Наземно-повітряне, водне та грунтове середовище життя та його мешканці
Живі організми населяють різні середовища життя: наземно-повітряне, водне, ґрунтове. Найрізноманітнішим за своїми умовами є наземно-повітряне середовище.
Умови існування організмів у наземно-повіт середовищі
У наземно-повітряному середовищі провідну роль серед чинників неживої природи відіграє освітленість, температура, вологість, газовий склад повітря.
На відкритій місцевості, у дуплі чи печері кожного мешканця наземно-повітряного середовища оточує повітря. Кількість світла і кисню в наземно-повітряному середовищі достатня, але буває відчутною нестача води. Особливо це відчувають мешканці посушливих районів планети. Характерною ознакою наземно-повітряного середовища є зміни температури. У нашій країні вони спостерігаються кожної пори року та впродовж доби.
й Пригадай, як тварини і рослини суходолу пристосовуються до життя в умовах недостатньої кількості води, різного освітлення, змін температури протягом року.
Життя рослин і тварин у наземно-повітряному середовищі
у багатьох наземних тварин добре розвинені зір, слух і нюх. Достатня освітленість наземно-повітряного середовища допомагає їм добре орієнтуватися завдяки зору. Наприклад, сокіл може побачити мишеня на полі з висоти в кількасот метрів.
У повітрі швидко поширюється звук, тож наземні тварини використовують для спілкування різноманітні звукові сигнали. Ними тварини попереджають про небезпеку або викликають суперника на змагання, висловлюють радість чи тривогу. Наприклад, побачивши наближення хижого птаха чи звіра, ховрахи свистять. Для інших ховрахів це сигнал - сховатися в нору і причаїтися. Іще приклад: якщо гусенята розбрелися, гуска починає видавати голосні звуки, а за мить до неї приєднується й гусак. Це триває доти, доки гусенята на повернуться до батьків.
Тварини наземно-повітряного середовища спілкуються також за допомогою запахів. Адже завдяки дифузії запахи добре поширюються в повітрі і сприймаються тваринами, у яких добре розвинений нюх. Наприклад, наземні хижаки вовк і лисиця дізнаються про наближення здобичі за її запахом. Собака може не впізнати господаря по ході чи вбранні, але обов’язково відчує його запах.
Рослини з наземно-повітряного середовища отримують сонячне світло й вуглекислий газ, необхідні для утворення органічних речовин, і кисень для дихання.
У деяких рослин плоди і насіння поширюються вітром. Для цього існують різноманітні пристосування. Це і крильця, і летючки та інші (мал. 152).
Про тих, хто бігає, стрибає і повзає
Мешканці наземно-повітряного середовища пересуваються і в повітрі, і по землі. Для цього вони мають різноманітні пристосування.
Наземні тварини бігають, стрибають (мал. 153). Це забезпечується різною будовою їхніх кінцівок. Наприклад, олень і кінь бігають, спираючись на пальці. Вони вкриті твердим чохлом, що називається копитом. За цією ознакою виокремлено групу копитних тварин. Широкі копита і довгі ноги лося дають йому змогу рухатися по заболоченій місцевості. Менші і вужчі копита диких кіз допомагають їм підніматися крутими кам’янистими скелями.
Стрибками переміщуються зелений коник, жаба, заєць, кенгуру. У цьому їм допомагають задні к інцівки, які сильніші й довші за передні (мал. 153).
Вуж (мал. 153), гадюка мають гнучке тіло. Вони вигинають його хвилеподібно і завдяки цьому повзають.
У повітрі значну частину життя проводять птахи, метелики, мухи та інші тварини. Літати їм допомагають крила. Серед звірів тільки кажани мають крила і здатні до активного польоту. Інші представники звірів лише на деякий час можуть затриматись у повітрі, коли перестрибують з дерева на дерево. Наприклад, у білки летяги з боків тіла є широкі складки шкіри, які вона розправляє у повітрі й використовує як парашут.
Розглянь на малюнку 154 приклади пристосувань тварин для пересування в повітрі.
Птахи - особлива група тварин, здатних до польоту, переміщення по землі й воді. Зверни увагу на те, що серед сучасних мешканців наземно-повітряного середовища, здатних до польоту, немає тварин з великою масою. Ясна річ, значна маса заважала б тварині піднімати своє тіло в повітря і рухатися в ньому. Якщо літаючі комахи маленькі й легенькі, то птахи набагато важчі.
Проте вони легко піднімаються у височінь, вправно долають повітряні течії, а деякі ще й полюють у повітрі. Злітати в повітря й переміщуватися в ньому птахам допомагають не лише крила. Сприяє польоту пір’я і повітря, яке є в порожнинах кісток птаха, що робить його легшим.
Докладніше про те, як птахи пристосовуються до польоту, ти дізнаєшся на уроках біології.
Умови наземно-повітряного середовища досить різноманітні. Провідну роль серед чинників неживої природи тут відіграє освітленість, температура, вологість, газовий склад повітря.
Характерною ознакою наземно-повітряного середовища є значні зміни температури упродовж доби і протягом року.
Завдяки сприятливим умовам у наземно-повітряному середовищі світ його мешканців різноманітний.
Тваринам наземно-повітряного середовища властиві різні способи переміщення.
Тварини в наземно-повітряному середовищі для орієнтації у просторі використовують органи зору, слуху, нюху.
Сторінка ерудита
За формою дзьоба птаха можна визначити, чим він живиться. Спробуємо це зробити за малюнком 155. Так, у снігура (мал. 155, 1) дзьоб короткий і товстий. 1_1е свідчить про те, що птах живиться насінням і таким дзьобом прокушує міцну шкірочку. Яструб (мал. 155, 2), орел, сова - хижі птахи. їхні гострі загнуті донизу міцні дзьоби допомагають розривати здобич. У лелеки (мал. 155, 3) довгий прямий, іноді трохи загнутий до гори дзьоб. Ним легко ловити й утримувати слизьку рибу, жаб. Ластівка ловить комах на льоту, тому її дзьоб короткий, але широкий.
Проведи дослід, щоб з’ясувати, чи добре розвинений в кішки слух і нюх. Увага! Для виконання досліду використовуй тільки знайому тобі тварину, яка поводиться не вороже.
Дія 1. З’ясуй, чи добре кішка чує. Поклич кішку пошепки, пошаруди легенько папірцем. Як поводиться кішка?
Дія 2. Визнач, чи гарний у кішки нюх. Для цього загорни в аркуш паперу окремо шматочок м’яса або риби, шматочок хліба, печиво. Розкпади перед кішкою ці згортки. Чи змінюється поведінка кішки? Як саме?
Зроби висновок, чи добре розвинені в кішки слух і нюх? Як вони допомагають тварині орієнтуватися?
1. Які умови існування організмів у наземно-повітряному середовищі?
2. Наведи приклади пристосування організмів до життя в наземно-повітряному середовищі.
3. Як переміщуються тварини по землі? Наведи приклади.
4. Які тварини здатні до польоту? Що допомагає їм переміщуватися в повітрі?
5*. Використовуючи малюнки 152,153,154, скпади план розповіді про різноманітність мешканців наземно-повітряного середовища. '
Водне середовище та його мешканці
Особливості чинників водного середовища
Для багатьох організмів на Землі середовищем життя є вода. У водному середовищі коливання температури не такі різкі, як у повітрі. Порівняно з наземно-повітряним середовищем у водному середовищі кисень і світло розподілені нерівномірно. Особливістю водного середовища є також те, що в ньому розчинені різні речовини. Одні з них (їх називають солями) надають воді солоного смаку. Якщо вміст цих речовин незначний, таку воду називають прісною. Це вода річок, озер, ставків, джерел. У воді морів і океанів вміст солей значно вищий, тому ці водойми називають солоними.
Як умови водного середовища впливають на його мешканців
Світ мешканців водного середовища дуже різноманітний. Хоча кисню у водному середовищі не так багато, як у наземно-повітряному, тварини пристосувалися забезпечувати себе цим життєво необхідним газом. Так, риби вбирають розчинений у воді кисень за допомогою зябер. Дельфіни і кити живуть у водному середовищі, але киснем забезпечують себе за його межами. Для цього вони час від часу піднімаються на поверхню води, щоб вдихнути повітря.
У водному середовищі менше світла, ніж у наземно-но-вітряному. Тому водяні рослини зростають здебільшого в неглибоких, достатньо освітлених місцях. З глибиною кількість світла зменшується, тому рослин стає менше.
Тварини - мешканці водних глибин перебувають у суцільній темряві. Їхні очі або дуже великі, щоб вловлювати світло, або взагалі відсутні. У деяких глибоководних організмів є світні органи (мал. 156).
У холодних морях температура води низька, але й там не припиняється життя. Тут мешкають тварини доволі великих розмірів - морські слони, моржі, тюлені та інші. Як вони пристосувались до існування за цих умов, не маючи густого хутра чи пір’я, які б рятували їх від холоду? Виявляється, ці тварини під шкірою мають товстий прошарок жиру, товщина якого може сягати півметра. Це і є їхнім надійним захистом.
Рослини водного середовища - важливі постачальники кисню для всіх його мешканців. У водоймах не побачиш дерев з міцним стовбуром, зате багато водоростей із гнучким тілом (мал. 157, 1).
Ростуть у водоймах і квіткові рослини, наприклад латаття біле і глечики жовті (мал. 157). Коренями вони прикріплені до дна водойми, а їхні листки й квітки плавають на її поверхні. Листки деяких водяних рослин нагадують стрічки. Так збільшується їхня поверхня, щоб вбирати з води кисень і поживні речовини.
Завдяки вмісту різноманітних речовин у воді прісні й солоні водойми населені різними організми. Так, найбільший хижак українських річок щука не має пристосувань до життя у солоному морі, а небезпечна акула не зможе існувати в прісних водоймах.
Водне середовище більш щільне порівняно з наземно-повітряним. Людині складніше бігти і стрибати у воді, ніж на суходолі. Купаючись у річці, ставку або морі ти, напевно, помічав, що слід докласти більше зусиль, щоб добігти до м’яча чи високо підстрибнути. Вода чинить опір рухам дужче, ніж повітря. Проте водяні тварини мають різноманітні пристосування до руху у водному середовищі.
Маленькі рачки дафнії та циклопи (мал. 158, 1, 2) ніби зависають у товщі води чи на її поверхні, підхоплюються течіями і переносяться в інші місця. Медуза утримується у воді завдяки формі тіла, що нагадує дзвін (мал. 158, 3). Стискаючи його, медуза виштовхує струмінь води, а сама рухається в протилежний бік. Подібний спосіб переміщення властивий і кальмару та восьминогу (мал. 158, 4, 5).
Розглянемо, як інші мешканці водного середовища пристосовані до активного руху або плавання. Почнемо з риб.
Зверни увагу на форму тіла риб (мал. 159). Голова дещо загострена, від неї тіло поступово потовщується, досягає найбільшої товщини посередині й звужується до хвоста. Завдяки цьому тіло риби з меншим напруженням врізається у товщу води. Вода наче обтікає рибу. Тому така форма тіла дістала назву обтічної. Людина використала таку форму у кораблебудуванні для створення підводних човнів. Зберігати рівновагу тіла і швидко рухатися рибі допомагають плавці на спинному й черевному боці тіла, а хвостовий плавець виконує роль керма.
Пристосуванням жаб і водоплавних птахів до руху у водному середовищі є плавальні перетинки між пальцями ніг (мал. 160, 1, 2).
Органами руху мешканців холодних морів і океанів тюленя і моржа є ласти (мал. 160, 3). Завдяки ним ці тварини вправно плавають, а от виповзаючи на крижини, вони стають доволі неповороткі.
Про деяких мешканців водойм України
Жук-плавунець (мал. 161, 1) - велика комаха українських прісних водойм. Плоске, гладке й заокруглене тіло жука розтинає воду, наче підводний човен. Задня пара ніг плавунця схожа на весла. Завдяки ним жук плаває з такою швидкістю, що може позмагатися з рибою. Жук-плавунець дихає киснем повітря. Час від часу він виставляє з води задній кінець тіла. Через наявні в ньому спеціальні отвори повітря потрапляє в організм жука.
З водним середовищем пов’язано життя крижня (мал. 161, 2) - великої дикої качки. Завдяки перетинкам між пальцями ніг, цей водоплавний птах вправно плаває. А от на березі крижень рухається повільно. Птах довго перебуває на воді, іноді спритно пірнає, але не намокає. Цьому сприяють водовідштовхувальні речовини, якими вкрите пір’я, а також маленькі бульбашки повітря між пір’їнками.
У водоймах і на їхніх узбережжях мешкає бобер (мал. 161, 3). Плавальні перетинки на ногах допомагають бобру рухатися у воді, а хвіст у формі весла - змінювати напрямок руху. Тобто хвіст бобра виконує роль керма. У разі небезпеки бобер голосно плескає хвостом по воді й пірнає, що є сигналом тривоги для інших бобрів.
Бобри - вправні інженери і будівельники. У крутих берегах вони риють нори з кількома входами, які розташовані під водою. Там, де немає можливості вирити нору, наприклад у болотистій місцевості, бобри споруджують хатки. Для цього численні гілочки скріплюються мулом і землею. Хатка бобра нагадує купку хмизу, та насправді це надійна фортеця від ворогів і укриття для зимівлі.
Бобри, які мешкають на неглибоких річках, будують греблі. Бобер здатний підгризати рослини під водою. Але ж існує загроза захлинутись! Щоб цього не сталося, губи опиняються позаду передніх зубів, щільно притискаються і вода не проникає до рота.
Уводному середовищі світло і кисень розподілені нерівномірно, коливання температури не різкі.
Водне середовище населене різними організмами.
Рослини і тварини мають різні пристосування до існування у водному середовищі.
Мешканці водного середовища риби є окрасою акваріумів. Як визначити температуру тіла риби, яка плаває в акваріумі? Риби належать до тварин, які не мають постійної температури тіла, тобто до холоднокровних. Температура їхнього тіла приблизно на 1 °С вища за температуру навколишнього середовища. Отже, слід виміряти температуру води в акваріумі й додати один градус.
1. У чому полягають особливості водного середовища?
2. Які тварини мешкають у водному середовищі?
3. Назви рослини водного середовища.
4. Які пристосування мають тварини і рослини до існування у водному середовищі?
5*. Користуючись додатковими джерелами інформації (довідниками, енциклопедіями, Інтернет-ресурсами), підготуй повідомлення про будь-яку тварину - мешканця водного середовища за таким планом: 1) назва тварини, 2) де мешкає, 3) які особливості будови тіла забезпечують пристосування тварини до водного способу життя, 4) як пристосована до руху (якщо тварина рухається), 5) які пристосування має для добування їжі.
Запишіть ознаки, за якими можна визначити, що організм мешкає у водному середовищі.
Ґрунтове середовище та його мешканці
Які умови життя в ґрунтовому середовищі
у ґрунтовому середовищі особливі умови життя організмів. По-перше, це середовище найщільніше з усіх відомих. По-друге, у нього проникає мало світла (його майже немає). По-третє, небагато кисню. Як бачиш, такі умови не зовсім сприятливі для рослин і тварин. Та попри це ґрунтове середовище населене різноманітними організмами, бо в ньому достатньо води, а коливання температури в різні пори року не такі різкі, як у наземно-повітряному. Також у ґрунті є неорганічні й органічні речовини, запас яких поповнюється завдяки відмерлим решткам рослин і тварин.
Ще однією особливістю ґрунтового середовища є наявність речовин у різних агрегатних станах. Часточки ґрунту містять речовини в твердому стані, є рідка вода і газувате повітря.
Як заселене організмами ґрунтове середовище
Ґрунтове середовище заселене нерівномірно: найбільше організмів мешкає у верхньому шарі ґрунту. З глибиною кількість мешканців ґрунту зменшується.
Порівняй з поширенням організмів у водному середовищі.
Властивості ґрунту також впливають на багатоманітність його мешканців. їх тим більше, чим більше поживних речовин у ґрунті. Найбільш густо населені організмами чорноземи.
У ґрунті мешкають різноманітні організми (мал. 162). Найбільше в ньому мікроскопічних організмів - бактерій, одноклітинних водоростей, грибів і тварин. Бактерії та гриби ґрунту розкладають відмерлі рештки організмів до неорганічних речовин. Ці речовини розчиняються у ґрунтовій воді і поглинаються рослинами.
Ґрунт пронизують корені рослин, для яких він є опорою, джерелом води і неорганічних речовин. Грибниці грибів теж розташовані у ґрунті. У ґрунті живуть різноманітні комахи, черви, звірі та інші тварини.
Мешканці ґрунту
Для мешканців ґрунту існує небезпека бути пошкодженими частинками ґрунту. Уникнути цього мурашкам і деяким жукам допомагають міцні покриви тіла, а різноманітним черв’якам - слиз, яким вкрите тіло тварини.
Ґрунтове середовище має більшу щільність, ніж наземно-повітряне і водне. Це певним чином ускладнює переміщення тварин ґрунту. Як вони пристосовуються до руху в ґрунтовому середовищі?
Дощовий черв’як, багатоніжки, личинка травневого хруща (мал. 163, 2, 3) завдяки гнучкому тілу просуваються між частинками ґрунту. Інші, наприклад кріт і комаха вовчок (мал. 163, 4), риють ходи. Їхні кінцівки, пристосовані до риття, називають риючими. Ходи прокладає сліпак (мал. 163, 1). Великими передніми зубами він не риє, а вигризає ґрунт.
У дощового черв’яка і личинки хруща покриви тіла зволожені. Саме через них до організмів цих тварин надходить кисень з повітря, що є між частинками ґрунту. Такі тварини чутливі до висихання. Щоб від нього врятуватися, у спеку вони переміщуються в глиб ґрунту.
У ґрунтове середовище життя організмів проникає мало світла, тому мешканці ґрунту мають маленькі очі або вони взагалі позбавлені органів зору, як дощовий черв’як, сліпак, личинки комах. Орієнтуватися цим організмам допомагають органи дотику і нюху.
Температура ґрунтового середовища більш стала, ніж наземно-повітряного і водного. Тому його обирають для зимівлі деякі тварини. Наприклад, ящірки та змії зимують у тріщинах ґрунту і ходах, зроблених кротами. З настанням холодів виноградний слимак заривається в ґрунт на глибину 30-40 см, щільно затуляє свою черепашку і впадає у стан заціпеніння. Тварини ґрунту на зиму переміщуються у глибші шари. Наприклад, дощовий черв’як зимує на глибині до 1,5 метра.
У ґрунтовому середовищі будують різні укриття тварини паземпо-повітряпого і водного середовища. Наприклад борсуки, миші, різноманітні комахи риють пори в ґрунті.
Мешканці ґрунтового середовища не лише пристосовуються до умов існування, а й впливають на нього. Прокладаючи ходи, тварини перемішують і розпушують ґрунт. Так вони сприяють насиченню ґрунту повітрям, проникненню води. У результаті життєдіяльності багатьох ґрунтових тварин утворюються різноманітні речовини, які змінюють склад ґрунту.
Кріт і дощовий черв’як поширені па території України. Ці тварини виразно демонструють способи пристосування до існування в ґрунтовому середовищі (мал. 164).
Кріт майже все життя проводить у ґрунті. Прокладати ходи в щільному ґрунтовому середовищі кроту допомагають риючі передні кінцівки. Вони мають форму лопаток і оснащені міцними кігтями. Долоні вивернуті назовні, ними зручно рити і відкидати ґрунт. Полегшує просування ґрунтом овальна форма тіла. Конусоподібна голова плавно переходить в тулуб. Коротке м’яке хутро дозволяє кроту легко рухатись вперед і назад.
Підземні ходи, які прокладає кріт, тягнуться на сотні метрів. Тут є і довгі коридори, де кріт полює, і спальня, яку кріт вистилає сухою травою і листям.
Коли кріт риє ходи, він виштовхує зайву землю на поверхню ґрунту. Ці купки землі називають кротовинами.
Орієнтуватися у темряві ґрунтового середовища кроту допомагають нюх і слух. Зір слабкий: маленькі, мов намистинки, очі крота прикриті шкірою і дуже погано бачать. Кріт - хижак. Основна його їжа - жуки, мухи, павуки, личинки, слимаки, різноманітні черв’яки, зрідка миші та жаби.
Кріт приносить користь ґрунту. Розпушуючи його, тварина забезпечує надходження повітря і води, а споживаючи комах - мешканців ґрунту, знищує багатьох шкідників рослин. Але кроти ще й шкодять культурним рослинам, коли підгризають їх корені, знищують дощових черв’яків, у боротьбі з кротами, які з’явились на грядці чи в саду, не слід вбивати тварин. Потрібно змусити їх переселитися на інші території. Кроти не витримують шуму, тож можна встромити у ґрунт кілочок, на який одягти пластикову пляшку чи металеву баночку. Коли подме вітер, вони будуть обертатися і створювати шум.
Доптовий черв’як отримав свою назву через те, ш;о після дощів ці тварини виповзають на поверхню, щоб не задихнутися. Адже вода заливає їхні ходи, тож кисню стає недостатньо.
Видовжене тіло дощового черв’яка вкрите ледь помітними щетинками. Завдяки ним він чіпляється за часточки ґрунту під час руху. Вологі покриви тіла сприяють надходженню кисню.
Дощовий черв’як, як і кріт, коли прокладає ходи, виносить на поверхню зайвий ґрунт. Тож про його присутність свідчать маленькі купки на поверхні ґрунту.
Передньою частиною тіла дощовий черв’як розсовує часточки м’якого ґрунту і прокладає хід. Черв’як може «виїдати» собі ходи. При цьому він розпушує ґрунт і збагачує його органічними речовинами (про те, як це відбувається, йшлося у параграфі ЗО).
Користь від дощових черв’яків незаперечна не лише для природи, а й для людини, яка вирощує культурні рослини. Адже ці невтомні мешканці ґрунту своєю копіткою працею допомагають отримувати високі врожаї сільськогосподарських рослин.
Для багатьох тварин ґрунт стає притулком на холодні зимові місяці. Ближче до поверхні ґрунту влаштовуються комахи та їхні личинки. У норах зимують гадюки, вужі, ящірки, жаби. На глибині 1,5-2 метри ґрунт майже не промерзає. Тут переживають зиму дощові черв’яки і кроти. Також у ґрунті зимують корені й насіння рослин.
Деякі організми, які зимують у ґрунті, можуть загинути, якщо ґрунт дуже промерзне. Запобігти промерзанню ґрунту і зберегти його тепло допомагає сніговий покрив, його порівнюють з теплою ковдрою. Чим товщий шар снігу, тим менше промерзає ґрунт Це пов’язано з тим, що сніг пухкий, в ньому багато повітря, яке, як відомо, погано проводить тепло. А ґрунт добре утримує тепло і повільно охолоджується. Так сніг допомагає ґрунту зберігати тепло.
Ґрунтовому середовищу властива висока щільність, у ньому достатньо води, неорганічних і органічних речовин, коливання температури незначні, проте недостатня кількість світла і кисню. До таких умов пристосовані різноманітні мешканці ґрунтового середовища.
Мешканці ґрунтового середовища, прокладаючи ходи в ґрунті, розпушують його, а завдяки бактеріям і дощовим черв’якам ґрунт поповнюється органічними речовинами.
1. Які умови існування організмів у ґрунтовому середовищі? Як до них пристосовані різні організми?
2. Чому ґрунтове середовище нерівномірно заселене організмами?
3. Що допомагає кроту жити в ґрунті?
4. Чому дощові черв’яки є постійними мешканцями ґрунту, а в наземно-повітряному середовищі жити не можуть?
5. Наведи приклади корисних і шкідливих зв’язків між мешканцями ґрунту.
6*. Користуючись додатковими джерелами інформації (довідниками, енциклопедіями, інтернет-ресурсами), підготуй повідомлення про будь-яку тварину - мешканця ґрунтового середовища за планом: 1) назва тварини, 2) де мешкає, 3) які особливості будови тіла забезпечують пристосування тварини до середовища, 4) як пристосована до руху (якщо тварина рухається), 5) які пристосування має для добування їжі
Поясніть, чому і від кого слід охороняти дощових черв’яків. Створіть перелік заходів, які допоможуть захистити дощових черв’яків від різних чинників неживої і живої природи, а також діяльності людини.
Автор: admin от 8-10-2013, 23:48, Переглядів: 106580