композиції, яка об’єднує дві найбільші піраміди, третю — меншу і ще кілька — зовсім невеликих (звичайно, у порівнянні з її «сусідками»). На наведеному плані видно, що розміщення пірамід дуже добре продумане. Довершені пропорції пірамід також підсилюють монументальність архітектурного образу.

 

 

У давньоєгипетській архітектурі є чимало прикладів глибинно-просторових композицій. Це грандіозні храмові ансамблі, побудовані фараоном Рамсесом II у Карнаці та Луксорі.

Якщо піраміди можна вважати «спорудою без внутрішнього об’єму», то інша давньоєгипетська споруда — храм фараона Рамсе-са II в Абу-Сімбелі — має лише грандіозний фасад (його оформлюють чотири статуї фараона, кожна заввишки 20 м) і внутрішній об’єм — чотири зали, прикрашені рельєфами та статуями. Абу-Сімбельський храм цілком вирубано в скелі, зовнішнього об’єму він не має. Таким чином у цій споруді поєднано композиційні принципи будови фронтального екстер’єру й анфіладного інтер’єру.

Давньоєгипетські храми згори в плані мали вигляд прямокутника. Міцні стіни оточували кілька залів, розміщених один за одним. Останню, найважливішу, залу-святилище прикрашав цілий «ліс» колон, що мали вигляд жмутків лотосів або папірусу. Величезні за розміром, вони підсилювали загальне враження надлюдської урочистості. Колони і стіни храмів прикрашав пишний декор.

Отже, принципи архітектурної композиції людство використовувало із часів неоліту, прикладом цього може бути Стоунхендж. У Давньому Єгипті використовували різні типи архітектурних композицій.

1. Що таке архітектурна композиція? Які види архітектурної композиції ви знаєте?

2. Що таке інтер’єр?

3. Чим інтер’єр відрізняється від екстер’єру?

1. Нарисуйте план своєї школи, виділивши на ньому головні блоки приміщень: навчальні класи, актову та спортивну зали, їдальню і т. ін. Потім пригадайте і відтворіть навколишню територію: газони, тротуари, проїзди, спортивні майданчики, побутові приміщення, дерева, кущі. Отриманий план можна розфарбувати — газони зелені, доріжки сірі, будівлі вохристі й т. ін.

2. За отриманим планом створіть макет шкільної території. Для цього стіни будинків можна зімітувати наклеєними паралелепіпедами зі смужок паперу або картону, дерева зробити із засушеного рослинного матеріалу, газони, стадіон — із зеленого оксамитового паперу, огорожі — з наклеєних на ребро сірників. У створенні макета можна користуватися й іншими матеріалами: пінопластом, нитками, ватою, крупами тощо (як підкаже ваша фантазія). Що ви хотіли б поліпшити навколо школи? Спробуйте відтворити це у своєму макеті.

 

 

2^ІКАВО ЗНАТИ

Існують різні типи композиції інтер’єрів: коридорна — приміщення розміщені з одного або двох боків коридора (ніколи, лікарні); центрична — менші приміщення оточують головне (виставкові зали, цирк, театр); анфіладна — приміщення розміщені одне за одним (музеї, універмаги); загальна — допоміжні приміщення не відділені від головного (наприклад, критий ринок) і змішана — має ознаки кількох попередніх типів композицій інтер’єрів.

Типи композицій інтер'єрів:

1,2 — коридорна; 3 — центрична; 4 — анфіладна;

5 — загальна

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ МАКЕТА БУДИНКУ

 

Нам знадобляться: картонна коробка або картон, тканина різних кольорів, гострий ніж, клей, ножиці, шаблон.

Іграшковий будиночок

1. Виріжте по готовому шаблонові деталі будиночка.

2. Покладіть деталі на тканину та обведіть по контуру. Стіни покладіть на тканину одного кольору, а деталі даху — на тканину іншого кольору.

3. Виріжте шматочки тканини із запасом для приклеювання.

4. Приклейте кожний шматок тканини до деталі.

5. Зробіть отвори для віконець

і заклейте їх шматком світлої тканини (штори).

6. Склейте деталі одну з одною.

У підсумку вийшов такий будиночок.

Піраміли будували лише в період Давнього царства. Першою будівлею такого типу була усипальниця фараона Джосера (III тис. до н. е.). Три піраміди, які було оголошено першим дивом світу, розмішені в Гізі. Найве-личніша з них — піраміда фараона Хуфу, або Хеопса (III тис. до н. е.).

 

Розміри її колосальні. її будували впродовж 20 років. Дві інші піраміли належать фараонам Хефрену та Мікеріну. Однією з найвідоміших пам'яток у Гізі є також сфінкс — кам'яна фігура лежачого лева з головою людини, що уособлювала владу фараона. Обличчя сфінкса є, можливо, портретом фараона Хефрена.

 

Стоунхенлж — загадкова мегалітична споруда, кромлех у Великій Британії, неподалік від м. Солсбері.

Назва «Стоунхенлж» означає «камені, що висять у повітрі». Дослідження свідчать, що Стоунхенлж почали будувати понад 5000 років тому й упродовж наступних 1500 років

кілька разів перебудовували. Тепер Стоунхенлж — це коло, утворене величезними кам'яними брилами, усередині якого розміщена підковоподібна конструкція із брил ще більшого розміру (заввишки до 7 м). Для створення частини з них використовувався зелено-блакитний камінь до-лерит, який видобувають в іншому кінці Англії (більше ніж за 200 км). Будівельники Стоунхенджу повинні були мати неабиякі знання з математики і техніки. У середні віки створення Стоунхенджу приписували чаклуну Мерліну, сучасникові легендарного короля Артура. Призначення цього мегаліту залишається незрозумілим. Найчастіше його вважають стародавньою обсерваторією.

8. ВИДИ АРХІТЕКТУРИ. АРХІТЕКТУРА І МІСТО

Існують три види архітектури. Перший вид — архітектура споруд. Вона охоплює житлові, культові, громадські та промислові споруди.

Житлові споруди — це ті, у яких ми мешкаємо. До них належать багатоквартирні будинки, сільські хати, гуртожитки, котеджі.

Культові споруди — це церкви і собори, а також мечеті, синагоги, кенаси тощо.

Громадськими називають споруди для суспільного використання — театри, стадіони, магазини, ніколи, лікарні тощо.

Промислові споруди — це заводи, фабрики, електростанції.

Ще в Давньому Римі знали закон, за яким потрібно створювати кожну архітектурну споруду, — «користь, міцність, краса». Отже, по-перше, будівля має бути корисною, тобто зручною в застосуванні. Уявіть, наприклад, квартиру, у яку світло потрапляє лише через вузькі щілини, або кінозал з великими вікнами. Жити в такій квартирі було б дуже неприємно, а дивитися фільм у такому кінозалі взагалі неможливо. По-друге, споруда має надійно слугувати людині довгі роки. І по-третє, будівля має бути красивою — приємною для очей і такою, що гармонійно вписується у простір — вулицю чи площу.

Другий вид архітектури — ландшафтна архітектура, або садово-паркове мистецтво. (Тепер це називають ландшафтним дизайном). Це парки, сквери, бульвари, які є окрасою міста й одночасно необхідною умовою його існування. Мабуть, вам доводилося бачити

райони, зовсім позбавлені зелених насаджень. Пригадайте, якими сірими й незатишними вони були! І щоб оживити їх, було б досить маленького скверу!

Іноді парки прикрашають творами «малої архітектури» — альтанками, фонтанами, сходами, містками. Зазвичай їх розміщують так, щоб з них відкривався дивовижний краєвид на парк: вони нібито зазначають, де саме треба зупинитися під час прогулянки, щоб помилуватися красою природи. Водночас самі твори «малої архітектури» прикрашають і оживляють галявини і гаї.

Славетні українські парки «Софіївка» (м. Умань), «Олександрія» (м. Біла Церква), парк Воронцовського палацу (м. Алупка) є шедеврами садово-паркового мистецтва.

Третій вид архітектури — містобудування. Це планування нових районів у містах і селах або цілих сіл і міст. Крім того, містобудування охоплює реконструкцію старих міських районів.

Нові міста виникають і в наш час. І тоді архітектор має спланувати абсолютно все від самого початку. Але найчастіше планується лише окремий новий район великого міста або забудова якоїсь частини старого центру. Це завдання особливо складне і відповідальне, адже в центрі міста зазвичай розміщені видатні історичні пам’ятки, які обов’язково потрібно не лише зберегти, а й не позбавити архітектурного оточення. Уявіть, наприклад, невелику чудову церкву серед

старовинних маленьких будинків і серед сучасних хмарочосів! У першому випадку вона буде сприйматися величною, а в другому — просто загубиться і ніби зникне. Усе це архітектор має враховувати під час своєї роботи.

 

Отже, розрізняють три різновиди архітектури: архітектуру споруд

(житлові, культові, громадські та промислові споруди), ландшафтну архітектуру, або садово-паркове мистецтво, і містобудування.

1. Поміркуйте разом: яка архітектурна споруда є символом вашого міста, села?

2. Наведіть приклади різних видів архітектури у своєму місті.

Намалюйте куточок вашого міста (села), у якому поряд є різні види архітектури (наприклад, сад біля будинку, театр і сквер). Без яких споруд ваш мікрорайон не зміг би існувати? Які установи, організації тощо потрібні для нормальної, комфортної життєдіяльності? До якого виду архітектури належать ці об’єкти?

 

 

Усім класом намалюйте і виріжте з кольорового паперу силуети будинків, різні за призначенням. Потім на великому аркуші паперу з’єднайте їх у «силует міста». Як ви поєднаєте різні споруди, щоб вони не заважали одна одній і мали виразний вигляд?

 

 

 

Олеський театр опери та балету

належить до найкрасивіших театрів світу. Перший Одеський театр було збудовано в 1809 р. Саме його згадує

О. С. Пушкін у своєму романі у віршах «Євгеній Онєгін». Будівля театру повністю згоріла в 1873 р. Проект будівництва нового театру обирали з 43 запропонованих варіантів.

Переможцями стали віденські архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер.

Будівництво велося під керівництвом головного архітектора Одеси А. Бернардацці, а також архітекторів Ю. Дмитренка і Ф. Гонсіоровського впродовж 1884-1887 рр. Спочатку театр призначався не лише для музичних, а й для драматичних вистав. Саме тому його портал — парадний вхід — прикрашають скульптурні алегорії трагедії і комедії, а плафон гля-дацького залу розписаний сценами з п'єс Шекспіра.

З 1926 р. мав назву Одеський державний академічний театр опери та балету. А з серпня 2007 р. йому надано статус «національний».

ЕТАПИ РОБОТИ

 

НАД МІСЬКИМ ПЕЙЗАЖЕМ

1. Спочатку скомпонуйте зображення олівцем на аркуші.

2. Восковими крейдами на папері по намічених обрисах обведіть у тих місцях, де будуть будинки, дерева, бані церкви, квіти бузку.

3. Губкою чи ганчіркою зволожте папір по всій площі.

4. По-мокрому напишіть холодними відтінками задній план.

5. Передній план (згідно із правилами повітряної перспективи) зробіть більш контрастним, виразним.

9. ЯКИМ БУВАЄ ЖИТЛО

Найпростіший будинок (якщо, звісно, його можна так назвати) складається лише з однієї стіни. Це, власне, навіть не стіна, а просто заслін, який захищає від вітру того, хто за ним ховається. Такою

є архітектура аборигенів Андаманських островів. Та це, мабуть, єдиний виняток.

Архітектура інших народів, навіть у первісні часи, була значно соліднішою. У різних частинах світу люди вміли будувати халабуди

 

 

з жердин, критих шкурами тварин або корою дерев. Американські індіанці називали таку споруду вігвам, мешканці азіатської півночі — чум. Якщо ж халабуда виконувала роль даху, а під нею викопували велику яму власне для житла, то виникала землянка. У первісні часи в єдиній спільній землянці мешкало все плем’я, тому її робили дуже великою. При цьому в стінах землянки викопували ще й ніші — для окремих сімей.

Крім даху і стін, такі споруди ще мали тільки двері — отвір, який виконував також роль димаря та вікна, оскільки світло в будівлю потрапляло лише через нього. Цей отвір закривали шкурою тварини або сплетеною із жердин «кришкою». Цікаво, що одразу після винайдення дверей люди винайшли дверний дзвінок. Утім, у давні часи це був, швидше за все, «дверний молоток».

Вікна набагато молодші за двері — вони виникли приблизно 8 тисяч років тому. Зручність вікон була незаперечною, але в країнах з холодним кліматом разом зі світлом у них потрапляло (особливо взимку) холодне повітря. Тому вікна стали закривати чимось, що одночасно могло хоч би трохи пропускати світло, наприклад роговою пластиною, бо скла тоді ще не було.

Уже в первісні часи будинки могли мати два поверхи. Пізніше з’явилися ще вищі споруди. «Хмарочосами» стародавнього світу є римські інсули, що мали аж сім поверхів. Це були багатоквартирні будинки, кімнати в яких здавалися за дуже невелику платню.

На вигляд і конструкцію житла впливає багато чинників, у тому числі й спосіб життя. У суворі часи Середньовіччя в різних регіонах Європи мешкали в будинках-фортецях. Вони були вузькими і порівняно високими, мали товсті (більше ніж 1 м) стіни, маленькі вікна і чотири поверхи. Між поверхами не було навіть постійних сходів — лише драбини, які можна було підіймати нагору й таким чином ізолювати поверх, уже захоплений ворогами. Кочові народи розробили зовсім інші типи житла — юрту, шатро, які можна було швидко розкладати і знову збирати, а також легко перевозити з місця на місце.

Та чи не головним чинником у створенні житла був клімат. Ескімоси Канади будували свої помешкання з крижаних брил — іглу, а на півдні люди споконвіку живуть у глинобитних будинках, які зберігають прохолоду навіть у нестерпну спеку. Всюди, де є загроза повені (від злив або весняного розливу річок), люди будували своє житло на палях. Іноді ж будинки на палях спеціально

розміщували на водоймах, досить далеко від берега, тоді вода ставала додатковим захистом від ворогів.

У Японії часто бувають землетруси, отож житло має бути легким, щоб під час руйнування не спричиняти великої біди, а потім швидко відбудовуватися. Тому японський будинок каркасний. Він має лише дві справжні (дощані, обмазані глиною) стіни, а дві інші — це просто рами з планок, затягнуті рисовим папером, їх можна рухати, як двері в купе. Стіни всередині будинку також рухомі. За їхньою допомогою можна «переплановувати» будинок — розділяти єдину велику кімнату на кілька менших або навпаки. Щоправда, узимку в японських будинках дуже холодно. Поряд з будинком — маленький сад, призначений не для прогулянок, а для споглядання, оскільки спілкування з природою вважалося постійною потребою.

Сучасні будинки зручніші, ніж старовинні будівлі, але щось у них, безумовно, втрачається, тому сучасні архітектори дедалі частіше звертаються до національних традицій. Адже традиційне житло — це частина культурної спадщини, і забувати про це не можна.

 

Отже, свого сучасного вигляду житло набувало поступово, упродовж тисячоліть. Людське житло різних куточків світу яскраво ілюструє їхні кліматичні, економічні, історичні та інші відмінності. Екстер’єр будинку часто залежав від матеріалу, з якого він виконаний. Традиційне житло є частиною культурної спадщини людини.

1. Які відмінності має житло різних регіонів? Чим можна їх пояснити?

2. Уявіть країни з екстремальними кліматичними умовами — дуже холодними, дуже спекотними, з постійними дощами тощо. Яке житло ви спроектували б для їхніх мешканців? Чому?

1. Намалюйте спроектоване вами житло. При цьому вам потрібно врахувати і матеріал, з якого його буде зроблено. Адже на Далекій Півночі або в пустелі деревина — це рідкість. Не всюди можна знайти камінь у достатній кількості (будинки у степових районах робили із землі та сіна, очерету), а в гірській місцевості навпаки — земля рідкість. Отже, пригадавши уроки географії, спробуйте запропонувати власний проект житлового будинку для певної місцевості з доступного, характерного для неї матеріалу. Як властивості матеріалу (твердість, пластичність, колірні характеристики і т. ін.) впливають на вигляд будинку?

2. Пофантазуйте, яким міг би бути будиночок гнома і які кімнати йому знадобилися б. Чим би він відрізнявся від будинку ельфів чи фей? З яких матеріалів він був би зроблений?

 

 

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ БУДИНКУ ДЛЯ ГНОМА

1. Спочатку підготуйте пластилін, стеку та дощечку для ліплення.

2. Розімніть пластилін у пласку форму. Трохи розкатайте його качалочкою.

3. Згорніть пластинку в циліндр, з'єднавши краї.

За допомогою стеки виріжте дверний отвір.

Так само і вікно.

4. У дверному і віконному отворах зробіть відповідно двері й віконну раму.

5. Над ґанком зробіть дашок. Накрийте все це червоним дахом. Не буде вітальня гнома.

6. Збоку виріжте отвір і приєднайте до вітальні спальню.

7. З іншого боку таким самим чином приєднайте комору.

8. Дім навколо оточіть травою і квіточками, так би мовити, додайте ландшафтного дизайну. Дах будинку прикрасьте цяточками, як у мухомора.

9. Для повного завершення композиції поряд можна поставити і фігурку господаря. А на питання, чому гном живе в мухоморі, є логічна відповідь: цей гриб отруйний і відлякує ворогів.

 

 

 

 

 

 

10. ІЗ ЧОГО СКЛАДАЮТЬСЯ НАШІ БУДИНКИ

 

На минулому уроці ми розглядали на історичних прикладах деякі особливості конструкцій житла залежно від кліматичних умов і національних традицій будівництва. Життя рухається вперед. Створюються нові матеріали, способи будівництва, розвиваються нові технології. Але головні елементи будинків незмінні вже протягом тисячі років. Подивімося на будинок, у якому ми мешкаємо. З яких елементів він складається? Так, у ньому є центральний вхід і двері між різними приміщеннями. Центральний вхід убезпечує наш дім: захищає від небажаних «гостей», від негоди. Двері в стінах внутрішніх приміщень закривають вхід і вихід до кімнат, захищають від протягів.

Звичайно ж, кожний житловий будинок має вікна. Великі чи маленькі, прямокутні чи круглі або ж такі, що завершуються арками, вікна дають можливість потрапити до приміщення денному світлу, свіжому повітрю.

Але насправді, із чого ж починається будинок?

На ділянці землі, яку відвели під будівництво багатоповерхового будинку, починають копати котлован. У землі встановлюють палі,

 

будують фундамент. Фундамент — невидима, але надзвичайно важлива частина будинку, бо без нього споруди хиталися б і падали від натиску вітру. Далі зводяться стіни і перегородки підвальних приміщень.

 

 

У підвалі зазвичай розміщують господарські кімнати, обладнання для опалення будинку. Останнім часом у підвальних приміщеннях обладнують гаражі та стоянки для приватного транспорту.

Перший поверх спеціалісти радять використовувати для громадських потреб. Тут доцільно розміщувати крамниці, перукарні, громадські приймальні. Поверхи розділяють перекриттями. Стеля і підлога — «лицьовий» і «зворотний» боки перекриття. Ані стеля, ані підлога не можуть «висіти» в повітрі — вони спираються на стіни.

Часто оселя в багатоповерховому будинку має балкон. Він ніби присадибна ділянка квартири, вихід до свіжого повітря.

Дах захищає приміщення від палючого сонця і негоди, увінчує будівлю. Дахи бувають різні за формою. У містах, де людям не вистачає спілкування із живою природою, на пласких дахах іноді облаштовують озеленені тераси або зимові сади. Між останнім поверхом і дахом зазвичай міститься горище, яке мешканці також використовують як господарське приміщення.

Інтер’єр залежить від призначення (функції) будівлі та її конструкції. Приміщення можна поділити на три групи: головні, допоміжні та комунікаційні (ті, що поєднують різні приміщення одне з одним). Зрозуміло, що кухня має бути спланована зовсім інакше, ніж вітальня або спальня, тобто з урахуванням призначення.

Між поверхами є сходи. Адже людина не птах і не може на крилах злетіти, скажімо, на третій поверх!

У будинках велику увагу приділяють головному входу. Біля нього часто споруджується ґанок, адже вхід має бути трохи піднятим від поверхні землі, щоб його не заливав дощ. Ґанок роблять такого розміру, щоб на ньому могли розминутися щонайменше дві людини. Над ґанком здебільшого роблять навіс на випадок дощу, щоб люди мали місце і змогу розкрити парасольку.

Озирніться навколо й поспостерігайте, які ще елементи будинків використовують архітектори у своїх проектах.

Отже, будинок складається з конструктивних елементів: фундаменту, опорних стін, перекриттів, даху, різних комунікацій тощо.

1. З яких конструктивних елементів складається ваш будинок?

2. Які приміщення є в будинку, у якому ви мешкаєте? До якої з трьох груп можна віднести кожне з них?

Розділившись на групи по 7-8 осіб, спробуйте гуртом виконати проект житлового будинку. Для цього треба обрати якийсь модуль, тобто стандартні розміри кімнат, з яких складатиметься будинок. Скажімо, висота стіни 10 см, а ширина — 15 см. Потім кожен з вас проектує кімнати і визначає їхнє функціональне призначення: кухня, їдальня, спальня, вітальня, майстерня, кабінет, дитяча кімната тощо. На наступному етапі складіть ваші кімнати в будинок і спробуйте визначити, де найзручніше було б облаштувати сходи, який буде дах, скільки поверхів буде у вашому будинку, чи будуть у ньому балкони, як розмістити санвузол, що буде в підвалі. Зверніть увагу на те, щоб у будинку була вода й електроенергія (тобто як до будинку підведено воду й електричний струм).

1. За таким самим принципом можна створити макет будинку. Тільки кожен має зробити розгортку кімнати на тонкому картоні. Потім ці розгортки треба скласти в коробочки з трьох стін, як показано на малюнку, різні кімнати склеїти між собою сусідніми стінами. Розділити поверхи можна за допомогою аркуша картону. Дах зробити також із картону, зігнутого навпіл. Внутрішні стіни кімнат-розгорток за бажання можна пофарбувати в різні кольори.

2. Пригадайте розміщення кімнат та інших приміщень у своїй оселі. Створіть план свого житла, позначивши на ньому меблі та побутову техніку.

флх. АРХІТЕКТОР

 

Як велично звучить: головний

будівничий! Це дуже точне визначення для цього фаху. Адже архітектор не лише художник. Коли архітектор І. Г. Григорович-Барський продумував, як закласти фундамент Покровсь-кої церкви на Подолі в Києві, він мислив як інженер. Коли Ейфель обмірковував спорудження своєї вежі, він був математиком і механіком.

Сучасні архітектори, вибираючи технологію будівництва і матеріали для своїх проектів, стають трохи економістами і технологами.

Робота над проектом починається з клаузури — першого малюн-ка-фантазії на тему майбутньої споруди. Слово «клаузура» походить від латинського сіаивеге — зачиняти. У старій академічній школі студентів зачиняли окремо, щоб не дати їм можливості підглядати один в одного.

Мета клаузури — виробити власне ставлення до теми, мобілізувати творчі пошуки. У ній архітектор дає волю своїй фантазії, уяві, найсміливішим вигадкам.

На наступних етапах роботи потрібно створити ескіз споруди, наближений до вимог реального оточення, намалювати її перспективу, спробувати прорисувати фасади, зробити на папері перші начерки планів. Може з’ясуватися, що якісь деталі початкової ідеї нездійсненні з певних причин: недостатньо місця, неможливо раціонально розмістити системи водо- і газопостачання, незручно розміщений вхід тощо.

Працюючи над проектом далі, архітектор залучає до праці й інших фахівців. Геодезисти надають дані про рельєф, ґрунтові води, склад ґрунту.

Конструктори допомагають розрахувати міцність конструкцій. Спеціалісти з комунікацій, механіки, електрики простежують правильне розміщення труб, системи опалення, безпечне підведення проводів, улаштування ліфтів. Якщо споруда якогось особливого призначення, користуються порадами різних спеціалістів. Адже твір архітектури — це спільна праця людей багатьох професій.

11. ПОНЯТТЯ ПРО АРХІТЕКТУРНИЙ ОРДЕР

Мабуть, жодна епоха аж до сучасності не мала на мистецтво такого впливу, як античність. Слово «античність» у перекладі з латинської мови означає «давнина». Античним називають мистецтво Давньої Греції та Давнього Риму.

Мистецькі досягнення давніх греків і досі є неперевершеними. Давньогрецька архітектура була зразком упродовж майже двох тисячоліть. Греки присвячували храми богам, у яких вони вірили. Ці будівлі мали прямокутну форму, ззовні їх декорували колони. Давньогрецькі храми є яскравим втіленням одного з головних принципів архітектури — архітектоніки. Кожен елемент споруди одночасно був прикрасою і

виконував якусь свою функцію, наприклад, на колони спирався дах і в той самий час вони були прикрасою храму.

 

 

У будівництві храмів грецькі майстри використовували традиційне співвідношення архітектурних елементів, яке називають ордером (у перекладі це слово означає «порядок»). Розрізняли три ордери: доричний,

іонічний та коринфський — що дістали назву за місцем їх походження.

Найміцніший вигляд мали колони доричного ордера. їхня верхня частина — капітель — ніяк не прикрашалася, а основна оздоблювалася неглибокими вертикальними жолобками — канелюрами. На думку греків, доричний ордер втілював чоловічу суворість і силу.

Іонічні колони були вищі за доричні й мали капітель у вигляді двох завит-ків. Греки уподібнювали їх стрункій дівчині з викладеними по боках обличчя косами.

Коринфські колони були ще вищими за іонічні. їхня капітель за формою нагадувала кошик з листям. Ордер визначав не лише вигляд колон, а й усю структуру храму, його пропорції та деталі.

Грецькі храми будували на підвищенні — на горі або штучній платформі. Інколи кілька храмів об’єднували в архітектурний ансамбль. Взірцем такого ансамблю є розміщений на горі центр громадського та релігійного життя давніх Афін — Акрополь. Він об’єднував кілька храмів доричного та іонічного ордерів — Парфенон, Ерехтейон, храм богині перемоги Ніке. Гармонійний ансамбль Акрополя — один з найвидатніших шедеврів світової архітектури.

У II ст. до н. е. територія Давньої Греції була підкорена Римом. Римляни були в захваті від грецької культури. Але одночасно вони були дуже практичними людьми. Тому, крім храмів, присвячених богам, вони будували акведуки-водогони, терми-лазні. Слави Риму додали численні дороги, що вели в різні землі величезної імперії.

Римські архітектори винайшли арку — перекриття вікна чи дверей, що має форму дуги, та новий скріплювальний розчин — бетон.

Це дало їм можливість збудувати грандіозні споруди, у тому числі Колізей і храм усіх богів Пантеон. Римляни використовували три грецьких архітектурних ордери, а також додали до них ще два — тосканський (він нагадував доричний, але його колони були більш «кремезними») і композитний (поєднував риси іонічного й коринфського ордерів).

 

Ордерна система виявилася надзвичайно зручною. Архітектори користувалися нею протягом століть. Звертаються до неї і тепер.

Отже, характерною ознакою античної архітектури є застосування ордерної системи. У Давній Греції існувало три ордери — доричний, іонічний та коринфський, у Давньому Римі до них додали ще два — тосканський і композитний.

1. Що таке ордер?

2. Скільки ордерів існувало в античні часи і які вони мають назви?

1. Придумайте свою капітель. Рослинним чи геометричним орнаментом вона буде прикрашена?

2. Пофантазуйте на тему античної архітектури за допомогою папероплас-тики. Виконайте роботу, користуючись порадами на наступній сторінці.

 

Кносський палай— одна з пам'яток загадкової егейської цивілізації, що існувала на Криті майже 4 тис. років тому і стала джерелом давньогрецької античної культури.

Палац було побудовано в XVII—XV ст. до н. е. Його архітектура є вельми оригінальною. Кносський палац складається з багатьох різноповерхових споруд, досить вільно згрупованих між собою. Спогади про цю споруду греки зберегли впродовж століть у легенді про критський лабіринт. Зали палацу прикрашені розкішними розписами. Зображено квіти, тварин, сцени з життя критян — святкові процесії, відвідування святилищ, спортивні ігри.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ПАПЕРОПЛАСТИЧНОЮ КОМПОЗИЦІЄЮ

• Складіть папір «гармошкою», імітуючи канелюри на колоні (як показано на фото).

• Капітель можна зробити за допомогою тонкої смужки паперу, закрученої з обох боків, яка нагадувала б іонічну капітель.

• Папір для надання капітелі цієї форми можна накрутити на олівець і потім звільнити.

• 3 кількох таких колон можна створити колонаду, накриту дахом.

• Папір наклеюється на «ребро» на фоновий аркуш паперу.

• Якщо цю композицію накласти на пейзажне тло, вийде об'ємний пейзаж.

• Пейзаж для цієї роботи потрібно зробити заздалегідь.

 

Парфенон — афінський храм, присвячений покровительці міста — богині Афіні Парфенос (Діві). Його було побудовано на пагорбі Акрополя в середині V ст. до н. е. під керівництвом архітекторів Іктіна і Каллікрата. Храм прикрашали рельєфи та статуї, які створили скульптор Філій та його учні. На рельєфах зображено святкову процесію, яка йде вшановувати Афіну. її статуя розміщувалася в храмі. Автором був також Філій. Для Парфенона було обрано доричний ордер. Пропорції храму й досі вражають своєю гармонією і красою.

 

 

Херсонес — місто, яке заснували в V ст. до н. е. давні греки на кримському узбережжі Чорного моря, поблизу сучасного Севастополя.

Давні греки були відважними мореходцями й заснували в Криму чимало міст, у тому числі Феодосію та Пантикапей (Керч). Херсонес оточували міцні стіни з баштами й кількома брамами. Від головної брами йшла найширша (6,5 м) у місті вулиця, уздовж якої розмішувалися заможні садиби. Вулиці міста перетиналися під прямими кутами, утворюючи прямокутні квартали.

Центром суспільного життя Херсонеса були агора (центральна плоша) й акрополь. Тут були розмішені храми та різні адміністративні будинки. Херсонес проіснував до початку XV ст.

 

Колізей. У І ст. в Римі було побудовано новий амфітеатр (цирк) для боїв гладіаторів. Він дістав назву «Колізей», шо означає «грандіозний», «величезний». Місця навколо арени було облаштовано чотирма ярусами. Вони підіймалися на висоту 48,5 м. Під ареною містилися підвали, у яких тримали диких тварин. Численні видовища, які влаштовували в новому цирку, могли дивитися одночасно 50 000 глядачів.

12. ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ МИСТЕЦТВ, АБО СИНТЕЗ МИСТЕЦТВ

Ще наприкінці 5-го класу ми з вами розмовляли про поєднання різних видів мистецтв. Таке явище називається синтез мистецтв, тобто коли архітектура, скульптура, живопис разом утворюють єдиний образ.

Синтез мистецтв має бути в кожній споруді. Проте, наприклад, у храмах Візантії він став свідомою метою архітекторів та інших майстрів. Мистецтво Візантії вражало Західну Європу своєю розкішшю і художньою досконалістю. Візантійські архітектори й художники зберігали у своїй творчості античні традиції. Крім того, вони вміло використовували досягнення східного мистецтва — іранського, сирійського, єгипетського.

У візантійських церквах і соборах не було скульптур. Стіни прикрашали коштовним різнокольоровим мармуром, а також мозаїками і фресками. Для зображення Ісуса Христа, Богородиці, апостолів і святих, а також ангелів були створені особливі закони — канони. Як і в Єгипті, канони були незмінними. Постаті ангелів і людей мали трохи видовжені пропорції, але чарували своєю гармонійністю. Обличчя ніби випромінювали душевний спокій, великі очі споглядали Божественну нескінченність. Зображення розміщувалися на золотому тлі, яке символізувало вічне світло. Символічними були й інші кольори. Наприклад, червоний означав жертовність, білий — чистоту, зелений — надію.

Одна з найкращих пам’яток візантійського мистецтва — храм Святої Софії в столиці імперії Константинополі. Особливе захоплення

викликала величезна баня (купол) собору. Завдяки численним вікнам на основі (барабані) бані створювалося враження, що вона вільно ширяє в повітрі. Під час богослужіння візантійський храм і справді здавався ближчим до неба, ніж до землі.

До архітектури і монументального живопису додавалися й інші види мистецтва — станковий живопис (ікони), книжкова графіка (мініатюри в рукописних книгах, за якими велося богослужіння), ювелірне мистецтво (коштовний церковний посуд, підсвічники), декоративно-ужиткове мистецтво (гаптований святковий одяг священиків), а також музика (церковний спів), тобто виникав синтез (поєднання) різних видів мистецтва.

Поєднання різних видів мистецтва ми можемо побачити в спорудах часів Київської Русі, як-от: собор Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Кирилівська церква в Києві, а також Борисоглібський собор і П’ятницька церква в Чернігові. Проте найвидатніша споруда того часу — Софійський собор у Києві.

Ми вже зрозуміли, що приховано в назві синтез мистецтв. Чи є місце поєднанню мистецтв у сучасному житті? Звісно, є. Ви, мабуть, допомагали батькам прикрашати стіни кімнат картинами і фотографіями, вибирати килими для підлоги і стін, підбирати колір шпалер до кольору штор і покривал, доповнювати оздоблення інтер’єру предметами декоративно-ужиткового мистецтва — вазами, світильниками,

годинниками, підбирали різні речі, поєднані різними стилями: екологічним — природного походження, морським — речі, поєднані морською темою, селянським — характерним для селянського побуту. Наш дім віддзеркалює наші естетичні смаки, розкриває наш світогляд. От і виходить, що всі елементи інтер’єру — прикраси, колір, освітлення, розташування меблів — певним синтезом, створюють художню єдність і стиль — наш стиль, працюють на одну мету — розкривають наш духовний образ.

Отже, синтез мистецтв — це гармонійне поєднання архітектури, скульптури, живопису та інших видів мистецтва, у результаті чого виникає цілісний художній образ. Синтез мистецтв наявний в архітектурі Стародавнього Сходу й античній архітектурі, але свідоме тяжіння до нього вперше з’явилося у Візантії. Синтез мистецтв є також метою сучасних архітекторів.

1. Як ви розумієте поняття «синтез мистецтв»?

2. За якими складовими створюється синтез мистецтв сучасними митцями?

1. Розгляньте запропоновані зразки мозаїк, а потім намалюйте свій ескіз і виконайте за ним композицію з маленьких клаптиків (квадратиків, трикутничків тощо) кольорового паперу.

2. Зробіть штамп із розрізаної картоплі, як показано нижче на малюнку. Таких штампів може бути кілька, і вони можуть мати різну форму. Вмочуючи штамп у фарби різних кольорів і відтінків, створіть імітацію мозаїчного панно.

3. Створіть ескіз (у будь-якій техніці — графіка, живопис) декоративного тареля. Які елементи його оформлення можуть повторитися в інших деталях декорування інтер’єру?

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ЕСКІЗОМ МОЗАЇКИ

 

1. На папері позначте контури ескізу мозаїки. її частини мають бути достатньо великі.

2. Крейдочкою пастелі почніть заповнювати зображення квадратиками, імітуючи мозаїку. Між крапочками залишайте білі проміжки.

3. Підберіть кольори так, щоб утворився певний колорит — теплий чи холодний. Тло можна залишити білим, а можна теж заповнити крапочками.

4. Наприкінці роботу треба закріпити лаком для волосся.

Також для такої роботи можна обрати як засіб

мазки фарбою пласким пензликом або відбитки

фарбою від картопляного штампа.

 

 

 

ПРИГАДАЙМО!

Декоративно-ужиткове мистецтво — це вид образотворчого мистецтва, твори якого поєднують художні та практичні якості. Слово «ужиткове» означає, що речі мають практичне використання. Слово «декоративний» походить від латинського сіекогаге — прикрашати.

Види декоративно-ужиткового мистецтва: ткацтво і килимарство, художній костюм і гаптування, народний костюм і вишивка, кераміка, різьблення по дереву, карбування (отримання рельєфного зображення на тонких металевих листах шляхом калатання за допомогою спеціальних інструментів), лозоплетіння, художнє скло, писанкарство і декоративний розпис, золотарство, ковальство та інші.

Мозаїки Равенни. В італійському місті Равенна збереглися прекрасні мозаїки, виконані візантійськими майстрами в V—VII ст. У них відчуваються відлуння античних уявлень про красу й гідність людини. Равеннські мозаїки дуже красиві за колоритом: глибокий темно-синій у поєднанні з білим і золотом створює настрій урочистості, піднесеності. Найвідоміші мозаїчні зображення містяться в церкві Сан Вітале. Тут зображено імператора Юстиніана, який збудував собор Святої Софії в Константинополі, та його дружину Феодору. Мозаїкою «Добрий пастир» прикрашено мавзолей Галли Плацидії.

 

 

Собор Святої Софії в Києві було названо за аналогією до Софії Константинопольської. Його було побудовано в XI ст. за наказом князя Ярослава Мудрого. У будівництві та декоруванні собору брали участь руські та візантійські майстри. Його прикрашають фрески і мозаїки. Особливо вражає величезне мозаїчне зображення Богоматері. Серед фрескових розписів дуже цікавим є груповий портрет родини Ярослава Мудрого. Збереглися також фрески зі сценами з придворного життя, полювання й розваг.

13. ОБЕРЕГОВА СИМВОЛІКА В ОФОРМЛЕННІ ІНТЕР’ЄРУ

Чудовий привід надати святкового вигляду нашій оселі — наближення новорічних свят. Це не потребує ремонту в домі, але щось змінити можна. У певному сенсі нам потрібно буде об’єднати стильовою єдністю (синтезувати) різноманітні прикраси в інтер’єрі. Адже до оселі, найімовірніше, потрапить новий змістовий і декораційний акцент — новорічна ялинка.

 

Новорічна ялинка є символом Нового року. Прикрашання її — цікаве творче завдання. Звичайно, можна почепити на неї всі прикраси, які назбирали в родині за багато років. Проте стильний вигляд вона матиме лише в тому разі, якщо її дизайн спланувати. Єдність художнього образу можна створити за допомогою кольору. Для цього треба обрати головний і додаткові кольори. Ліпше, щоб їх було не більше ніж три. Вони можуть бути контрастні за тоном, наприклад темно-синій, блакитний і білий, або ж за кольором — червоний, зелений, чорний. Можна об’єднати композицію за фактурою: усі прикраси на ялинці, різні за формою, обрати золотаво-блискучі. Доцільно застосувати так званий екологічний стиль, наприклад, обрати прикраси лише природного походження: горішки, прикраси із соломки, дерев’яні іграшки, справжні яблука.

Усі ці елементи можна поєднати бантиками з тканини однакового кольору.

 

Традицію ставити ялинку на свята запозичено в Західній Європі. В Україні традиційно святковим символом-оберегом був дідух. Його виготовляли із соломи. Кільканадцять жмутів, кожен окремо обплетений соломинками, зв’язували пишним снопом.

Верхівка новорічного вінка нагадувала сніп з колосся. Гілки дідуха — жмути соломи, що відгалужувалися зверху, прикрашали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами — як кому до вподоби. Ставили дідуха на почесному, видному місці, де він залишався протягом усіх новорічних свят.

Дідух символізував спільного предка.

Українці робили й інші хатні прикраси. Напередодні Різдва виготовляли голубків — стилізованих птахів. Для цього брали порожню шкаралупу яйця і з двох боків в отвори у шкаралупі

просовували папір, який формою нагадував крильця. Пташок підвішували під стелею.

Із соломи робили павучків. Просовуючи крізь порожнину соломинки нитку, дівчата (а це було дівоче заняття) формували з них кубики і квадратики. За основу брали більшу фігурку й доповнювали її меншими. Іноді всередині центральної фігурки розміщували менші: мініатюрні квадратики або ромбики. Бокові стебла обмотували різнокольоровим папером або нитками.

Напередодні Різдва павучків підвішували в центрі кімнати на нитці або волосині з кінського хвоста. Завдяки циркуляції повітря в кімнаті павук з павучками весь час крутилися в різні боки, створюючи враження живих істот.

Робили також їжаків. Спочатку з тіста або глини виліплювали тільце тваринки, а потім втикали в нього колосочки. Після цього фігурку висушували. Такі наїжачені іграшки справді дуже нагадували цих симпатичних звірят. їх також підвішували на нитках.

Напередодні Водохреща із соломи робили хрестики. Ними прикрашали вікна й двері. Робили також інші іграшки з тіста, глини, дерева. Стіни й вікна прикрашали витинанками.

 

1. За допомогою яких композиційних засобів можна створити єдність художнього образу новорічної ялинки?

2. Які традиційні українські хатні прикраси можна виготовити до зимових свят?

Зробіть власноруч іграшки на новорічну ялинку. їх можна виконати із солоного тіста. Рецепт його приготування ми вже знаємо. З нього можна ліпити різні вироби. Висушене тісто розфарбуйте акварельними фарбами, покрийте лаком чи воском. Із солоного тіста можна ліпити так само, як і з пластиліну чи з глини.

Соломою для павучків треба заздалегідь запастися восени. Розрізають солому добре загостреним ножем. Потім в отвори просувають нитки або тоненькі дротинки.

Гуртом розробіть проект святкового оформлення класної кімнати. Потім розподіліть обов’язки між собою і зробіть власноруч святкові прикраси, оформіть вікна й двері, прикрасьте стіни і ялинку або ж виготовте дідуха. Потурбуйтеся, щоб оформлення мало колірну або стильову єдність.

ІКАВО ЗНАТИ

 

 

 

Збереглося чимало свідчень про урочисте святкування циклу новорічних свят в Україні. Особливо пишним було воно в давнину в Києві. Сучасний український етнограф Василь Скуратівський так пише про святкування: «До центру свята — майдану на Подолі — заздалегідь привозили кронисті дерева і прикрашали їх виробами ремісників і дідухами — солом’яними снопиками. Із настанням сутінок довкіл спалахували тисячі свічок. Опівночі на площу сходилися майже всі городяни. Кожен ремісничий цех (а їх було кілька десятків) мав своє парадне вбрання, корогви і знаки, навіть свій іменний гімн. Співаючи, цеховики виходили на майдан. Усю ніч лунали пісні, влаштовувалися новорічні вистави, вертепні дійства. Свято завершувалося удосвіта, і веселі юрми розходилися містом...»

Обрядове різдвяне прикрашання дерева всіма плодами землі є даниною магії родючості — побажання, щоб усі рослини давали плоди. В українців, словаків і поляків (у деяких регіонах, сусідніх з Україною) функції обрядового дерева на Різдво виконує дідух — житній сніп, який у Святвечір з урочистостями заносять у хату. Подекуди українці перед Різдвом заносили в хату деревце вишні (у вазоні чи діжці із землею) або ставили у воду її гілочки, які могли навіть розквітнути.

Традиційна різдвяна вишня,

яку прикрасили майстрині Ольга Мальцева та Світлана Ходячих

МАЙСТЕР-КЛАС ЕТАПИ СТВОРЕННЯ ДІДУХА

 

1. Солому й колоски потрібно замочити на 15 хвилин у гарячій воді, щоб вони стали м'якими й еластичними.

2. Розібрати колосся за розміром. В одному пучку має бути 7 штук (символ днів тижня і семи поколінь). Кожну сімку перев'язати ниткою.

Потім зібрати пучки докупи «східцями», щоб вийшла пишна «голова». Зав'язувати сніп потрібно під самими колосками максимально туго, бо солома висихатиме і вузол ослабиться.

3. Приблизно посередині снопа перев'язати його ще раз. Розділити дідуха на три «ноги» (якшо колосків багато, то на п'ять «ніг»). Кожну перев'язати у двох місцях: біля основи і внизу. Щоб сніп був стійкішим, можна засунути в основу кілька міцних соломинок.

4. «Ноги» дідуха акуратно обрізати паралельно столу.

5. Прикрасити різдвяне дерево можна на свій смак: кольоровими стрічками, калиною, ляльками-мотанками, сухоцвіттям.

Головне — дотримуватися українського колориту й натуральних матеріалів. У жодному разі не прикрашайте сніп чужорідними китайськими ялинковими іграшками чи гірляндами.

Ставити дідуха потрібно в найкращому кутку оселі. У наших бабусь він стояв одразу під іконами. Заносили оберіг у дім увечері 6 січня зі словами «Дідух — до хати, біда — з хати». Наші предки справді вірили, шо зі снопом до оселі приходять затишок, святковий настрій, добробут, мир і злагода.

ПРИГАДАЙМО!

Символіка орнаментів, зображених на освячених яйцях, має не лише декоративний, а й інформативний, цілительний характер. Першим з них є зображення сонця. У християнстві сонце стало символом Бога, оскільки Бог — це світло. Один з найпоширеніших знаків хрест — символ Усесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. У християнстві хрест — символ страждання, смерті й воскресіння, яким церква все починає, благословляє і освячує. Знаком святого вогню, сонця, вічного руху й оновлення є сварга, або ламаний хрест. Різновиди сварги, або свастики, широко використовують не лише в писанкарстві, а й у вишивці, кераміці, різьбленні по дереву. Символ рожа є незмінним знаком любові. Писанку з рожею дарували людині, щоб освідчитися в коханні. Кривулька, або безкінечник, символізує знамениту ниточку життя, вічність сонячного руху, є символом початку і кінця. На писанках у натуральному вигляді зображали предмети, рослини, тварин та птахів, що оточували людину. За народною уявою посеред раю стоїть велике дерево — Дерево Життя. Воно покриває собою весь рай, має листя і плоди всіх дерев. Стовбур цього дерева — це вісь Усесвіту, яка з’єднує в собі три світи — підземний, земний і небесний. Дерево Життя — це символ природи, що вічно оновлюється. Воно символізує також розвиток роду — матір, батька і дитину, тобто триєдність, що в основі християнства відома нам в образі Отця, Сина і Святого Духа.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 7 клас Железняк